Податковий кредит. На відміну від попереднього порядку нарахування прибутко­вого податку з громадян, новий порядок стягнення податку на доходи фізичних осіб передбачає право

На відміну від попереднього порядку нарахування прибутко­вого податку з громадян, новий порядок стягнення податку на доходи фізичних осіб передбачає право платника на податковий кредит. Податковий кредит - - це сума (вартість) витрат, поне­сених платником податку — резидентом — у зв'язку з придбан­ням товарів (робіт, послуг) у резидентів (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких до­зволяється зменшення суми його загального оподатковуваного доходу.

Платник податку має право на податковий кредит лише один раз на рік за наслідками звітного податкового року. Для його отримання платник має подати річну податкову декларацію до податкових органів, де зазначаються суми отриманого доходу та підстави для нарахування податкового кредиту з зазначенням конкретних сум.

До складу податкового кредиту включаються фактично поне­сені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товар­ною накладною, іншими розрахунковими документами або дого­вором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та ви­значають суму таких витрат. Зазначені документи не надси­лаються податковому органу, а підлягають зберіганню платником податку.

Платник податку має право включити до складу податко­вого кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року:

* частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку (після прийняття відповідного закону про іпотеку);

* суму коштів або вартість майна, переданих платником подат­ку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутко­вим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що пере­вищує 2 %, але не є більшим 5 % від суми його загального опода­тковуваного доходу такого звітного року;

* суму коштів, сплачених платником податку на користь зак­ладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення (подружжя, батьки, ді­ти), але не більше суми місячного прожиткового рівня для працездатної особи, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн., у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року;

* суму власних коштів платника податку, сплачених на ко­ристь закладів охорони здоров'я за лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення в роз­мірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'яз­кового медичного страхування (після прийняття відповідного за­кону про медичне страхування);

* суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій страхувальнику-резиденту за договорами довгострокового страхування життя та недержав­ного пенсійного страхування (після прийняття закону про недер­жавне пенсійне страхування) як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення, яка не перевищує (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):

а) під час страхування платника податку - - суму місячного прожиткового рівня для працездатної особи, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн;

б) під час страхування члена сім'ї платника податку першого ступеня споріднення — 50 % суми, визначеної в підпункті «а».

Якщо платник податку або члени його сім'ї першого ступеня споріднення були застраховані їхніми працедавцями, то гранична сума, встановлена підпунктом «а» або «б», зменшується для від­повідної застрахованої особи на суму страхових внесків, сплаче­них її працедавцем протягом такого звітного податкового року.

Якщо член сім'ї платника податку першого ступеня спорід­нення самостійно застрахував такі самі ризики за окремим стра­ховим договором, то платник податку не має права включати до складу свого податкового кредиту суму за страхування такого члена сім'ї;

* суми витрат платника податку зі штучного запліднення й оплати вартості державних послуг, пов'язаних з усиновленням дитини.

Податковий кредит може бути нарахований виключно резиден­том, що має індивідуальний ідентифікаційний номер, а його зага­льна сума не може перевищувати суми загального оподатковува­ного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата. Тобто, якщо платник податку одержує інші види доходу, відмінні від плати за найману працю — він не має права на отримання податкового кредиту.

Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Пільги

Пільги щодо податку на доходи фізичних осіб називаються податкові соціальні пільги. Так, платники податку, які отриму­ють дохід у вигляді заробітної плати з джерел на території Украї­ни, розмір якої не перевищує прожиткового мінімуму, збільше­ного в 1,4 рази та округленої до найближчих 10 грн, мають право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного до­ходу, отримуваного від одного працедавця, на суму податкової соціальної пільги.

Податкова соціальна пільга визначена в розмірі, що дорівнює 30 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на мі­сяць) у 2004 р., 50 % — у 2005 р., 80 % — у 2006 р. і 100 % — у 2007 р.

Крім того, деякі категорії громадян мають підвищений розмір пільги — 150 % та 200 % від суми, зазначеної вище.

