Література. 45. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік

45. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. – Ж., 2009.

46. Бухгалтерський фінансовий облік в Україні, під ред. Добровського В.М. – К., 2009.

47. Нашкерська Г.В. Фінансовий облік. – К. 2009

48. Маренич Т.Г. Бухгалтерський облік в агроформуваннях. – К., 2005.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіт­ність в Україні» підприємства зобов'язані на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність.

Фінансова звітність — бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Мета, склад, принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання й розкриття її елементів визначаються П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, ре­зультати діяльності та рух коштів підприємства. Зокрема фінансова звітність забез­печує інформаційні потреби користувачів щодо: придбання, продажу та володіння цінними паперами; участі в капіталі підприємства; оцінки якості управління; оцін­ки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання; забезпеченості зобов'язань підприємства; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; регулювання діяльності підприємства; прийняття інших рішень.

Встановлено чотири якісних характеристики фінансової звітності:

1. дохідливість — однозначне тлумачення інформації користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені у сприйнятті цієї інформації;

2. доречність — наявність інформації, яка впливає на прийняття рішень корис­тувачами, дає змогу своєчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити й скоригувати їх оцінки, зроблені в минулому;

3. достовірність — відсутність помилок і перекручень, які можуть вплинути на рішення користувачів звітності;

4. зіставність — надання можливості користувачам порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди, а також фінансові звіти різних підприємств. Аби фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна міститидані про: підприємство; дату звітності та звітний період; валюту звітності та одини­цю її виміру; відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду; облі­кову політику підприємства та її зміни; консолідацію фінансових звітів; припинен­ня (ліквідацію) окремих видів діяльності; обмеження щодо володіння активами; участь у спільних підприємствах; виявлені помилки минулих років та пов'язані з ними коригування; переоцінку статей фінансових звітів; іншу інформацію.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Стаття — це елемент фінансо­вого звіту, який відповідає таким критеріям: існує ймовірність надходження або ви­буття майбутніх економічних вигод, пов'язаних із цією статтею; оцінка статті може бути достовірно визначена.

За термінами складання фінансова звітність поділяється на проміжну (квар­тальну) і річну. До складу квартальної фінансової звітності входить Баланс (ф. № 1) і Звіт про фінансові результати (ф. № 2). Річна фінансова звітність скла­дається з Балансу (ф. № 1), Звіту про фінансові результати (ф. № 2), Звіту про рух грошових коштів (ф. № 3), Звіту про власний капітал (ф. № 4) та Приміток до річної фінансової звітності (ф. № 5).

Суб'єкти малого підприємництва подають річний фінансовий звіт, що склада­ється з Балансу (ф. № 1-М) та Звіту про фінансові результати (ф. № 2-М) за скоро­ченою кількістю показників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 р. № 419 затверджено Порядок подання фінансової звітності. Підприємства, включаючи представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, фінансову звітність подають:

· органам, до сфери управління яких вони належать, або власникам (засновни­кам) відповідно до установчих документів;

· трудовим колективам на їх вимогу;

· органам державної статистики;

· іншим органам виконавчої влади та користувачам згідно із законодавством.

Підприємства і організації, які одержують асигнування із державного або міс­цевих бюджетів, зобов'язані подати органам Державного казначейства чи фінансо­вим органам Звіт про використання бюджетних асигнувань.

Датою подання фінансової звітності вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою — дата одержання звітності адресатом, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. У разі, якщо дата подання звітності збігається з вихідним (святковим) днем, терміном подання є перший робочий день після вихідного (святкового) дня.

Подання фінансової звітності супроводжується листом за підписом керівника підприємства або його заступника, в якому зазначається перелік форм фінансової звітності, інших додатків до неї та обсяг (кількість сторінок).

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Пер­ший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не більшим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

При складанні, прийманні й перевірці фінансової звітності підприємств вико­ристовуються Методичні рекомендації з перевірки зіставлюваності показників фі­нансової звітності підприємства (додаток до листа Міністерства фінансів України від 31.12.2003 р. № 31-04200-20-5/8622). Розроблена таблиця перевірки порівнян­ності показників річної фінансової звітності сприяє якісному її складанню.

