Правила торговельного обслуговування населення

Правила торговельного обслуговування населення

16. Працівники суб’єкта господарювання зобов’язані забезпечити реалізацію прав споживачів, визначених Законом України “Про захист прав споживачів”, виконувати ці правила та вимоги інших нормативно-правових актів, що регулюють торговельну діяльність. Працівники, залучені до виготовлення, зберігання та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини, зобов’язані мати спеціальну підготовку.

17. Забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

18. У документах на товари, що підлягають обов’язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом.

19. Забороняється безпідставне вилучення, приховання або затримання реалізації виставлених для продажу товарів.

Забороняється примушувати покупця придбавати товари неналежної якості або непотрібного йому асортименту.

Не допускається продаж товарів, вільна реалізація яких заборонена.

Обслуговування окремих категорій громадян, яким згідно із законодавством надаються відповідні пільги, як правило, здійснюється в спеціально відведених торговельних приміщеннях (відділах, секціях).

20. Продаж товарів та продукції, виготовленої у закладі ресторанного господарства, здійснюється суб’єктом господарювання за цінами, що встановлюються відповідно до законодавства.

Ціни на товари і продукцію зазначаються на ярликах (цінниках) або у покажчиках цін, у сфері ресторанного господарства — на ярликах (цінниках) на закуплені товари та у прейскурантах і меню на продукцію, виготовлену в закладі ресторанного господарства.

21. Суб’єкт господарювання зобов’язаний:

- надавати споживачеві у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари;

- усіляко сприяти споживачеві у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів;

- перевірити справність виробу, продемонструвати, за можливості, його роботу та ознайомити споживача з правилами користування;

- забезпечити приймання, зберігання і продаж товарів та продукції, виготовленої у закладі ресторанного господарства, відповідно до законодавства.

22. Розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. Разом з товаром споживачеві в обов’язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуги.

У закладі ресторанного господарства, в якому обслуговування здійснюють офіціанти, оплата проводиться безпосередньо офіціанту відповідно до рахунка, що виписується на бланку встановленої форми. Після розрахунку офіціант видає споживачеві розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція).

23. Касир та інший працівник, з якими споживач розраховується за товар, під час проведення розрахунку повинен чітко назвати суму, що підлягає сплаті, суму, одержану від споживача, і покласти гроші окремо на видному місці, оформити розрахунковий документ на повну суму покупки, назвати споживачеві належну йому суму здачі та видати її разом з розрахунковим документом.

Касир та інший працівник, які мають право одержувати від споживача гроші за проданий товар, зобов’язані приймати без обмежень банкноти і монети Національного банку (у тому числі пам’ятні, ювілейні монети, зношені банкноти та монети), які є засобами платежу, за номінальною вартістю, а також забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі.

Правильність розрахунку споживач перевіряє на місці, не відходячи від каси.

Забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб’єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

24. Вибрані споживачем непродовольчі товари за домовленістю з адміністрацією торговельного об’єкта можуть зберігатися в торговельному залі із зазначенням на виписаному товарному чеку часу оплати. Якщо споживач не вніс плату у визначений час, товар надходить у продаж.

25. Придбані великогабаритні товари (меблі, будівельні матеріали, піаніно, холодильники, пральні машини тощо) споживач має право залишити на зберігання у суб’єкта господарювання на узгоджений строк шляхом укладення договору зберігання відповідного товару. До залишеного на зберігання товару додається копія розрахункового документа, на якій зазначається строк зберігання, а на самому товарі розміщується табличка з написом “Продано”. Суб’єкт господарювання протягом зазначеного строку несе відповідальність за зберігання і якість товару.

26. Для здійснення продажу непродовольчих товарів для особистого користування (одяг, взуття, трикотажні вироби тощо) суб’єкт господарювання повинен створити умови для їх примірки, а технічно складних та інших товарів, які потребують перевірки,— умови для її проведення.

27. Вимоги споживача до якості, безпеки та обміну товарів задовольняються суб’єктом господарювання відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів”.

28. У разі відпуску недоброякісної або виготовленої з порушенням технології страви (виробу) споживач має право за своїм вибором вимагати від суб’єкта господарювання замінити її або сплатити вартість.

29. У закладі ресторанного господарства забороняється встановлювати мінімум вартості замовлення і пропонувати споживачеві обов’язковий асортимент продукції, виробленої у такому закладі.

