Глосарій по основам зоології

А

Адаптація -пристосування в процесі еволюції будови, функції, поведінки організмів (особин, популяцій, видів) до певних умов існування.

Авотрофи -організми, які створюють необхідні для свого життя органічні речовини з неорганічних у процесі фотосинтезу чи хемосинтезу.

Акомодація -здатність ока виразно бачити предмети на різній відстані.

Алель —різні форми того самого гена. Виникають один з одного в наслідок мутації.

Алергія - підвищена чутливість або реактивність організму людини і тварин до впливів алергенів—чужорідних речовин як органічного, так і неорганічного походження (білків, бактерій, пилку рослин, лікарських препаратів тощо).

Альвеоли -кінцева частина респіраторного апарата в легенях ссавців.

Амеба – ряд найпростіших одноклітинних тварин класу саркодових. Більшість А. живуть в прісних водоймах, деякі в грунті. Серед А. є паразити людини й тварини.

Амебоцити – безкольорові клітини крові безхребетних тварин, здатних до захоплення та переварення різних осторонніх тіл.

Амфібії – клас хребетних тварин, які на стадії личинки дихають зябрами, а в дорослому віці – легенями, через шкіру і слизову оболонку рота (напр., жаби і тритони). Інша назва – земноводні.

Аналізатори -система, яка забезпечує сприймання, передачу і переробку інформації про явища навколишнього середовища.

Анатомія -наука, що вивчає форму та будову організму людини і тварин, а також закономірності розвитку цієї будови у їх функціональній взаємодії з навколишнім середовищем, враховуючи вікові зміни, статеві відмінності та індивідуальні особливості.

Антропогенез -процес виникнення історико-еволюційного формування фізичного типу людини, діалектично пов'язаний з розвитком її первісної трудової діяльності, свідомості, членороздільної мови, первісних форм суспільства. Як вчення є одним з основних розділів антропології.

Артерії -кровоносні судини, які несуть кров від серця до органів і тканин.

Ареал – область поширення виду або іншої систематичної групи тварин чи рослин, а також угруповань організмів.

Асиміляція – засвоєння та використання організмом необхідних для його розвитку речовин, що надходять з зовнішнього середовища.

Б

Багатоклітинні організми – тварини і рослини, тіло яких складається (на відміну від одноклітинних організмів) з багатьох клітин і їхніх похідних.

Базальне тільце, кінетосома – внутрішньоклітинна стпуктура еукаріот, що лежить у основи війок та джгутиків, виконує роль опори.

Барабанна перетинка -мембрана слухового аналізатора тварин, що відокремлює зовнішнє вухо від середнього. Перетинка пружна, складається з колагенових волокон, має товщину 0,1 мм.

Біополімери -високомолекулярні природні сполуки. Що становлять структурну основу клітин усіх організмів і відіграють першорядну роль у процесі їхньої життєдіяльності. До них належать білки, нуклеїнові кислоти і полісахариди.

Біоритми -регуляторні кількісні й якісні зміни життєвих процесів, що відбуваються на всіх рівнях життя—молекулярному, клітинному, організмовому, популяційному і біосферному.

Біосинтез -процес утворення органічної речовини в живих організмах під дією біокаталізаторів—ферментів. Складова частина обміну речовин рослин, тварин, мікроорганізмів.

Багатоклітинні організми—тварини і рослини, тіло яких складається (на відміну від одноклітинних організмів) з багатьох клітин і їхніх похідних.

Біогеоценоз -історично сформований взаємозумовлений комплекс живих і неживих компонентів певної ділянки земної поверхні, пов’язаних між собою обміном речовин і енергії. Сукупність живих компонентів біогеоценозу становить біоценоз, неживих—біотоп.

Біологічний спосіб боротьби -використання різних організмів—ентомофагів для боротьби з шкідниками рослин.

Біомаса -кількість речовини живих організмів, яка нагромаджена в популяції, біоценозі або біосфері на будь—який момент часу.

Бластопор – отвір що сполучає внутрішню порожнину зародка тваринного організму на стадії гаструли із зовнішнім середовищем.

Бронхи – розгалудження дихального горла у наземних хребетних.

Брунькування —один із способів вегетативного розмноження деяких безхребетних тварин, при якому на материнському організмі утворюється брунька—виріст, з якого розвивається нова особина.

