Класифікація доходів і витрат банку як об’єктів обліку

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. №290, дохід, пов’язаний з наданням послуг, визначається виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо результат цієї операції може бути достовірно оцінений.

Доходи – це зростання економічних вигод протягом звітного періоду у вигляді надходження зобов’язань, результатом чого є збільшення власного капіталу (причому таке збільшення не пов’язане з внесками засновників). Доходи визнаються в обліку в період, коли відбулося зростання майбутніх економічних вигод, пов’язаних зі збільшенням активів або зі зменшенням зобов’язань, і таке зростання (зменшення) можна достовірно оцінити. Це означає, що визнання доходу відбувається одночасно з визнанням зростання активу або зменшення зобов’язання.

Згідно з принципом нарахування дохід визначається одержаним у момент, коли він зроблений, а не коли поступили відповідні кошти, тобто в момент продажу активів або надання послуг.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. №290, витрати – це зменшення економічних вигод протягом звітного періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов’язань, які приводять до зменшення власного капіталу і не є розподіленням між акціонерами. Витрати визначаються в обліку, коли існує ймовірність зменшення майбутніх економічних вигод, пов’язаних із зменшенням активів або зі збільшенням зобов’язань, що може бути вірогідно визначено.

Витрати визначаються з урахуванням принципу відповідності. Вони включаються до „Звіту про фінансові результати” у періоді, в якому був визнаний дохід, для отримання котрого були здійснені ці витрати.

Витрати визнаються витратами певного періоду, одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони понесені. Витрати, які неможливо прямо зв’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були понесені.

Не визнаються витратами і не включаються в звіт про прибутки та збитки:

платежі за договорами комісії, іншим аналогічним договором на користь комітента тощо;

авансова оплата послуг;

погашення отриманих позик;

витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку.

При класифікації доходів і витрат банку виходять із загальноприйнятих критеріїв:

доходи групуються за джерелами отримання і впливом на фінансовий результат;

витрати групуються за елементами і характером затрат.

Доходи та витрати банку можна класифікувати за наступними групами:

доходи (витрати), зароблені (понесені) та отримані (сплачені) водночас;

доходи, отримані наперед, але ще не зароблені (доходи майбутніх періодів);

витрати, сплачені наперед, але ще не понесені (витрати майбутніх періодів);

доходи зароблені, але ще не отримані (нараховані доходи);

витрати понесені, але ще не сплачені (нараховані витрати).

Доходи та витрати, пов’язані з однією тією ж операцією, визнаються одночасно. Для визнання доходу необхідно достовірно визначити понесені витрати або витрати, яких банк зазнає у зв’язку з даною операцією.

Нараховані витрати – це витрати, від яких отримана певна вигода, але ще не сплачені кошти в грошовій формі.

Витрати, що були понесені та відносяться до поточного періоду, та які будуть сплачуватися впродовж наступного періоду, обліковуються у балансовому звіті, як і зобов’язання.

Грошові кошти, сплачені впродовж звітного періоду, які становлять витрати майбутнього періоду, обліковуються як актив у балансовому звіті. Це означає, що визнання витрат відбувається одночасно з визнанням збільшення зобов’язань або зменшення активів.

Витрати банку включають в себе як збитки, так і ті витрати, які виникають у процесі звичайної ділової діяльності банку.

Реально одержані доходи та правильно сформовані витрати від діяльності комерційного банку визначають його фінансовий результат.

Класифікація доходів і витрат банків може здійснюватися за наступними напрямами. Доходи і витрати поділяються на доходи і витрати, отримані в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльностей банку.

Усі операційні доходи та витрати поділяються на: банківські та небанківські.

До банківських належать доходи і витрати, безпосередньо пов’язані з банківською діяльністю, що визначено Законом України «Про банки і банківську діяльність».

До небанківських належать інші доходи і витрати, які не відносяться до основної діяльності банку, але забезпечують здійснення банківської діяльності.

Банківські доходи визначаються залежно від джерела отримання, а також впливу на фінансовий результат, а витрати – за елементами і характером затрат. Основну групу доходів та витрат складають доходи і витрати від виконання банками своїх функцій на грошовому ринку, так звані операційні доходи і витрати.

Банківські доходи і витрати поділяються на наступні групи:

1) процентні доходи і витрати;

2) комісійні доходи і витрати;

3) доходи і витрати від торговельних операцій;

4) інші банківські операційні доходи та витрати.

