![]() |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
|
В останні десятиріччя у ряді розвинутих країн серйозну конкуренцію комерційним банкам надають спеціальні інститути - кредитні установи, як банківські, так і небанківські, які спеціалізуються на якій-небудь галузі кредитування.
Небанківські кредитно-фінансові установи є фінансовими посередниками грошового ринку, які здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх в прибуткові активи: в цінні папери і кредити (переважно довгострокові).
В своїй діяльності вони мають багато загального з банками:
n функціонують в тому ж секторі грошового ринку, що і банки - в секторі опосередкованого фінансування;
n формуючи свої ресурси (пасиви), вони випускають, подібно банкам, боргові зобов'язання, які менш ліквідні, ніж зобов'язання банків, але також можуть реалізовуватися на ринку як додатковий фінансовий інструмент;
n їх діяльність по створенню зобов'язань і вимог базується на тих же умовах, що і банків.
Разом з тим посередницька діяльність небанківських фінансово-кредитних установ істотно відрізняється від банківської діяльності:
n вона не пов'язана з тими операціями, які визначені як базові банківські;
n вона не торкається процесу створення депозитів і не впливає на динаміку пропозиції грошей, тому немає необхідності контролювати їх діяльність так ретельно як банківську;
n вона є вузько спеціалізованою, причому за двома критеріями:
1) за характером залучення вільних грошових коштів кредиторів;
2) за додатковими послугами, які надають фінансові посередники своїм кредиторам.
Формування грошових ресурсів небанківських кредитно-фінансових установ має ту особливість, що воно не є депозитним, тобто переданими їм коштамии власники не можуть так вільно розпоряджатися, як банківськими внесками.
Недепозитне залучення коштів може здійснюватися двома способами: на договірних умовах і шляхом продажу посередником своїх цінних паперів. Звідси все СНКФУ можна розділити на дві групи:
1. Договірні фінансові посередники (залучають грошові кошти на підставі договору з кредитором (інвестором):
n страхові компанії;
n пенсійні фонди;
n ломбарди, лізингові, факторингові компанії;
2. Інвестиційні фінансові посередники (залучають кошти через продаж кредиторам своїх акцій, облігацій, паїв тощо):
n інвестиційні фонди;
n фінансові компанії;
n кредитні спілки та ін.
Зростанню впливу спеціалізованих небанківських установ сприяли три основні причини:
1) зростання доходів населення в розвинутих країнах;
2) активний розвиток ринку цінних паперів;
3) надання цими установами спеціальних послуг, які не можуть надавати банки.
Дата публикования: 2014-11-26; Прочитано: 471 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!