В

Вагітність —сукупність фізіологічних процесів, пов’язаних з розвитком плоду в материнському організмі (в матці) ссавців.

Вакуолі – невеликі порожнини в тваринних і рослинних клітинах, заповнені рідиною.

Валеологія —галузь знань про формування, збереження, зміцнення, відтворення і передачу здоров’я.

Вена – кровоносна судина, що приносить кров з різних частин тіла до серця.

Вид —сукупність популяцій морфологічно подібних особин, здатних схрещуватись між собою і давати плодючих нащадків, які населяють певний ареал.

Виділення —процес видалення з організму шкідливих і непотрібних продуктів обміну речовин.

Віруси – паразитичні живі системи доклітинної будови, виділені в самостійне царство Vira.

Вірусологія – наука про віруси. Виділилася з мікробіології в середині 20 століття.

Вітаміни —життєво важливі речовини, в дуже малій кількості необхідні для нормального функціонування будь—якого організму.

Вени —судини, що несуть венозну кров від органів і тканин до серця. Виняток становлять легеневі вени, які несуть з легень артеріальну кров.

Включення – тимчасові утвори, які то виникають, то зникають у процесі життєдіяльності клітини. Основне місце їх локалізації – цитоплазма.

Вториннороті – систематичні групи тварин (голкошкірі, хордові та деякі інш.), у яких при ембріональному розвитку рот утворюється не з бластопора, а на протилежному боці зародку.

Г

Гаметогенез -процес розвитку і формування статевих клітин—гамет. Гаметогенез чоловічих гамет називається сперматогенезом, жіночих—оогенезом.

Гемоглобін -дихальний пігмент крові людини, хребетних і деяких безхребетних тварин. Складається з білкової частини глобіну і гема, який надає крові червоного кольору. Транспортує кисень від органів дихання до тканин тіла та вуглекислий газ від тканин до органів дихання.

Ген -дискретна одиниця спадковості, за допомогою якої відбувається запас, зберігання і передача генетичної інформації в ряді поколінь. Ген—це відрізок ДНК або РНК (у деяких вірусів), що складається з нуклеотидів, число і взаєморозташування яких визначається специфічністю кожного гена.

Геотип -сукупність усіх генів клітини, локалізованих в ядрі (хромосомах) або в різних реплікуючих структурах цитоплазми (пластидах,мітохондріях). Генотип - носій ознак організму, тобто фенотипу.

Гетерозиготність -стан гібридного організму, гомологічні хромосоми якого мають різні алелі тієї чи іншої пари алель них генів (Аа, АаВв) або різне взаєморозміщення генів.

Гігієна -наука про створення оптимальних умов для життєдіяльності людини.

Гіпноз -близький до сну стан людини і вищих хребетних тварин, що виникає під впливом дуже сильних раптових або дуже слабких одноманітних зовнішніх подразників.

Гіподинамія -обмеження рухової активності, що зумовлене особливостями способу життя, професійної діяльності, перебуванням в умовах невагомості.

Гомозиготність -стан організму, в гомологічних хромосомах якого одночасно присутні однакові алеї однієї чи кількох пар алель них генів (аа, АА, Аавв).

Гормони -біологічно активні речовини, що виділяються залозами внутрішньої секреції або скупчення спеціалізованих клітин організму і які цілеспрямовано впливають на інші органи і тканини.

Гельмінти – черви, що паразитують в організмі людини, тварин і рослин, спричиняючи гельмінтози.

Гельмінтози – хвороби людини, тварин і рослин, спричинювані паразитичними червами – гельмінтами.

Гем -кров. Необхідна залізовмісна частина гемоглобіну.

Гемоглобін – дихальний пігмент крові людини, хребетних та багатьох безхребетних тварин. Складається з глобіну (білкова речовина) й гему.

Гемолімфа – рідина, що циркулює в рідинах і міжклітинних просторах тварин з незамкнутою кровоносною системою - членистоногих, молюсків.

Гемула -зимова внутрішня брунька багатьох прісноводних (напр. бадяга) та деяких морських губок.

Гемоціанін – дихальний пігмент гемолімфи молюсків, вищих ракоподібних та деяких павукоподібних, що здійснює транспортування кисню в організмі.