Фінансова звітність суб'єктами малого підприємництва та представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності складається у тисячах гривень з од­ним десятковим знаком, усіма іншими — у тисячах гривень.

Квартальна фінансова звітність у складі Балансу (ф. № 1) і Звіту про фінансові результати (ф. № 2) складається наростаючим підсумком від початку звітного року. Вона подається підприємствами не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Конкретні терміни подання фінансової звітності підприємству встанов­лює власник або орган, до сфери управління якого належить підприємство.

Баланс. Зміст, форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей ви­значаються П(С)БО 2 «Баланс». Метою складання балансу є надання користува­чам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприєм­ства на звітну дату. На підставі даних Балансу визначають склад і структуру майна підприємства, ліквідність та оборотність активів, наявність власного та позикового капіталу, зміну дебіторської й кредиторської заборгованості та інші показники. Така інформація необхідна для прийняття управлінських рішень, а також для оцін­ки ефективності роботи підприємства.

У балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підпри­ємства станом на кінець останнього дня кварталу (року). Згортання статей активів та зобов'язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними поло­женнями (стандартами). Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зо­бов'язань і власного капіталу. Баланс заповнюють на основі даних Головної книги, використовуючи сальдо рахунків класів 1-6 на певну дату.

Аби скласти квартальний баланс, необхідно закрити рахунки доходів та витрат і визначити фінансовий результат звітного періоду.

Сума нерозподіленого прибутку визначається як кредитове сальдо субрахунка 441 «Прибуток нерозподілений» за вирахуванням дебетового сальдо субрахунка 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді». Сума непокритих збитків скла­дається з сальдо субрахунка 442 «Непокриті збитки» та субрахунка 443. Якщо ра­хунок 79 «Фінансові результати», інші рахунки класу 7 «Доходи і результати діяль­ності» й рахунки класу 9 «Витрати діяльності» підприємство закриває не щомісяч­но, а в кінці року, то до згаданої різниці додається сума перевищення кредитового сальдо на рахунках класу 7 над сумою дебетового сальдо на рахунках класу 9 (або ж, навпаки, вираховуються показники збиткової діяльності). Якщо ж підприємство не застосовує рахунки класу 9, а рахунки класу 7 закриває один раз на рік, то для ви­значення показника нерозподіленого прибутку на кінець кварталу до його залишку на початок року додають сальдо на рахунках класу 7 та віднімають дебетове сальдо на рахунках класу 8 «Витрати за елементами» і дебетове сальдо на субрахунку 443.

Звіт про фінансові результати. Зміст, форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати». Метою складання такого звіту є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період. Він ілюструє активність і результативність діяльності підприємства і являє собою базу для прогнозування його майбутньої господарської діяльності.

Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів:

I — фінансові результати;

II — елементи операційних витрат;

III— розрахунок показників прибутковості акцій.

У квартальній фінансовій звітності підприємства для порівнянності слід обов'язково наводити показники про фінансові результати (графа 4 ф. № 2) за по­передній (минулий) рік.

Показники Балансу і Звіту про фінансові результати, які при визначенні під­сумків приймаються зі знаком «мінус», у звітності наводяться у дужках. Дужки у затвердженому оригінал-макеті форм фінансової звітності виготовлені друком і в такому варіанті мають подаватися всім адресатам (користувачам).

Процес підготовки і складання річної фінансової звітності може бути розпо­ділений на кілька етапів. Зміст таких етапів залежить від особливостей організації облікового процесу на підприємстві.

Основними етапами підготовки річної фінансової звітності є такі:

1. проведення інвентаризації активів, капіталу, зобов'язань;

2. закриття рахунків доходів і витрат;

3. визначення чистого фінансового результату звітного періоду;

4. визначення залишків на рахунках класів 1-6 і складання Балансу;

5. визначення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зо­бов'язань;

6. проведення реформації (взаємозакриття субрахунків 441, 442, 443);

7. складання Звіту про фінансові результати;

8. складання Звіту про власний капітал;

9. складання Звіту про рух грошових коштів;

10. складання Приміток до річної фінансової звітності;

11. коригування показників звітності та формування Приміток у зв'язку з поді­ями, настання яких можливе після дати балансу;

12. перевірка узгодженості показників звітності.

