![]() |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
|
Якщо фізична особа не має в даному банку рахунків, то відкриття поточного рахунка здійснюється в такому порядку:
· фізична особа пред’являє уповноваженому працівникові банку
паспорт або документ, що його замінює. Фізичні особи-резиденти
додатково повинні пред’явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків;
· уповноважений працівник банку ідентифікує фізичну особу, яка відкриває рахунок, та підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням зазначених документів;
· фізична особа заповнює заяву про відкриття поточного рахунка та картку зі зразками підписів, які засвідчуються підписом уповноваженого працівника банку;
· між фізичною особою і банком укладається договір банківського рахунка.
Виконання операцій за поточними рахунками здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах. Поточні рахунки клієнтів розміщені у другому класі плану рахунків банку «Операції з клієнтами». Для обліку поточних рахунків у Плані рахунків бухгалтерського обліку в банках призначені розділи 25 «Кошти бюджету та позабюджетних фондів України» та 26 «Кошти клієнтів банку». Кожному суб’єктові господарської діяльності в межах рахунка четвертого порядку 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» (поточний рахунок) відкривається аналітичний поточний рахунок. До суб’єктів господарської діяльності належать усі юридичні особи, у тому числі організації та установи, а також підприємці, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи.
Аналітичний рахунок клієнта може мати від 5 до 14 знаків та будуватись у такий спосіб:
2600 ВЕЕЕЕЕЕЕЕЕ,
де В — ключовий розряд (1 знак) — код уведення оператором в автоматизовану мережу банку визначеного рахунка;
ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ — аналітичний сегмент, що формується банком самостійно і може нести таку інформацію:
Е — резидентність (резидент, нерезидент) — 1 цифра;ЕЕ-ЕЕЕЕЕЕ — код контрагента (порядковий номер клієнта в книзі реєстрації відкритих рахунків не регламентується — 2—6 цифр);
ЕЕЕ — код валюти (3 цифри);
ЕЕ — порядковий номер відкриття поточного рахунка (2 цифри, наприклад поточний рахунок №1 — 01);
ЕЕ — характеристика аналітичного рахунка (2 цифри — вказує на належність рахунка до класу балансу).
Для організації аналітичного обліку, а також для формування
фінансової та статистичної звітності банки мають використовувати параметри аналітичного обліку та інші параметри, що деталізують інформацію про операції контрагентів (клієнтів). Параметри аналітичного обліку залежно від сфери застосування поділяються не тільки на параметри безпосередньо аналітичних рахунків, а й на параметри клієнтів, документів і договорів. Формування параметрів аналітичного обліку описано в Порядку ведення аналітичного обліку в банках України, затвердженому ПП НБУ від 16.06.2005 за № 221. Параметри аналітичного обліку поділяються на дві групи — обов’язкові та необов’язкові. Обов’язкові, своєю чергою, поділяються на загальні й спеціальні.
Окрім поточних рахунків підприємств і організацій нині в банках відкриваються такі рахунки: 2601 П «Поточні рахунки банку-управителя з довірчого управління», 2602 П «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання», 2603 П «Розподільчі рахунки суб’єктів господарювання». Для небанківських фінансових установ аналітичні рахунки відкриваються в межах рахунка 2650 АП «Кошти на вимогу небанківських фінансових установ».
Аналітичні поточні рахунки приватним (фізичним) особам відкривають до рахунка 2620 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб», а також до рахунка 2622 П «Кошти в розрахунках фізичних осіб». Серед бюджетних рахунків виділяють групи 251 «Кошти Державного бюджету України», 252 «Бюджетні кошти клієнтів, які утримуються за рахунок Державного бюджету України», 254 «Кошти місцевих бюджетів та бюджетні кошти клієнтів, які утримуються за рахунок місцевих бюджетів», 255 «Кошти бюджетних установ, що включаються до спеціального фонду бюджетів АРК, областей, міст Києва і Севастополя», 256 «Кошти позабюджетних фондів».У строки, визначені угодами на розрахунково-касове обслуговування або розпорядженнями на відкриття рахунка, банк надає підприємству виписку з поточного рахунка. До виписки додаються відповідні документи, що підтверджують операції, проведені банком за рахунком.
У банківській практиці використовуються такі умовні цифрові позначення (шифри) виду операцій, що проставляються в особовому рахунку підприємства:
Умовні цифрові позначення виду операції | Документи, що є підставою для проведення операцій за особовим рахунком |
Платіжне доручення | |
Платіжна вимога-доручення | |
Акредитиви | |
Вексель | |
Меморіальний ордер | |
Платіжна вимога | |
Чеки, видані фізичним особам | |
Розрахунковий чек | |
Платіжна картка |
Розрахунки без участі готівки здійснюються способом використання безготівкових розрахунків. Безготівкові розрахунки — це розрахунки, які провадить банк за допомогою перерахування грошових коштів з рахунка платника на рахунок одержувача, а також перерахування банком за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку на рахунки одержувачів коштів.