Гектокотиль – своєрідне щупальце у головоногих м’якунів, яким самець переносить сперматофори з своєї мантійної порожнини у мантійну порожнину самки. У деяких восьминогих м’якунів Г. відривається від тіла самця, плаває самостійно далі проникає в мантійну порожнину самки. Колись такий Г. був прийнятий за черв’яка паразита і класифікований як окремий вид.

Гетеротрофний -організм, використовуючий для живлення органічні речовини вироблені іншими видами. Є три типи гетеротрофного живлення: 1) сапрофітне – живлення розчиненими органічними речовинами, утворених при розкладі органічних тіл; 2) голозойне (тваринне), - живлення частинами тіла інших організмів; 3) паразитне – живлення соками чи тканинами тіла інших організмів.

Гідроїдні – клас безхребетних тварин типу кишковопорожниних. Більшість Г.- повсюдно поширені морські колоніальні організми (поліпи, медузи тощо).

Гідромедуза – 1) В древньогрецькій міфології одна з трьох жінок страховищ, серед яких вона була смертною.2) Вільноплаваючий організм являє собою статеву форму кишковопорожнинних тварин. Поширена переважно в морях.

Гіпо – перша частина складних слів, що вказує про находження нижче чого-небудь.

Гіподерма – шар епітелію у безхребетних тварин (червей, членистоногих), розміщений безпосередньо під кутикулою.

Гіпоталамус - відділ проміжного мозку; вищий нервовий центр регуляції вегетативних функцій організму та розмноження. Задні відділи приймають участь в регуляції імунітету.

Гіпофіз – нижній мозковий придаток – залоза внутрішньої секреції у хребетних тварин і людини

Глотка – у безхребетних тварин відокремлений м’язистий відділ передньої кишки слідуючий за ротовою порожниною.

Глосарій – тлумачний словник застарілих і маловживних слів.

Голо – у складних словах означає “весь”, “повний”.

Голофіт – рослина автотроф.

Гормони – специфічні біологічно активні речовини, виділені ендокринними залозами; регулюють функції в організмі.

Гострик -паразит кишечника людини і приматів представник родупаразитичних нематод. Викликає хворобу ентеробіоз.

Губки – група тварин найбільш примітивної серед багатоклітинних будови; тіло їх складається з двох шарів – ектодерми і ентодерми. Живуть переважно у морській воді.

Д

Дерма – нижній шар шкіри мезодермального походження.

Джгутики – органели руху у бактерій, багатьох простіших, сперматозоїтів. Подібні до війок у інфузорій.

Дистрофія —голодна хвороба, виснаження, що спричинюється порушенням живлення при тривалому неповноцінному харчуванні або повному голодуванні.

Дихання —сукупність фізіологічних процесів, що забезпечують надходження в організм із зовнішнього середовища кисню, використання його клітинами й тканинами для окиснення органічних речовин і виділення з організму вуглекислого газу.

Дихання аеробне —дихання за наявності вільного кисню.

Дихання анаеробне —дихання при відсутності вільного кисню.

Е

Екосистема —біологічна система, що являє собою функціональну єдність угрупувань організмів і навколишнього середовища.

Ектодерма – зовнішній шар двошарових тварин – губок, кишковопорожниних.

Ектопаразит – організм, паразитуючий на поверхні тіла хазяїна (воші, блохи, пухоїди, біцльшість кліщів та інш.)

Ектоплазма – зовнішній шар цитоплазми клітини. У простіших утворює пелікулу, в інших випадках кутикулу.

Ембріональний розвиток -період індивідуального розвитку організму, що відбувається в яйцевих або зародкових оболонках поза материнським організмом або в середині нього.

Ембріон -зародок тварин і людини.

Емоції – процес ситуаційного переживання, ставлення до навколишніх об’єктів, реакції на зовнішні й внутрішні подразники, що проявляються у вигляді задоволення або незадоволення, радості, страху, гніву.

Ендеміки – рослини або тварини (види, роди, родини тощо), поширені лише в якійсь відносно невеликій області.

Ендокринологія – наука про ендокринні залози, їхній розвиток, будову і функції, механізм дії специфічних продуктів їхньої життєдіяльності – гормонів, а також про захворювання, пов’язані з порушенням функції цих залоз.

Ендоміксис – перебудова ядерного апарату у інфузорій, що нагадує статевий процес, але відбувається без кон’югації.

Ендопаразит – організм паразитуючий в середині тіла хазяїна (гельмінти, малярійний плазмодій та інш.).