Так, податкова соціальна пільга в розмірі 150% встановлюєть­ся для платника податку, який:

а) є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину — інваліда --у розрахунку на кожну ди­тину віком до 18 років;

в) має троє чи більше дітей віком до 18 років — у розрахунку на кожну таку дитину;

г) є вдівцем або вдовою;

д) є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, по-страждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їхньою участю в ліквідації наслідків Чорнобильської ка­тастрофи;

е) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом, військовослужбовцем строкової служби;

є) є інвалідом 1 або II групи, у т. ч. з дитинства;

ж) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадя­нину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, уключаючи журналістів.

Податкова соціальна пільга в розмірі 200 % встановлюється для платника податку, який є:

а) особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним кавалером ордена Слави чи Трудової Слави;

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка на той час працювала в тилу;

в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць при­мусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що пе­ребували в стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фа­шистською Німеччиною та її союзниками;

д) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 р. по 27 січня 1944 р.

У разі, якщо платник податку має право на застосування подат­кової соціальної пільги з двох і більше підстав, застосовується одна — найбільша з них.

Податкова соціальна пільга застосовується до заробітної пла­ти виключно за одним місцем її нарахування. А отже, якщо плат­ник отримує заробітну плату не лише за місцем основної роботи, він має право вибирати — де саме буде застосовуватись соціаль­на пільга (такий вибір не можуть зробити деякі категорії грома­дян, наприклад, державні службовці або студенти). Для цього платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги. Платник подат­ку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання подат­кової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги.

Працедавець відображає в складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Якщо платник податку подає заяву про застосування пільги більш ніж одному працедавцю та в інших випадках порушення цього порядку, то такий платник податку втрачає право на отри­мання податкової соціальної пільги. У цьому разі платник подат­ку може відновити право на застосування податкової соціальної пільги, якщо він подає заяву про відмову від такої пільги всім працедавцям із зазначенням місяця, в якому мало місце таке по­рушення. Окремий працедавець розраховує та утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 % суми такої недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому плат­нику податку, а при недостатності суми такої виплати — за раху­нок наступних виплат. Якщо сума недоплати та штрафу не була утримана за рахунок доходу платника податку до закінчення гра­ничного строку, встановленого законом для подання річної де­кларації з цього податку, то сума такої недоплати і штрафу стягу­ється податковим органом.

Право на застосування податкової соціальної пільги до доходу платника податку відновлюється з податкового місяця, наступно­го за місяцем, в якому сума такої недоплати та штраф повністю погашаються.

Працедавець платника податку за місцем застосування подат­кової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нара­хованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг:

а) за наслідками кожного звітного податкового року;

б) під час проведення розрахунку за останній місяць застосу­вання податкової соціальної пільги при зміні місця її застосуван­ня за самостійним рішенням платника податку;

в) під час проведення остаточного розрахунку з платни­ком податку, який припиняє трудові відносини з таким праце­давцем.

Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата цього податку, то така сума стягується працедавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу за відповідний місяць, а в разі недостатності суми такого доходу — за рахунок оподат­ковуваних доходів наступних місяців до повного погашення суми такої недоплати.

Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платни­ком податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непога­шена частина такої недоплати включається до складу податково­го зобов'язання платника податку за наслідками звітного подат­кового року.

Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає переплата цього податку, то на її суму зменшується сума нарахованого по­даткового зобов'язання платника податку за відповідний місяць, а в разі недостатності такої суми — сума податкових зобов'язань наступних податкових періодів, до повного повернення суми та­кої переплати.

Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з плат­ником податку, який припиняє трудові відносини з працедав­цем, виникає сума переплати, що перевищує суму податкового зобов'язання, нарахованого за останній звітний період, то така сума підлягає відшкодуванню з бюджету у встановленому по­рядку.

Основна ставка податку становить 13 % (15 % — з 2007 р.). Ця ставка збільшується вдвічі в процесі оподаткування виграшів чи призів (крім у державну лотерею в грошовому виразі) або будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів — фі­зичних осіб. Крім того, застосовується зменшений розмір став­ки — 1 % і 5 % — для оподаткування деяких видів доходів.