Аналіз одержаних результатів. Висновки і рекомендації. Середнє значення порівнюють із очікуваним вмістом цукру в виробах

Середнє значення порівнюють із очікуваним вмістом цукру в виробах.

Робота 14.2. Визначення масової частки цукру в харчових продуктах методом Шорля

Порядок виконання роботи

У напівмікрометоді ВНИИХП, у методі Шорля та інших визначають не кількість утвореного Сu₂О, а кількість Cu⁺⁺, що не прореагувала. Для цього після реакції цукрів із розчинами Фелінга в реакційну колбу додають розчин йодистого калію і сірчану кислоту, внаслідок чого KJ окислюється до J₂. Йод, що виділився, відтитровують тіосульфатом натрію Na₂S₂O₃:.

2CuO+4KJ+ H₂SO₄=Cu₂J₂+J₂+2K₂SO₄; (14.10)

J₂+2Na₂S₂O₃=2NaJ+Na₂S₄O₆. (14.11)

Отже, кількість Na₂S₂O₃, що пішла на титрування J₂, еквівалентна кількості CuO, що не прореагувала. Для визначення тієї кількості міді, що прореагувала з цукрами, проводять контрольний дослід, в якому замість розчину цукру для реакції з розчинами Фелінга беруть відповідну кількість води. Далі визначення проводять, як і в робочому досліді. За різницею між кількістю Na₂S₂O₃, що пішла на титрування J₂ в контрольному і робочому дослідах, дізнаються про кількість міді (ІІ), що вступила в реакцію, і відповідну кількість цукру. 1 см³ 0,1 моль/дм³ розчину Na₂S₂O₃ відповідає 5,4 мг мальтози, 3,7 мг фруктози, 3,3 мг глюкози і 3,4 мг сахарози. Можна також скористатись таблицею, наведеною в праці [4, с. 291].

Вміст цукру йодометричним методом визначають за методикою [4, с. 290; 2, с. 304]. Перевагою цього методу є малі витрати дефіцитних реактивів, але він вимагає чіткого дотримання всіх умов методики і необхідних навичок дослідника.

Кип'ятити розчини слід на пальнику з азбестовою сіткою. У процесі нагрівання вміст колби треба збовтувати, щоб правильно встановити момент закипання розчину. Кипіння не має бути сильним, в іншому разі вміст колби може википіти за 2 хв.