Епідерміс – поверхневий шар шкіри хребетних тварин.

Епітелій – тканина, що вкриває повехню шкіри, рогівку очей, вистилає всі порожнини організма, внутрішню поверхню органів травлення, дихальної, сечостатевої системи; виконує захисні функції, приймає участь в обміні речовин.

Еритроцити – одна з форм клітин крові людини, хребетних і деяких безхребетних тварин, високо диференційовані червоні, без’ядерні клітини, що здійснюють дихальну функцію.

Еукаріоти -одноклітинні та багатоклітинні рослинні й тваринні організми, в клітинах яких, на відміну від прокаріот, є сформоване ядро.

Ехолокація —здатність організмів виробляти і сприймати відбиті ультразвуки, за допомогою чого вони орієнтуються у просторі.

Ж

Живлення -сукупність процесів, що включають надходження в організм, травлення, всмоктування та засвоєння ним поживних речовин; складова частина обміну речовин.

Життєвий цикл -цикл розвитку, сукупність стадій розвитку організму між певним етапом його життя і тим самим етапом життя організму наступного покоління; для більшості організмів—від яйцеклітини до яйцеклітини наступної генерації.

З

Загартування – комплекс методів, спрямованих на підвищення функціональних резервів організму та його опірності до несприятливої дії фізичних чинників навколишнього середовища.

Залози -клітини або органи, основною функцією яких є вироблення секретів.

Запліднення -процес злиття чоловічої і жіночої статевих клітин рослинних і тваринних організмів, що лежать в основі статевого розмноження.

Заповідник -територія або акваторія, на якій зберігається в природному стані весь її природний комплекс.

Зародкові листки -шари, на які поділяються після стадії гаструляції клітини зародка всіх багатоклітинних організмів. Розрізняють зовнішній (ектодерма), внутрішній (ентодерма) і середній (мезодерма).

Зародкові оболонки -оболонки, що оточують зародок тварин і людини, виконують захисну функцію й забезпечують обмін речовин між зародком та навколишнім середовищем.

Заказник -територія (акваторія),у межах якої певний строк перебувають під охороною окремі елементи природного комплексу.

Зигота – клітина, що утворюється внаслідок злиття чоловічої і жіночої статевих клітин (гамет), запліднена яйцеклітина. чоловічої і жіночої статевих клітин (гамет).

І

Інстинкт -сукупність природжених складних актів поведінки, що властиві тваринам даного виду і виникають як реакція на дію зовнішніх і внутрішніх подразників.

Інтоксикація – патологічний стан, викликаний загальною дією на організм токсичних речовин ендогенного або екзогенного походження.

Інфекція – проникнення патогенних мікроорганізмів в організм людини, тварин або рослин, розмноження з наступним розвитком складного комплексу їх взаємодії – від носія до вияву хвороби.

К

Капіляри —найдрібніші кровоносні й лімфатичні судини, що пронизують усі органи і тканини тварин і людини.

Кінетосома -

Колоніальні організми —рослини і тварини, які при нестатевому розмноженні лишаються з’єднаними з особинами наступних поколінь, утворюючи більш—менш складні угрупування—колонії.

Консумент - організм, що споживає готові органічні речовини, які створені фотосинтезуючими чи хемосинтезуючими видами – продуцентами, але не доводить розклад органічних сполук до простих мінеральних складових.

Кров -рідка сполучна тканина, що циркулює в замкненій кровоносній системі тварин і людини. Разом з лімфою і тканинною рідиною є внутрішнім середовищем організму.

Кровообіг -рух крові в кровоносній системі.

Л

Лактація – процес утворення, нагромадження і періодичного виділення молока у ссавців. Молоко утворюється в молочних залозах з поживних речовин, що надходять з кров’ю.

Лейкоцити – одна з форм клітин крові (а також лімфи) людини і тварини, безбарвні клітини з різною формою ядер.

Линяння -періодичне оновлення зовнішніх покровів у тварин.

Личинка -стадія постембріонального розвитку більшості безхребетних і деяких хребетних тварин, у деяких в яйцеклітинах не вистачає поживних речовин для забезпечення повного зародкового розвитку.

Лімфоцити – одна з форм лейкоцитів хребетних тварин і людини, що належать до групи агранулоцитів. Лімфоцити людини – клітини кулястої форми, мають велике округле ядро, оточене багатою на рибосоми цитоплазмою.

