Семінарське заняття № 2

Тема: “Оперативно-календарне планування

та регулювання виробництва”

План семінарського заняття

1. Особливості та головне завдання оперативно-календарного планування на підприємствах

2. Характеристика рівномірного і ритмічного виробництва

3. Основні завдання та принципи тактичного планування.

4. Склад та взаємозв’язок розділів плану економічного та соціального розвитку підприємства.

Теми рефератів

1. Взаємозв’язок розділів плану економічного та соціального розвитку підприємства.
2. Сутність та необхідність планування діяльності підприємства.

Питання для самоконтролю:

- основні завдання оперативно-календарного планування

- система оперативного планування виробництва

- характеристика рівномірного і ритмічного виробництва

- основні завдання тактичного планування

- характеристика принципів тактичного планування

- склад та взаємозв’язок розділів плану економічного та соціального розвитку підприємства.

Рекомендована література

1. Мазаракі А.А. Економіка торгівельного підприємства с.82-93.

2. Фролова Л.В. Планування діяльності підприємства с. 17-26

3. Шваб Л.І. Економіка підприємства с. 322-328.

ЛЕКЦІЯ №

ТЕМА «Обґрунтування виробничої програми

виробничою потужністю»

План

1. Поняття, види та чинники формування виробничої потужності підприємства.

2. Механізм розрахунку виробничої потужності підприємства та визначення рівня її використання

3. Визначення максимально можливого випуску продукції за наявної потужності.

Виробнича потужність підприємства – це максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі, за певний час (зміну, добу, місяць, рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці.

Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю проходить два етапи:

· Визначення максимального обсягу випуску виробів, який має бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.

· Обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення підприємства.

Виробнича потужність визначається різними вимірниками:

- натуральними;

- умовно-натуральними;

- у багато номенклатурних виробництвах – вартісним вимірником.

При обчисленні потужності для визначення обсягу однорідної продукції використовуються натуральні показники – штуки, метри квадратні, метри кубічні, тонни, погонні метри й інші. Однак вони не дають змогу при визначенні потужності підприємства (ділянки, агрегату) порівнювати й1 аналізувати виробництво виробів за складністю й трудомісткістю. Тому, з метою спрощення розрахунку виробничої потужності при широкій номенклатурі продукції, що випускається підприємством, продукція різних найменувань поєднується в групи за ознакою конструктивної, технологічної та іншої подібності. Кожна така група приводиться за трудомісткістю до базового виробу-представника, тобто до умовно-натуральних показників. Виріб-представник може мати найбільшу питому вагу за кількістю і трудомісткістю (хоча це не обов’язково). Застосування умовно-натуральних показників дозволяє привести усі види однорідної продукції з різними характеристиками до одного виду, взятого за базу. Для цього використовуються перевідні коефіцієнти, що відображають трудомісткість та складність виготовлюваної продукції.