Участь України в ЄЕП

Україна підтримує ідею про створення більш діючого інтеграційного утворення, яким, як передбачалося, міг стати Єдиний економічний простір (ЕЭП).

Єдиний економічний простір (ЕЭП), починав формуватися в 2003 р., як особлива інтеграційна структура в рамках СНД. Президенти Росії, Бєларусі, Казахстану й України заявили про намір сформувати ЕЭП 23 лютого 2003 р., 19 вересня 2003 р. була підписана угода із цього приводу, 20 квітня 2004 р. відбулася ратифікація Угоди парламентами цих країн, а 20 травня 2004 р. Угода набутила чинності. Верховна Рада України ратифікувала дану Угоду з одним застереженням: «Україна буде брати участь у формуванні й функціонуванні ЕЭП у рамках, що відповідає Конституції України».

Головна мета формування єдиного простору - створення умов для стабільного й ефективного розвитку економік держав-учасників і підвищення рівня життя населення. У той же час країни-учасниці ЕЭП намагаються досягти індивідуальних цілей, інтересів. Приміром, для Росії важливим мотивом об'єднання виступає воля переміщення капіталу. Для України важливе значення має створення зони вільної торгівлі, що припускає безмитний режим торговельних відносин усередині ЕЭП. Для Казахстану, що є великим експортером сировини й мінералів, важливі питання транспортування.

Країни-члени ЕЭП переслідують економічні й політичні цілі. Зокрема Росія прагне використати ЕЭП як фактор протидії просуванню на схід ЄС і НАТО, а також посилення зв'язків учасниць ЕЭП із третіми країнами.

Принципами функціонування ЕЭП є

1) забезпечення волі переміщення товарів, послуг, капіталу й робочої чинності через границі держав-учасників. Принцип вільного руху товарів передбачає усунення вилучень із режиму вільної торгівлі й зняття обмежень у взаємній торгівлі на основі уніфікації митних тарифів, формування загального митного тарифу, установленого на основі погодженій державами-учасниками методики, мер нетарифного регулювання, застосування інструментів регулювання торгівлі товарами із третіми країнами. Механізми застосування у взаємній торгівлі антидемпінгових, компенсаційних, спеціальних і захисних мір будуть замінятися єдиними правилами в області конкуренції й субсидій;

2) ЕЭП формується поступово, шляхом підвищення рівня інтеграції через синхронізацію здійснюваних державами-учасниками перетворень в економіці, спільних заходів щодо проведення погодженої економічної політики, гармонізацію й уніфікацію законодавства в сфері економіки, торгівлі й по інших напрямках, з урахуванням загальновизнаних норм і принципів міжнародного права, а також досвіду й законодавства Євросоюзу;

3) напрямку інтеграції й заходу щодо їхній реалізації визначаються на основі відповідних міжнародних договорів і рішень органів ЕЭП, що передбачають обов'язковість їхнього виконання для кожного з держав-учасників у повному обсязі, а також механізм їхньої реалізації й відповідальності за невиконання погоджених рішень;

4) формування й діяльність ЕЭП здійснюється з урахуванням норм і правил СОТ;

5) координація процесів формування ЕЭП здійснюється відповідними органами, створюваними на основі окремих міжнародних договорів. Структура органів формується з урахуванням рівнів інтеграції;

6) правовою основою формування й діяльності ЕЭП є міжнародні договори й рішення органів ЕЭП, що укладають і прийняті з урахуванням інтересів і законодавств держав-учасників і відповідно до загальновизнаних норм і принципами міжнародного права.

Можна виділити дві основні проблеми участі України в ЕЭП.

1) створення й функціонування єдиного регулювального органа ЕЭП. Як відомо, голосу в ньому передбачалося поділити не по паритетному принципі, а по розмірі ВВП. А це значить, що в Росії буде «контрольний пакет акцій», і саме вона буде формувати економічну (і не тільки) політикові й в Україні, і в інших країнах «четвірки».

2) структура зовнішньоторговельного обігу України з ЕЭП. І ця структура поки характеризується дефіцитом торговельного балансу України.

Незважаючи на існуючі проблеми, досить важливо з'ясувати основні переваги від розширення участі України в ЕЭП. Насамперед, ця наявність досить вагомих факторів, що сприяють розвитку й поглибленню інтеграційних процесів у рамках ЕЭП, а саме:

-географічна близькість;

-взаємозалежність економік країн-членів ЕЭП, що завжди була й залишається досить високої;

-спільність культур і інших історичних цінностей;

-країни-члени ЕЭП мають у своєму розпорядженні величезні й різноманітні природні, виробничі, науково-технічні, людські ресурси, розвитий інфраструктурою;

-у розвитку й поглибленні інтеграційних процесів у рамках ЕЭП усе більше зацікавлюється великий бізнес України.

Найважливішою умовою і напрямком формування й розвитку регіональних інтеграційних утворень, у т.ч. ЕЭП, є формування єдиного інформаційного простору і єдиного правового простору.