М

Мембрана – система спеціалізованих структур, які відокремлюють клітину від зовнішнього середовища або відокремлюють органели.

Метаболізм – те саме, що й обмін речовин.

Мінливість – властивість організмів набувати нових морфо фізіологічних або біохімічних ознак чи втрачати колишні.

Мітоз – непрямий поділ ядра, що забезпечує тотожний розподіл генетичного матеріалу між дочірніми клітинами і спадкоємність хромосом у ряді клітинних.

Мутація – стійка дискретна зміна, генетичного апарату, що виникає раптово і впливає на ознаки й властивості організмів та вірусів; успадковується поколіннями клітин або нащадками.

М’язи -скоротливі органи руху у тварин і людини. М’язи повність відокремлені від епітелію і диференціюються на не посмуговані, або гладенькі м’язи, і посмуговані, або поперечносмугасті.

Н

Національний природний парк —заповідні території, на окремих ділянках яких дозволяється проведення екскурсій, туризм та інші форми організованого відпочинку.

Нейрон —нервова клітина, основний структурний і функціональний елемент нервової системи.

Непрямий розвиток —тип розвитку тварин, при якому будова молодих (личинки) і дорослих особин значно відрізняється.

Нервова регуляція —регуляція життєдіяльності організму тварин і людини за участі нервової системи.

Нервова система —сукупність структур в організмі тварин і людини, що регулюють дію окремих органів між собою і всього організму з навколишнім середовищем.

О

Обмін речовин, метаболізм —закономірний порядок перетворення речовин і енергії в живих системах, спрямований на збереження і само відтворення; основна ознака живої матерії.

Овоґенез – процес розвитку яйцеклітини у тварин і людини.

Онтогенез —індивідуальний розвиток особин з моменту зародження до природної смерті або до поширення і існування одноклітинного організму в результаті поділу.

Опорна система —система органів, що забезпечує опорну функцію та рух окремих органів і організму в цілому. Складається, як правило, із скелету та м’язів.

Орган —частина тваринного чи рослинного організму, який виконує одну або кілька специфічних функцій.

Органели – постійні структурні компоненти тваринних і рослинних клітин, які беруть участь у здійсненні їхніх універсальних та спеціальних функцій. Двомембранні органели: мітохондрії, пластиди. Двомембранні: апарат Гольджі, ізозоми. Немебранні: рибосоми, центріолі клітинного центру.

П

Пам’ять – один з основних пізнавальних процесів, що включає закріплення, збереження і відтворення людиною її попереднього досвіду.

Паразитизм —специфічна форма симбіозу різних видів, з яких один (паразит) перебуває в більш або менш тривалому безпосередньому зв’язку з іншим (хазяїном), використовуючи його як джерело живлення і життєве середовище.

Плацента -дитяче місце, орган, що зв’язує зародок з організмом матері під час внутрішньоутробного розвитку.

Подразливість -властивість клітин живого організму активно змінювати свою життєдіяльність під впливом дії зовнішніх факторів (подразників).

Популяція – сукупність особин одного виду організмів, які протягом тривалого часу населяють певну ділянку навколишнього середовища і так чи інакше ізольовані від особин інших популяцій того самого виду. Між особинами відбувається вільне схрещування.

Порожнина тіла -порожнина тіла тварин, в яких містяться внутрішні органи. Розрізняють первинну і вторинну порожнину тіла. У ссавців є грудна і черевна порожнини.

Постембріональний розвиток -період розвитку організму, що починається виходом зародка з яйцевих або зародкових оболонок і закінчується статевим дозріванням і припиненням розвитку.

Продуценти – автотрофні організми, які в ланцюгах живлення продукують органічну речовину з простих неорганічних речовин.

Прокаріоти -до ядерні організми, які на відміну від еукаріот не мають типово сформованого ядра і ядерної мембрани.

Прямий розвиток -тип розвитку тварин, при якому організм, що народився, схожий за будовою та способом життя з материнським організмом і відрізняється тільки меншими розмірами.

Пульс – поштовхоподібні коливання стінок кровоносних судин у тварин і людини, спричинювані викиданням крові з серця при кожному його скороченні.

Р

Регенерація -відновлення організмом втрачених або ушкоджених органів або тканин, а також відновлення цілого організму з його частин.