30. Продаж продовольчих товарів, готових до вживання, а також тих, що швидко псуються, інших продовольчих товарів (у тому числі овочів і фруктів) за межами торговельного приміщення (виїзна, виносна торгівля) здійснюється у відведених для цього місцях за наявності у суб’єкта господарювання дозволу на розміщення пересувних малих архітектурних форм та за умови дотримання встановлених для таких товарів температурного режиму зберігання і санітарних норм.

На кожну партію таких товарів, якщо це передбачено законом, видається супровідний документ, яким підтверджується їх якість та безпека, із зазначенням найменування товару, виробника, його адреси, дати виробництва (виготовлення), строку придатності.

31. Заклад ресторанного господарства зобов’язаний забезпечити зберігання речей споживача в гардеробі (за його наявності). Відповідальність за збереження речей споживача в гардеробі несе заклад згідно із законодавством.

Законом України від 23.03.96 р. № 98/96-ВР “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” із змінами й доповненнями визначено порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використання інших форм розрахунків і кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що проводиться суб'єктами підприємницької діяльності.

Суб'єктами правовідносин, що регулюються зазначеними вище законами, є юридичні особи й суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, — резиденти й нерезиденти, а також їхні відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які здійснюють вказану підприємницьку діяльність.

Торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності або його структурного (відособленого) підрозділу займатися вказаними в даному Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність.

Торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими адміністраціями за місцем проживання цих суб'єктів або місцезнаходженням їхніх структурних (відособлених)підрозділів; суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), — за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, — за місцем реєстрації цих суб'єктів.

Торговий патент містить такі реквізити:

1) номер торгового патенту;

2) найменування власника торгового патенту;

3) вид підприємницької діяльності;

4) назву виду побутових послуг або послуг у сфері грального бізнесу;

5) місце реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності;

6) для транспортних засобів— зазначається "виїзна торгівля";

7) термін дії торгового патенту;

8) місцезнаходження державного податкового органу, що видав торговий патент;

9) відмітка державного податкового органу про надходження плати за виданий нею торговий патент.

Форма торгового патенту і порядок його заповнення встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Заявка на придбання торгового патенту має містити такі реквізити:

1) найменування суб'єкта підприємницької діяльності;

2) вид підприємницької діяльності, здійснення якої потребує придбання торгового патенту;

3) найменування документа про повну або часткову сплату вартості торгового патенту.

Патентуванню підлягає торговельна діяльність, здійснювана суб'єктами підприємницької діяльності або їхніми структурними (відокремленими) підрозділами за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, включно з кредитними картками, в пунктах продажу товарів.

Під торговельною діяльністю розуміють роздрібну й оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, а також за інші готівкові платіжні засоби, включно з кредитними картками.

Вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів і асортиментного переліку товарів.

Термін дії торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить 12 календарних місяців.

Термін дії короткострокового торгового патенту на здійснення торговельної діяльності дорівнює від 1 до 15 днів.

Без придбання торгового патенту суб'єкти підприємницької діяльності або їхні структурні (відокремлені) підрозділи здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва:

• хліб і хлібобулочні вироби;

• борошно пшеничне і житнє;

• сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна;

• молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених з добавками і без них;

• продукти дитячого харчування;

• безалкогольні напої;

• морозиво;

• яловичина і свинина;

• домашня птиця;

• яйця;

• риба;

• ягоди і фрукти;

• мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл;

• картопля і плодоовочева продукція;

• комбікорм для продажу населенню.

Пільговий торговий патент видається суб'єктам підприємницької діяльності або їхнім структурним (відокремленим) підрозділам, які здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва:

• поштові марки, листівки, вітальні листівки й конверти непогашені, ящики, коробки, мішки, сумки та інша тара з дерева, паперу і картону, що використовуються для поштових відправлень підприємствами Держкомітету зв'язку України, і фурнітура до них;

• періодичні видання друкованих засобів масової інформації (незалежно від країни походження);

• проїзні квитки;

• товари народних промислів (крім антикварних і таких, що становлять культурну цінність відповідно до переліку, що встановлюється Міністерством культури України);

• готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя), вітаміни для населення; ветеринарні препарати, папір туалетний, зубні пасти й порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів з целюлози або її замінників, термометри, індивідуальні діагностичні прилади (незалежно від країни їх походження);

• вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гас освітлювальний і газ скраплений, торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню;

• мило господарське, а також сірники (незалежно від країни їх походження);

• насіння овочевих, баштанних, квіткових культур, кормових коренеплодів і картоплі(незалежно від країни походження);

• зошити.

У пільговому торговому патенті обов'язково дають повний перелік товарів, що передбачаються для реалізації.

Пільговий торговий патент не дає права на здійснення торговельної діяльності товарами, не зазначеними в цьому законі.