Загальні адміністративні витрати пов’язані із забезпеченням діяльності банків: витрати на утримання персоналу (заробітна плата, витрати на соціальне забезпечення, обов’язкові нарахування, страхування, додаткові виплати, премії, навчання тощо); амортизація необоротних активів; витрати на утримання та експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів (ремонт, страхування), інші експлуатаційні витрати (комунальні послуги, охорона); гонорари за професійні послуги (юридичні, аудиторські, медичні); витрати на зв’язок (поштові, телефонні, факс); сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток; інші витрати, спрямовані на обслуговування та управління банком.

Інші доходи (витрати)виникають у процесі виконання небанківських операцій, які є елементом діяльності банку: від продажу основних засобів, нематеріальних активів, фінансових інвестицій та ін.

Витрати на формування спеціальних резервів банку – це відрахування на покриття можливих збитків від зменшення корисності активів банку та списання безнадійних активів. Резерви формуються під знецінення заборгованості за кредитами, втрат від знецінення цінних паперів та під іншу дебіторську заборгованість, яка визначається в поточний звітний період.

Доходи від повернення раніше списаних активів – це кошти, що надійшли для погашення заборгованості, яка була визнана банком безнадійною щодо отримання.

Непередбачені доходи (витрати) виникають у результаті надзвичайних подій, мають одноразовий характер, не повторюються, по суті, та визнаються за фактом події. До них належать: втрати від стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій; суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій.

Податок на прибуток – це операційні витрати банку, пов’язані зі сплатою податку відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку щодо визнання відстрочених податкових зобов’язань та податкових активів.

Основна частина доходів формується за рахунок оплати банківських послуг у вигляді процентів, комісій, інших платежів. Саме за рахунок доходів відшкодовуються витрати банку.

Відповідно до принципу нарахування статті доходів і витрат враховуються та оцінюються в момент продажу активу або в міру надання послуг. Усі доходи і витрати установи банку, що відносяться до звітного періоду, мають відображатись у цьому ж періоді незалежно від того, коли були отримані або сплачені кошти.

Згідно з принципом відповідності витрати та доходи, пов’язані з цими витратами, мають визнаватися у бухгалтерському обліку в одному звітному періоді. Найбільш вагома перевага обліку за принципом нарахування – приведення до відповідності доходів та витрат, що призводить до більш точного звітування про операційні результати та фінансовий стан банку.

Ці принципи застосовуються за таких умов:

фінансовий результат операції, пов’язаної з наданням (отриманням) послуг, може бути досить точно оцінений;

доходи або витрати відповідають виникненню реальної заборгованості (за дебетом у разі доходу і за кредитом у разі витрат).

Принципи нарахування і відповідності мають застосовуватися у межах принципу обережності, метою якого є недопущення переоцінки активів чи доходів з однієї сторони, а також недооцінки видатків чи пасивів за кожним фінансовим інструментом, – з іншої.

Винагороди, комісійні та інші доходи і витрати реєструються по мірі виконання операцій.

Принцип обачності полягає в бухгалтерському обліку методів оцінювання, які мають запобігати заниженню оцінки зобов’язань і витрат та завищенню оцінки активів і доходів банку.

Метою принципу нарахувань та відповідності доходів і витрат є визначення фінансового результату за період шляхом визнання доходів по мірі того, як вони зароблені, та витрат по мірі того, як вони понесені, незважаючи на факт отримання чи сплати коштів.

Якщо на дату нарахування неможливо визначити дохід (витрати) за останні 2 - 3 дні місяця (комісії за інкасаторські послуги, за послуги розрахунково-касового обслуговування тощо), то такий дохід (витрати) визнаються в наступному місяці.

Якщо зазначені умови не виконуються, то принцип нарахування і відповідності доходів і витрат застосовується в межах принципу обачності, за яким є неприпустимими як переоцінка активів (доходів), так і недооцінка зобов’язань (витрат) банку.

Під прострочену заборгованість за нарахованими доходами банки здійснюють формування резервів за рахунок витрат на балансовий рахунок № 7720АП «Відрахування в резерви під заборгованість за нарахованими доходами».

У разі, якщо банк за внутрішньобанківськими правилами бухгалтерського обліку використовує балансовий рахунок №3739 АП «Транзитний рахунок за іншими розрахунками», то рахунки 6 класу можуть кореспондувати з балансовим рахунком №3739.

За кредитом рахунків доходів проводяться суми доходів, які належать до звітного періоду. За дебетом рахунків доходів проводяться суми сторнування, виправлення помилок шляхом сторно, у результаті якого відбувається перенесення даних з одного рахунку на інший, а також зміна залишків за рахунками аналітичного обліку. Обороти за рахунками доходів накопичуються з початку звітного року, а в кінці року залишки за рахунками доходів закриваються на рахунок № 5040П «Прибуток звітного року, що очікує затвердження».