Регуляція нейрогуморальна – регуляція фізіологічних процесів організму відповідно до його потреб та змін навколишнього середовища, що здійснюється за допомогою двох механізмів: нервового (за допомогою нервової системи) і гуморального (за участю гуморальних чинників).

Релікти – рослинні і тваринні організми, як правило, рідкісні, що існують на данній території і збереглися з минулих геологічних часів.

Рефлекс -реакція організму на подразнення, яка відбувається за участі нервової системи.

С

Саморегуляція – здатність біологічної системи до відновлення стабільного рівня тих чи інших функцій після їхньої зміни.

Сенсори – високо спеціалізовані органи, що служать для сприймання дії на організм різних подразників.

Симбіоз -поширення в живій природі явища закономірного, не випадкового, співжиття живих організмів, що належать до різних систематичних груп.

Симетрія тіла -особливість плану будови організму, за якої через нього можна провести одну або декілька площин симетрії, що розділяють тіло на подібні частини.

Симетрія органів -сукупність органів, які забезпечують ті чи інші функції організму.

Систематичні одиниці -категорії, які використовують для класифікації організмів.

Скелет внутрішній -частина опорно—рухової системи, що розміщена в середині організму і до якої кріпляться скелетні м’язи.

Скелет зовнішній -частина опорно—рухової системи, що знаходиться на поверхні організму і до якої кріпляться скелетні м’язи.

Сколіоз – бокові викривлення хребта.

Сон – періодичний стан організму людини й тварин, який характеризується виключенням свідомості і зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразнення.

Сперматогенез – розвиток сперматозоїдів у людини, тварин і деяких рослин.

Сприйняття – відбиття в мозку людини цілісного образу предмета.

Стать – сукупність ознак, які забезпечують статеве розмноження і відрізняють жіночі і чоловічі особини.

Стрес – неспецифічна реакція організму людини і тварин на незвичайні або сильні подразнення.

Т

Таксис —форма подразливості у вигляді рухових реакцій мікроорганізмів і найпростіших тваринних організмів. Здатних вільно пересуватися (сперматозоїдів, лейкоцитів), і окремих органел клітин (ядер, пластид) під впливом однобічного подразнення.

Темперамент – індивідуальні особливості психіки людини й вищих тварин, в основі яких лежить відповідний природжений тип нервової системи.

Тромбоцити – кров’яні пластинки, один з видів формених елементів крові хребетних тварин і людини; беруть участь у засіданні крові.

Тканини —система клітин і міжклітинної речовини, спільних за походженням, будовою та функціями. В організмі тварин і рослин розрізняють: епітеліальну, сполучну, м’язову та нервові клітини.

Травлення —сукупність процесів, які забезпечують механічну і хімічну обробку їжі в організмі людини і тварин, в результаті чого складні хімічні речовини перетворюються на просторі, що легко засвоюється організмом.

Ф

Фауна —сукупність усіх видів тварин, що сформувалася історично в певному зоогеографічному районі суходолу або акваторії чи на всій земній кулі.

Фенотип – сукупність властивостей і ознак організму, що складаються на основі взаємодії генотипу з умовами зовнішнього середовища.

Фермент – специфічні білки – каталізатори, що присутні в живих клітинах і які беруть участь в усіх біохімічних реакціях.

Фізіологія – наука, що вивчає життєдіяльність організму та його частин – систем, органів, тканин, клітин.

Філогенія -історичний розвиток організмів окремих систематичних категорій і всього органічного світу.

Ц

Цитологія – наука про будову, функціонування та еволюцію клітин.

Цитоскелет – система мікро трубочок і мікрофіламентів, що знаходяться в цитоплазмі клітини. Елементи цитоскелету зумовлюють внутрішньоклітинні переміщення органел, розходження хромосом та транспорт речовин у клітині. У прокаріот цитоскелету немає.

Ч

Червона книга -перелік видів, які потребують охорони на певній території (Червона книга України) або в межах усього ареалу (Міжнародна Червона книга).

Чутливість – здатність живих організмів сприймати дію зовнішніх чи внутрішніх подразників.

Ш

Шкірно - мязовий мішок —сукупність епітелію шкіри і розміщеним під ним декількох шарів м’язів.

Я

Ядро – обов’язкова частина клітин у одноклітинних та багатоклітинних організмів, оточена двомембранною оболонкою, керує синтезом білків, ферментів і всими фізіологічними процесами.