Під торговельним підприємством розуміється самостійний господарсь­кий суб'єкт з правами юридичної особи, що здійснює закупівлю та про­даж товарів, а також надання послуг з метою задоволення потреб спо­живачів.

Оптова торгівля — це вид економічної діяльності в сфері товарно­го обігу, який охоплює купівлю-продаж товарів за договорами по­ставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та на­дання пов'язаних із цим послуг.

Роздрібна торгівля представляє собою діяльність, пов'язану із купівлею-продажем товарів та послуг кінцевим споживачам. Здійсню­ючи купівлю-продаж товарів безпосередньо кінцевому споживачу для особистого, сімейного і домашнього використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, та надаючи різні види послуг, вона задо­вольняє потреби споживача в них. У зв'язку з цим роздрібну торгівлю можна розглядати в трьох основних аспектах:

- як систему суспільних відносин відтворення;

- як систему відносин обміну грошових доходів населення на товари народного споживання;

- як систему зворотного зв'язку з виробництвом. Роздрібна торгівля в процесі суспільного відтворення виконує такі функції:

- збирає асортимент товарів та послуг від великої кількості поста­чальників, виробників, оптових торговців, пропонуючи їх для про­дажу;

- сортує товари;

— надає інформацію виробникам, постачальникам, а також покуп­цям через рекламу, працівників торгівлі;

— зберігає товари, розміщує їх у торговельних приміщеннях;

— встановлює ціну на товар;

— розраховується з постачальниками за продукцію після її отриман­ня ще до продажу споживачам;

— надає ряд додаткових послуг, пов'язаних з обслуговуванням по­купців.

Доведення товарів від виробників (оптовиків) до кінцевих спожи­вачів в системі роздрібної торгівлі здійснюється за допомогою роздрібної торговельної мережі.

Маркетингові рішення роздрібної торгівлі. Роздрібна торгівля отримує прибутки, задовольняючи попит кінцевого споживача. Тому перед роздрібним продавцем стоїть завдання залучити й утримати покупців, збільшити обсяги продаж за менших експлуатаційних витрат. Для цього вони змушені постійно шукати нові маркетингові стратегії. За умов коли подолано дефіцит товарів і більшість магазинів пропонують схожий асортимент товарів і забезпечують різноманітне та якісне обслуговування, розширити коло споживачів стає дедалі складніше. Це змушує багатьох роздрібних торговців переглянути своє ставлення до маркетингу і впроваджувати в торговельну діяльність сучасні маркетингові стратегії.

У теорії маркетингу вирізняють такі головні типи маркетингових рішень роздрібних торговців (рис. 1).

Рис. 1. Маркетингові рішення роздрібного торговця

Для роздрібної торгівлі, яка позиціонує магазини для обслуговування певних цільових ринків споживачів, велике значення має формування асортименту товарів кожної торговельної точки з урахуванням потреб мешканців району, в якому вона розміщена.

Асортимент товарів, який роздрібні торговці обирають для продажу, має відповідати очікуванням покупців, які формують цільовий ринок. Перед роздрібним торговцем стоїть завдання не просто вибрати відповідний асортимент і рівень якості товарів, а вибрати їх таким чином, щоб вони стали відмітною ознакою його закладу й вирізняли його серед аналогічних магазинів-кон­курентів. Водночас із формуванням торговельного асортименту визначають і комплекс послуг, які надаються споживачам. Різні товари потребують різного обсягу та видів послуг, які надаються торговельним персоналом на різних стадіях придбання товару. Крім того, споживачі певних цільових ринків віддають перевагу різним видам обслуговування під час купівлі товарів. На сучасному етапі розвитку товарного ринку комплекс послуг є одним із ключових засобів нецінової конкуренції, який дає можливість магазину посісти особливе місце з-поміж аналогічних торговельних закладів.

Вирішальним чинником позиціювання роздрібного торговця на ринку є політика ціноутворення, якої він дотримується. Проб­лема вибору ціни є складовою комплексу проблем: вибору цільового ринку, асортименту товарів та послуг, що пропонуються споживачам, та конкуренції. Безумовно, всі роздрібні торговці прагнуть встановити вищі націнки і при цьому продавати більші обсяги товарів і мати максимальні прибутки, але поєднати ці бажання неможливо. Високі націнки встановлюють, як правило, магазини з високим рівнем обслуговування й порівняно низькими обсягами продажу (спеціалізовані магазини елітних товарів). Більшість звичайних магазинів працюють за низькими націнками при реалізації великих обсягів товарів і порівняно низьких операційних витратах.

