Організаційно-методичні засади і підготовка до допиту

Слідчий або особа, яка проводить дізнання, враховуючи наявні докази, які є в їх розпорядженні повинні визначити час проведення допиту (етап розслідування), при цьому необхідно:

· не допустити щоб особа, яку необхідно допитати зникла, знищила сліди злочину, підготовила неправдиві докази, визначила лінію поведінки з зацікавленими особами;

· використати фактор раптовості, якщо це виправдано;

· якщо по одному і тому ж предмету допиту необхідно допитати декількох осіб, необхідно викликати ту особу, яка дасть, на нашу думку, більш правдиві показання;

· застосувати заходи, що направлені на те щоб викликані особи по справі не спілкувались між собою до допиту.

Визначившись на якому етапі розслідування необхідно провести допит, визначаємо предмет допиту та встановлюємо факти, які можуть бути використані в ході допиту.

Важливим елементом підготовки до допиту є вивчення особи. Корисною буде інформація про характер, темперамент, звички, фізичні і психічні вади допитуваного. Вивчення особи допитуваного досягається такими методами:

· узагальнення незалежних характеристик;

· аналіз результатів діяльності, тобто отримання інформації про відношення особи до праці, навчання, інтересах і здібностях;

· використання оперативних даних.

Складаємо план допиту. Письмові плани рекомендується складати слідчим з не6великим практичним досвідом і у випадках коли допит проводиться за багатоепізодними злочинами або важливими обставинами справи. План складається з таких елементів:

· обставин, що підлягають встановленню;

· наявних у справі даних;

· питань, які необхідно з’ясувати.

В процесі допиту необхідно ставити питання чітко, без підказок для відповіді, так щоб на них не можна було відповісти однозначно: так або ні.

Готуючись до допиту та вибираючи тактику проведення даної слідчої дії необхідно з’ясовувати:

· умови при яких допитуваний спостерігав предмети, явища (вдень, вночі, зблизька, здалеку і т. ін.);

· психічний стан в момент сприйняття (налякана людина, знаходиться в стані сп’яніння);

· загальний стан органів відчуття людини (слух, зір);

· загальну можливість запам’ятовування, сприйняття (кольори, прізвища, числа, дати і т. ін.).

Питання допиту ставляться в такій послідовності, в якій вони будуть вирішуватись під час допиту. Слід відмітити, що складений план носить орієнтуючий характер. Він може змінюватись. Часто змінюються формулювання питань, їх кількість, послідовність.

Складаючи необхідну обстановку і умови допиту необхідно:

· по можливості відключити телефони;

· відкласти розмови з іншими особами та невідкладні виклики;

· прибрати зайві предмети;

· при допиті обвинуваченого, в залежності від характеру злочину, і його особи застосувати заходи на виключення втечі, нападу або спроби захопити заручника або знищити докази.

Визначаємось із способом виклику на допит, вирішуємо питання про застосування НТЗ.

ВИСНОВОК: підготовка до допиту вимагає від слідчого систематичного розвитку свого кругозору, потребує значної трати часу. Проте допит, при такому підході вирішення справи, буде проведено без порушення закону і з максимальним досягненням мети розслідування.