Важливим моментом підготовки до складання річного звіту є закриття в кінці року операційних, збірно-розподільних та інших рахунків і субрахунків з обліку витрат і доходів.

Закривають бухгалтерські рахунки до складання заключного балансу. Ця робота має охопити зміст усіх господарських операцій на сільськогосподарському підприємстві за період з 1 січня по 31 грудня поточного року, за винятком операцій із закриття рахунків. Для цього до складання заключних бухгалтерських прове­день і закриття рахунків слід перевірити повноту і правильність записів за всіма рахунками і скласти попередній баланс. Його зміст полягає в тому, щоб до моменту початку робіт із закриття окремих рахунків і субрахунків переконатися у відсут­ності розбіжностей між даними синтетичного й аналітичного обліку. Особливу увагу необхідно приділити перевірці повноти і правильності відображення в обліку виходу продукції і списання її на виробництво та реалізацію, відображенню затрат праці, кормо-днів, кормових одиниць та інших кількісних показників, які не переві­ряються подвійними бухгалтерськими записами. Після цього починають складати розрахунки і бухгалтерські записи із закриття рахунків для отримання заключного балансу на кінець звітного року.

Деякі підприємства такі операції відображають в обліку за грудень вже після складення попереднього балансу. Інші — для запису операцій із закриття рахунків відкривають тринадцятий місяць (в обліку).

Для зведення до мінімуму згаданих умовностей керуються таким принципом: у першу чергу закривають рахунки галузей і виробництв, які мають найбільшу кількість споживачів і мінімальні розміри зустрічних витрат. До цієї послідовності не включають аналітичні рахунки субрахунка 234 «Допоміжні виробництва» (газо-, тепло-, електро-, водопостачання, ремонтна майстерня, холодильні установки, ван­тажний автотранспорт), оскільки фактична собівартість продукції, робіт та послуг цих допоміжних виробництв визначається щомісяця і за цією оцінкою відноситься на споживачів. Крім того, в закритті рахунків не бере участі рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів», з якого щомісяця у звичайному порядку списують частку ви­трат, яка відноситься до відповідних видів виробництв цього ж звітного періоду, і, аналогічно, рахунок 69 «Доходи майбутніх періодів», з якого також щомісяця спи­сують відповідну частку доходів при настанні періоду до якого вони відносяться.

Виходячи з цього, рахунки закривають у такій послідовності:

1. Розподіляють витрати тракторного парку між сільськогосподарськими, тран­спортними та будівельними роботами. Обчислюють фактичну собівартість умовного еталонного гектара виконаних робіт тракторами на транспортних роботах і списують виявлені калькуляційні різниці.

2. Розподіляють між окремими об'єктами обліку витрати з утримання необо­ротних активів, внаслідок чого закривають аналітичні рахунки до рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» (витрати на утримання ґрунтообробних ма­шин, сівалок, технічних засобів для збирання врожаю, машин для внесення в грунт добрив, приміщень для зберігання продукції та ін.).

3. Визначають собівартість виконаних робіт допоміжних виробництв (живою тягловою силою) і списують виявлені відхилення.

4. Розподіляють загальні витрати: на зрошення та осушення земель, включаючи витрати на утримання меліоративних споруд, на вапнування та гіпсування ґрунтів та на утримання полезахисних смуг.

5. Списують частину витрат бджільництва на сільськогосподарські культури, що запилюються.

6. Списують з витрат основного виробництва суми надзвичайних витрат (із за­гиблих посівів).

7. Розподіляють бригадні, фермські, цехові та загальновиробничі витрати.

8. Визначають собівартість продукції рослинництва та списують калькуля­ційні різниці.

9. Визначають собівартість продукції підсобних промислових виробництв із пе­реробки рослинницької продукції та списують калькуляційні різниці.

10. Розподіляють витрати з утримання кормоцехів, кормокухонь.

11. Визначають собівартість продукції тваринництва та списують калькуляційні різниці.

12. Обчислюють собівартість живої маси молодняку тварин і тварин на відгодівлі та списують калькуляційні різниці.

13. Визначають собівартість продукції підсобних промислових виробництв із пе­реробки тваринницької продукції та списують калькуляційні різниці.

14. Визначають собівартість продукції інших промислових виробництв та спису­ють калькуляційні різниці.