З метою привернення уваги потенційних та збереження наявних покупців, роздрібні магазини використовують весь арсенал доступних їм методів просування — рекламу, персональний продаж, стимулювання збуту й організацію зв’язків із громадськістю. Вони розміщують свої оголошення на щитах, у газетах та журналах, на радіо і телебаченні. Роздрібна торгівля широко використовує рекламу на місці продажу товарів. Вплив реклами посилюється за допомогою прямої поштової розсилки. Багато магазинів формують клієнтські бази даних, куди вносять інформацію не тільки про місце проживання клієнта, а й про сім’ю, преференції тощо, яка з успіхом використовується в рекламних цілях.

Персональний продаж потребує добре навченого та підготовленого персоналу, який уміє належним чином спілкуватися з покупцями. Стимулювання збуту передбачає низку заходів, спрямованих на максимальне збільшення кількості нових покупців та відповідне зростання обсягу продаж. Спеціалісти поєднують їх у три великих групи:

- цінові заходи (продаж за зниженими цінами, пільгові купони, талони, дисконтні картки, які дають право на знижку, накопичувальні знижки тощо);

- заходи в натуральній формі (премії, безоплатна видача зраз­ків товарів, дегустації тощо);

- активні пропозиції (конкурси покупців, ігри, лотереї тощо).

Для поліпшення позиції товарів на ринках продажу та зміцнення репутації підприємства роздрібної торгівлі використовуються всі форми діяльності для організації зв’язків із громадськістю. До них належать: участь у прес-конференціях та виступи на різних заходах, святкування урочистих подій, на які запрошують відомих осіб, видання інформаційних бюлетенів та спеціальних журналів, публікації рекламного характеру в друкованих ЗМІ тощо.

Роздрібні торговці вважають, що запорукою успіху в їхній діяльності є місце розташування. Адже саме місце розташування підприємства роздрібної торгівлі відіграє роль тієї «чарівної палички», яка робить цей об’єкт роздрібної торгівлі привабливим для покупців. Суттєве значення при розміщенні підприємства роздрібної торгівлі мають витрати на будівництво, пов’язані з наявністю чи відсутністю необхідної інфраструктури, плата за землю та умови оренди, які безпосередньо впливають на прибуток. Це робить рішення про вибір місця розташування підприємства роздрібної торгівлі найважливішим з усіх, які приймаються в роздрібній торгівлі. В практичній діяльності дрібні розд­рібні торговці займають ті місця, які вони можуть самі знайти, чи ті, які їм запропонує місцева адміністрація. Великі роздрібні торговці приділяють особливу увагу вибору місця розташування своїх підприємств, використовуючи для цього найсучасніші методи.

З огляду на те, що роздрібна торговельна мережа є елементом інфраструктури кожного міського й сільського поселення і виконує, крім економічної, значну соціальну функцію, вони співпрацюють із владними структурами, щоб визначати найудаліше місце розміщення підприємств роздрібної торгівлі під час розроб­лення генеральних планів-схем розвитку міст, міських районів та сільських адміністративних територій.

Важливим принципом формування асортименту товарів в магазині є забезпечення достатньої його широти і глибини. Під широтою асортименту розуміють число товарних груп і підгруп, що входять у формований асортиментний перелік, а під глибиною - число різновидів товарів по окремих споживчих або якісних ознаках (фасонам, моделям, розмірам і іншим показникам). Ширина і глибина асортименту товарів в магазині залежить від ряду чинників, найважливішими з яких є форма товарної спеціалізації, розмір торгової площі, а так само перебування пропозиції на споживчому ринку.

Однім з основних умов раціональної організації доставки товарів в роздрібну торгову мережу є правильний вибір форм товаропостачання. В залежності від порядку розрізняють складську і транзитну форми завозу товарів в крамниці.

Складська форма постачання припускає надходження товарів зі складів оптових і роздрібних торгових організацій, що, приймаючи партії від постачальників, виконують операції, необхідні для підготовки товарів до подальшого їхнього просування в роздрібну торгову мережу.
Складська форма застосовується в наступних випадках:

При отриманні товарів складного асортименту, що вимагають відповідної складської обробки (роспаковка, підсортування, розфасовка, упаковка, перевірка якості і ін.);

При отриманні великих партій товарів від постачальників в вузькому виробничому асортименті, що вимагають додаткової комплектації, підсортування і перетворення їх в більш широкий торговий асортимент.

Товаропостачання забезпечується по схемі: постачальник-склад оптової організація-торгове підприємство. В окремих випадках товар проходить не одну, а дві ланки, тобто не тільки склад оптової бази, але і склад роздрібної торгової організації.

