Види організації міжнародних розрахунків

Існують такі типи міжнародних розрахунків:

1) національною валютою:

торговельні, кредитні і платіжні угоди між країнами;

2) міжнародною колективною валютою (СПЗ, євро):

торговельні, кредитні і платіжні угоди в межах інтеграційних угруповань країн;

3) клірингові розрахунки:

міжнародні платіжні угоди клірингового типу — угода між урядами двох і більше країн при обов’язковому взаємному заліку міжнародних вимог і зобов’язань;

4) золотом:

використовується в міжнародних розрахунках опосередковано на ринку золота.

Види міжнародних розрахунків залежать від:

1) специфіки суб’єкта:

між конкретними контрагентами;

між банками;

між банком і контрагентом;

між державою і банком;

між державами;

2) взаємодії суб’єктів:

напряму;

через посередників;

3) від об’єкта:

торгові операції;

інвестиційні операції;

некомерційні операції;

4) умови розрахунків:

готівкові;

з наданням кредиту.

Існує три основні види організації міжнародних розрахунків:

1) розрахунки через організацію кореспондентських відносин між комерційними банками;

2) розрахунки через кореспондентські рахунки, що відкриваються в установах центральних банків. Як правило, це повні розрахунки, що виконуються індивідуально, на валовій основі, їх можна характеризувати як платежі брутто;

3) розрахунки через клірингові установи. Це розрахунки, або платежі, нетто.

Для здійснення міжнародних розрахунків уповноважені банки використовують свій закордонний апарат (філії, відділення, дочірні банки) та кореспондентські відносини з іноземними банками.

В основу міжнародних розрахунків покладено рух товарно-розпорядчих документів та операційне оформлення платежів.

Головними чинниками, що виражають стан міжнародних розрахунків, є:

1) умови зовнішньоторговельних контрактів;

2) валютне законодавство;

3) особливості банківської практики;

4) міжнародні правила та «звичаї» тощо.