15. Списують витрати з будівництва, закладки молодих багаторічних насаджень господарським способом та формування основного стада на збільшення чи зменшення вартості відповідних об'єктів основних засобів.

16. Списують на рахунок 79 «Фінансові результати» витрати операційної (рахун­ки 90, 92, 93, 94), фінансової (рахунки 95 і 96), інвестиційної діяльності (раху­нок 97) та надзвичайні витрати (рахунок 99).

17. Списують на рахунок 79 «Фінансові результати» доходи операційної (рахунки 70, 71), фінансової (рахунки 72, 73), інвестиційної діяльності (рахунок 74) та надзвичайні доходи (рахунок 75).

18. Відображають нараховану суму податку на прибуток у бухгалтерському облі­ку (підприємства, що сплачують фіксований сільськогосподарський податок, цю операцію не відображають).

19. Відносять сальдо рахунка 79 «Фінансові результати» при його закритті на ра­хунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».

Річна фінансова звітність подається підприємствами не пізніше 20 лютого наступного за звітним року. Конкретні терміни подання фінансової звітності під­приємству встановлює власник або орган, до сфери управління якого належить під­приємство.

Річна звітність складається наростаючим підсумком від початку звітного року. Звітним періодом для складання річної фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду (на 31 грудня звітного року), фінансові результати визначаються за рік, рух коштів, зміна власного капіталу розглядаються також за рік.

Відповідно до П(С)БО кожний звіт, що належить до складу річної фінансової звітності, має свою визначену мету. Призначення Балансу (ф. № 1) та Звіту про фінансові результати (ф. № 2) розглянуто в питанні 2.

Звіт про рух грошових коштів. Зміст, форма Звіту про рух грошових коштів (ф. № 3) та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів». Метою складання Звіту про рух грошових ко­штів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

У Звіті про рух грошових коштів наводяться дані про накопичення й викорис­тання грошових коштів упродовж звітного періоду в результаті операційної, інвес­тиційної та фінансової діяльності.

Адміністрації підприємства Звіт необхідний для того, щоб визначити, чи буде у підприємства достатньо наявних коштів для погашення короткострокової креди­торської заборгованості, збільшувати чи зменшувати розмір виплачуваних диві­дендів, як планувати інвестиційну і фінансову політику. Зовнішнім користувачам (інвесторам і кредиторам) інформація, наведена в Звіті про рух грошових коштів, потрібна при аналізі діяльності підприємства. Зі Звіту можна побачити, чи здатне підприємство керувати рухом коштів, генерувати достатню їх кількість на рахунках підприємства для погашення кредиторської заборгованості, виплати дивідендів, додаткового фінансування. Внутрішні зміни у складі коштів (з каси у банк, з по­точного рахунку в банку на депозитний, акредитивний рахунки і навпаки і т. ін.) до цього Звіту не включаються.

Якщо рух грошових коштів у результаті однієї операції включає суми, які на­лежать до різних видів діяльності, то їх слід розподілити між відповідними видами діяльності.

У Звіті про рух грошових коштів не відображають негрошові операції. Негрошові операції — операції, які не потребують використання грошових коштів та їх еквівалентів. До них відносять: бартерні операції; одержання активів на умовах фі­нансової оренди; придбання активів шляхом емісії акцій тощо.

Для складання Звіту про рух грошових коштів використовують дані Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про власний капітал, Приміток до фінансової звітності, Головної книги, аналітичні дані окремих рахунків бухгалтерського обліку.

Відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності існують два ме­тоди складання Звіту про рух грошових коштів: прямий і непрямий. Відмінності у використанні цих методів стосуються розділу операційної діяльності.

П(С)БО 4 передбачає застосування в Україні непрямого методу складання Звіту про рух грошових коштів. Непрямий метод складання Звіту є трансформаці­єю прибутку в чисту суму отриманих (витрачених) коштів і полягає в коригуванні суми прибутку на негрошові статті. При цьому користувачам надається інформація тільки про чисте надходження (видаток) коштів від операційної діяльності.

Звіт про власний капітал. Зміст, форма Звіту про власний капітал (ф. № 4) і загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 5 «Звіт про влас­ний капітал». Метою складання такого Звіту є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. У звіті відобра­жають залишок і зміни з кожного виду капіталу (їх наведено 8), а також виправлен­ня помилок за рахунок прибутку попередніх періодів і зміну прибутку у зв'язку зі зміною облікової політики підприємства. Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства мають додавати до річного звіту Звіт про власний капітал за попередній рік.