Транзитна форма постачання передбачає надходження товарів від виробничих підприємств безпосередньо в крамниці, минаючі проміжні склади оптових і роздрібних торгових організації. Застосування транзитної форми доцільно при доставці в роздрібну мережу товарів, що швидкопсуються (м'ясо, молоко, хлібобулочні вироби); товарів простого асортименту, які не потребують обробки і пісортуваня (борошно, крупа, цукор); плодоовочевий продукції (в період сезонного надходження); деяких видів непродовольчих товарів (мило, посуд, меблі, телевізори, господарські товари). Транзитна форма постачання має певні переваги перед складською:

Прискорюється доставка, скорочуються складські і навантажувально-розвантажувальні операції і товарні втрати.

В певній мірі розширенню транзиту сприяють укрупнення торгових підприємств, вдосконалення складського господарства, збільшення розмірів постачань, застосування контейнерних перевезень, а також встановлені Особливими умовами або договорами мінімально допустимі норми відвантаження товарів в адресу одержувачів (вагон, контейнер і ін.).

Однією з найважливіших характеристик товарів є асортимент, який визначає принципові відмінності між товарами різних видів і найменувань.

Асортимент товарів - «набір товарів, об'єднаних за якою-небудь одному або сукупності ознак».

Умовою стабільного розвитку і конкурентоспроможності підприємств є постійна наявність в них сталого, широкого асортименту товарів, що максимально відповідає попиту покупців.

Простий асортимент - набір товарів, представлений невеликою кількістю груп, видів і найменувань, які задовольняють обмежене число споживачів. Як правило, простий асортимент товарів представлений такими видами, які класифікуються не більш ніж за трьома ознаками.

Складний асортимент - набір товарів, представлених значною кількістю груп, видів, різновидів і найменувань товарів, які задовольняють різноманітні потреби в товарах, класифікуються більш ніж за трьома ознаками. Таким чином, складний асортимент - асортимент товарів, що мають внутрішню класифікацію за різними ознаками.

Широта охоплення товарів, що входять в асортимент, визначається кількістю груп, підгруп, видів, різновидів, марок, типів, найменувань. Залежно від широти охоплення товарів розрізняють наступні види асортименту:

• укрупнений;

• розгорнутий;

• супутній;

• змішаний.

Укрупнений асортимент - набір однорідних товарів, об'єднаних спільністю ознак і задовольняють аналогічні потреби. Найбільш часто в якості загальної ознаки виступає функціональне або соціальне призначення.

Видовий асортимент - набір товарів різних видів і найменувань, що задовольняють аналогічні потреби. Він є складовою частиною групового асортименту.

Марочний асортимент - набір товарів одного виду, марочних найменувань або відносяться до групи марочних. Такі товари більше націлені на задоволення соціальних і психологічних потреб, ніж фізіологічних.

Розгорнутий асортимент - набір товарів, який включає значну кількість підгруп, видів, різновидів, найменувань, у тому числі марочних, що відносяться до групи однорідних, але відмінних індивідуальними ознаками.

Супутній асортимент - набір товарів, які виконують допоміжні функції і не відносяться до основних для даної організації.

Змішаний асортимент - набір товарів різних класів, груп, видів, різновидів і найменувань, які відрізняються великою різноманітністю функціонального призначення.

За ступенем задоволення споживачів розрізняють раціональний та оптимальний асортимент.

Раціональний асортимент - набір товарів, найбільш повно задовольняє реально обгрунтування потреби, які забезпечують максимальну якість життя при певному рівні розвитку науки, техніки і технологій. Формування раціонального асортименту вимагає врахування великої кількості факторів і показників, багато з яких безпосередньо впливають на асортиментну політику.

Оптимальний асортимент - набір товарів, що задовольняють реальні потреби з максимально корисним ефектом для споживача при мінімальних витратах на їх проектування, розробку виробництва і доведення до споживачів.

Висота асортименту - середня ціна товарів в продуктовій лінії

Широта асортименту - кількість видів, різновидів і найменувань товарів однорідних і різнорідних груп.

Глибина асортименту - кількість товару в рамках певної продуктової лінії. Середня глибина асортименту розраховується як середня кількість товарів в усіх продуктових лініях, пропонованих для продажу.

Трейд-маркетинг (торговий маркетинг, trade-маркетинг) — один з напрямків маркетингу. Трейд-маркетинг — це комплекс знань і дій, спрямованих на збільшення попиту на рівні оптової та роздрібної торгівлі, тобто маркетингові комунікації та інші заходи здійснюються безпосередньо в місцях продажу і мережах дистрибюції.