За здійснення розрахунків використовуються розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Розрахункові документи приймаються банком до виконання за наявності підписів осіб, які мають право розпоряджатися коштами поточного рахунка. Документи від підприємств приймаються протягом робочого дня. Документи, прийняті в операційний час, відображаються банком у балансі того самого дня. Списання коштів з рахунка платника проводиться тільки за першим примірником розрахункового документа.
Кожна форма має особливий документообіг, який включає етапи проходження документів між учасниками розрахункової операції (платник, банки, одержувач) і визначає порядок списання коштів з поточного рахунка платника та їх рух до зарахування на рахунок одержувача.
У разі здійснення розрахунків акредитивами, чеками передбачається гарантія платежу з боку банків. Гарантію платежу в цих випадках банк забезпечує через відокремлення частки грошових коштів клієнта з поточного рахунка і депонування їх на особовому рахунку, що входить до складу аналітичних рахунків, які відкриваються, до балансового рахунка четвертого порядку «Кошти в розрахунках». Кошти на цих рахунках мають цільове призначення: для оплати розрахункових документів за гарантованими банком платежами. У бухгалтерському обліку депоновані кошти обліковуються за такими аналітичними рахунками:
· «Розрахунки чеками»;
· «Розрахунки акредитивами».
У разі розрахунків платіжними картками використовуються пластикові картки. Кошти, що передбачені для розрахунків за платіжними картками, депонуються на балансових рахунках:
· 2605 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання для здійснення операцій з використанням платіжних карток»;
· 2625 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток».Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена ПП Національного банку України 21.01.04 № 22, установлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участі банків.Рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями (акредитиви, розрахункові чеки) відкриваються підприємствами в банку, що їх обслуговує, лише на підставі заяви про відкриття акредитива, заяви про перерахування коштів.Кошти з рахунків клієнтів банки списують тільки за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів.Доручення платників та розпорядження стягувачів про списання коштів з рахунків платники та стягувачі складають на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються Інструкцією № 22.Платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунка у формі електронного розрахункового документа, якщо це передбачено договором між ним і банком. Банк для здійснення розрахункових операцій може формувати електронні розрахункові документи.Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банкиУсі претензії за розрахунками між клієнтами регулюються ними без участі банку. Але банк приймає від клієнтів претензії згідно з угодою на обслуговування за несвоєчасне списання або зарахування сум, виплачуючи штраф на користь клієнта.
Під час проведення розрахунків між клієнтами банк відображає операції на рахунках у такий спосіб:
1. Якщо клієнти обслуговуються в одному банку:
Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» — поточний рахунок платника;
Кредит рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» — поточний рахунок одержувача коштів.
2. Якщо клієнти обслуговуються в різних банках:а) у разі списання коштів з рахунка клієнта — платника, що обслуговується даним банком:Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» — поточний рахунок платника коштів;
Кредит рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України»;
б) У разі зарахування коштів клієнтові — одержувачу коштів, що обслуговується даним банком:Дебет рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України»;
Кредит рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» — поточний рахунок одержувача коштів.
Облік розрахунків із застосуваннямЗа цієї форми в розрахунках беруть участь два суб’єкти:
· постачальник (сировини, товарів, робіт, послуг), що має право на одержання платежу;
· платник (одержувач послуг чи товарів), що має право доручити банку здійснити платіж зі свого поточного рахунка.
Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, що містить вимогу одержувача коштів до платника про сплату певної суми грошових коштів через банк (додаток).
Верхня частина вимоги-доручення оформлюється одержувачем коштів (постачальником після того, як він виконав свої зобов’язання перед покупцем) за встановленою формою з додержанням вимог до заповнення реквізитів розрахункових документів і разом з відвантажувальними, транспортними документами пересилається безпосередньо платникові щонайменше у двох примірниках. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника на договірних умовах. За згоди оплатити вимогу-доручення платник (покупець) заповнює її нижню частину (від руки чи з застосуванням технічних засобів — незалежно від того, як заповнено верхню частину цього розрахункового документа) і подає до банку, що його обслуговує. Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачеві, зазначається в нижній частині вимоги-доручення. Вона не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення. Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщоБанком платника (покупця):
Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» — поточний рахунок платника коштів;
Кредит рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України».
Банком одержувача коштів (постачальника):Дебет рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України»;
Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» — поточний рахунок одержувача коштів.
Дата публикования: 2014-11-26; Прочитано: 916 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!