У звіті про власний капітал показують суми власного капіталу на початок і на кінець року. У статті звіту «Залишок на початок року» відображається нескоригований залишок відповідних сум власного капіталу на початок року.

Помилки слід виправляти шляхом коригування сальдо нерозподіленого при­бутку на початок звітного періоду в тому разі, коли ці помилки впливають на ве­личину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). При цьому дані помилки повинні належати не до попереднього періоду, а до попередніх років. Якщо помилки допущені в тому ж році, коли й виявлені, то вони виправляються чи коректурним способом (якщо це помилки в облікових регістрах), чи методом «сторно» (якщо це помилки в облікових регістрах за звітний рік, виявлені після записів підсумків об­лікових регістрів у Головну книгу).

Динаміка власного капіталу відображає здатність підприємства підтримувати ефективність господарювання. Так, високі темпи зростання власного капіталу свід­чать про здатність підприємства формувати й ефективно розподіляти прибуток, уміння підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. Водночас зменшення обсягів власного капіталу, як правило, є наслідком неефективної, збит­кової діяльності і попереджає про загрозу банкрутства.

Якщо показники Звіту про власний капітал приводять до зменшення залишку відповідного елемента власного капіталу, то вони показуються в дужках.

Для заповнення Звіту про власний капітал використовують дані рахунків 40, 41, 42, 43, 44, 45 і 46. Залишок власного капіталу у Звіті про власний капітал має відповідати залишку в балансі (розділ І пасиву Балансу).

Примітки до річної фінансової звітності. Примітки до фінансових звітів — це сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію й обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено від­повідними положеннями (стандартами).

У примітках до фінансових звітів слід розкривати:

§ облікову політику підприємства;

§ інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою за відповідними положеннями (стандартами);

§ інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для за­безпечення її зрозумілості й доречності.

Міністерством фінансів України видано наказ від 29.11.2000 р. № 302 «Про При­мітки до річної фінансової звітності». Типова форма фінансової звітності № 5 «При­мітки до річної фінансової звітності» з урахуванням змін, внесених наказом Мініс­терства фінансів України від 28.10.2003 р. № 602, складається з певних розділів:

I — Нематеріальні активи;

II — Основні засоби;

III — Капітальні інвестиції;

IV— Фінансові інвестиції;

V — Доходи і витрати;

VI— Грошові кошти;

VII— Забезпечення;

VIII— Запаси;

IX— Дебіторська заборгованість;

X — Нестачі і втрати від псування цінностей;

XI— Будівельні контракти;

XII— Податок на прибуток;

XIII— Використання амортизаційних відрахувань.

Крім Приміток за ф. № 5, підприємства мають подавати текстові, описові, в іншому форматі пояснення. Підприємства, для яких обов'язковість оприлюднення річної фінансової звітності законодавством не встановлено, зобов'язані в пояс­нювальній записці, графіках, таблицях, діаграмах (тобто у довільній формі) роз­кривати інформацію про зміни облікової політики та облікової оцінки, виправлені помилки за попередні роки, про факти повторного оприлюднення виправлених звітів, про події, що відбулися після дати балансу. Вони повинні вказувати на об­ставини, що виникли після дати балансу, їх вплив на фінансовий результат, про вартість (первинну та/або переоцінену) відображення основних засобів і немате­ріальних активів у балансі, про різницю між вартістю запасів за даними балансу і найменшою вартістю за існуючими оцінками вибуття запасів (якщо підприємство у звітному році застосовувало метод оцінки вибуття запасів ЛІФО), довгострокову дебіторську заборгованість із зазначенням назви і суми, склад і суму доходів і втрат за кожною надзвичайною подією, про одержану гуманітарну допомогу.

Підприємства, для яких обов'язковість оприлюднення річної фінансової звіт­ності та консолідованої фінансової звітності встановлено законодавством, крім Приміток (ф. № 5) та зазначеної вище інформації, також наводять у довільній фор­мі всю іншу інформацію (текстово-вартісну), розкриття якої передбачено чинними нормативно-правовими актами і які не включено до Приміток. Наприклад, відкри­тими акціонерними товариствами розкривається інформація згідно з П(С)БО 7 і П(С)БО 8 (методи амортизації необоротних активів, сума укладених угод на при­дбання в майбутньому необоротних активів), П(С)БО 9 (методи оцінки запасів), П(С)БО 10 (перелік дебіторів і суми дебіторської заборгованості пов'язаних сторін, застосовувані методи визначення резерву сумнівних боргів, склад і суми статті ба­лансу «Інша дебіторська заборгованість»), П(С)БО 11 (склад і сума статей балансу «Інші довгострокові зобов'язання» та «Інші поточні зобов'язання», цільове призна­чення забезпечень та очікуваний термін їх погашення, сума очікуваного погашення зобов'язання іншою стороною) і т. ін.

ВАТ до 30.09 наступного за звітним року повинне оприлюднити річний звіт у повному обсязі (в друкованих виданнях) або розмістити його на сайті одного з інформаційних агентств, з яким Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України уклало відповідний договір.

Консолідована фінансова звітність — звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Підприємство, що перебуває під контролем, називається, згідно з П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств», дочірнім, а те, що здійснює контроль — материн­ським, незалежно від конкретного розміру частки материнського підприємства у статутному капіталі дочірнього підприємства (100, 50 % чи менше). Вирішальна залежність дочірнього підприємства від контролюючого виникає у разі, коли між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкованості за раху­нок переважаючої участі контролюючого підприємства у статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління дочірнього підприємства, в т. ч. во­лодіння контрольним пакетом акцій.

Дочірнє підприємство не пізніше 45 днів після закінчення звітного квар­талу і не пізніше 15 квітня наступного за звітним року зобов'язане подати ма­теринському підприємству свій фінансовий звіт, а материнське підприємство зобов'язане складати і подавати своїм засновникам консолідовану фінансову звітність з урахуванням показників всіх дочірніх підприємств. Користувачами консолідованої фінансової звітності виступають: громадськість, засновники ма­теринського підприємства, комерційні банки, державні органи (Фонд держмай­на України, Антимонопольний комітет тощо). До статистичних органів консолі­дована звітність не подається.

Материнське підприємство, яке, у свою чергу, є дочірнім іншого підприємства, не подає консолідовану фінансову звітність за умов:

§ якщо воно повністю належить іншому підприємству (на всі 100 %);

§ згоди власників частки меншості, яку можна оформити протоколом зборів учасників (акціонерів).

Показники фінансової звітності дочірнього підприємства не включаються до консолідованої фінансової звітності, якщо:

§ контроль дочірнього підприємства є тимчасовим (фінансові інвестиції вра­ховуються на субрахунку 352 «Інші поточні фінансові інвестиції»), оскільки воно було придбане й утримується лише з метою його наступного продажу протягом короткострокового періоду;

§ дочірнє підприємство здійснює діяльність в умовах, які обмежують його здат­ність передавати кошти материнському підприємству. Активи таких дочірніх підприємств відображаються як фінансові інвестиції відповідно до П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції». Для відображення цих інвестицій, які не повин­ні облічуватися за методом участі в капіталі, використовується субрахунок 142 «Інші інвестиції пов'язаним сторонам».

Причини, з яких показники фінансової звітності дочірнього підприємства не включено до консолідованої звітності, необхідно наводити в примітках до консо­лідованої фінансової звітності. У примітках слід також навести назву підприємств, у яких материнському підприємству прямо або непрямо (через дочірні підпри­ємства) належить більше половини акцій (голосів), але яке з причин відсутності контролю не є дочірнім підприємством.

Активи і зобов'язання відображаються і в консолідованому, й у власному ба­лансі материнського підприємства за справедливою вартістю.

Питання для самоперевірки та корекції знань студентів.

1. Яка роль фінансової звітності при прийнятті рішень?

2. Хто несе відповідальність за складання звітності?

3. З яких форм складається квартальна звітність? Який термін її подання?

4. З яких етапів складається підготовка річної фінансової звітності?

5. З яких форм складається річна звітність? Який термін її подання?

6. В якому випадку складається консолідована звітність?

7. Яка мета складання звіту про рух грошових коштів?

8. Яка відмінність між квартальним і річним звітом?