Компонування портфоліо

За характером і структурою репрезентованих у портфоліо матеріалів розрізняють його кілька типів.

1. Портфоліо документів. Це тека сертифікованих індивідуальних освітніх досягнень. У якості документів, наявних у даній теці, можуть розглядатися дипломи, грамоти олімпіад або конкурсів, посвідчення або сертифікати про отримання додаткових освітніх навичок у гуртках, секціях або на курсах. Кожний сертифікований документ, відповідно до свого балу, може бути важливим. Портфоліо цього типу не надає повного уявлення про досягнення студента і не розглядає процес його індивідуального розвитку, про різноманітность його творчої активності, його навчального стилю, інтересів тощо.

2. Портфоліо робіт. Цей тип портфоліо усуває окремі недоліки попереднього типу і є сукупністю різноманітних творчих, розрахункових і проектних, дослідницьких робіт студента, описом і документальним підтвердженням форм і напрямків його навчальної та творчої активності. Портфоліо цього типу створює широке уявлення про динаміку навчальної та творчої активності учня, спрямованості його інтересів, характер професійної підготовки. Тека, що створюється в даному типі портфоліо відповідно до навчальної дисципліни й виду діяльності, може містити такі матеріали: звіт із дослідницьких робіт і реферати; щоденник відвідування факультативних занять і навчальних курсів; звіти щодо проходження різноманітних практик; грамоти або щоденник участі в предметних олімпіадах і конкурсах, конференціях і навчальних семінарах.

3. Портфоліо відгуків. Цей тип портфоліо охоплює характеристики ставлення учня до різноманітних видів діяльності, наданих одногрупниками, кураторами, викладачами, керівниками практик і дипломних проектів, а також характеристики, що містять самооцінку й самоаналіз конкретної діяльності студента. Цей варіант має певні обмеження, пов’язані зі складністю добору інформації від осіб, не пов’язаних з навчальним процесом, а також від одногрупників. Портфоліо може бути репрезентовано у вигляді текстів висновків, рецензій, відгуків, резюме, есе, рекомендаційних листів [Новикова Т.Г. Построение различных моделей портфолио / Т.Г. Новикова, А.С. Прутченков, М.А. Пинская // Методист. – 2005. – №1. – C. 28.].

4. Портфоліо процесу демонструє, як розвивалися вміння й навички, що дозволяють оволодіти основною майстерністю. Додатково даний тип портфоліо дозволяє рефлексувати процес навчання, охоплюючи використання журналів, які фіксують ці результати, посібники й форми метакогнітивного процесу.

5. Цікавим різновидом портфоліо є паспорти або сертифікати кар’єри, у яких особлива увага приділяється оцінюванню стрижневих компетенцій. Сертифікати кар’єри містять таку інформацію: відомості щодо етапів освіти, трудової діяльності, громадської роботи, про отримані дипломи, сертифікати, нагороди, щодо подальших перспектив навчання; профіль допрофесійної компетентності; результати тестування академічних знань, отриманих за період навчання [Тавстуха О.Г. Технология портфолио как средство аутентичного оценивания учащихся в учреждении дополнительного образования / О.Г. Тавстуха, А.Н. Моисеева, А.А. Муратова // Омский научный вестник. Серия: Психологические и педагогические науки. – 2008. – № 2 (66). – С. 100-104.].

6. Електронне портфоліо – це сукупність студентських робіт, зібраних із застосуванням електронних засобів і носіїв, репрезентованих у вигляді або компакт-дисків у формі CD-ROM/DVD (електронне портфоліо), або у вигляді web-сайту (онлайн-портфоліо). В електронній формі зручніше зберігати й редагувати текстові и аудіовізуальні файли. У розвинутих країнах (США, країнах ЄС, Австралії, Японії тощо.) портфоліо використовуються як на ринках вакансій з метою оцінки персоналу під час прийому на роботу, так і в галузі професійної освіти.

Окреслені типи й класифікація дозволяють зробити висновок щодо того, наскільки широко технологію портфоліо впроваджено в освітню практику. До портфоліо, що формується, висуваються такі вимоги: системність і регулятивність самомоніторингу, вірогідність, об’єктивність, спрямованість автора на самовдосконалення, структуризація матеріалів, логічність і лаконічність усіх письмових пояснень, акуратність й естетичність оформлення, цілісність, тематична завершеність наданих матеріалів, наочність результатів роботи, технологічність. Зміст портфоліо залежить від конкретних цілей навчання. Кожен елемент портфоліо повинен бути датований, щоб можна було спостерігати за динамікою навчального прогресу. Під час оформлення портфоліо, на думку Т.Г. Новікової, необхідно охоплювати три обов’язкових елементи: супровідний лист власника з описом мети, призначення і стислого опису даного документа; зміст портфоліо з перерахуванням його основних компонентів; самоаналіз і погляд на майбутнє [Новикова Т.Г. Построение различных моделей портфолио / Т.Г. Новикова, А.С. Прутченков, М.А. Пинская // Методист. – 2005. – №1. – C. 28.]. Портфоліо в мінімізованому варіанті містить такі пункти: професійно складене резюме, що відповідає сучасним вимогам, і автобіографію; список засвоєних навчальних курсів за основною сферою діяльності й пов’язаних із нею галузей знань, враховуючи додаткову спеціалізацію, тренінги, спеціалізовані семінари й майстер-класи провідних викладачів; список позанавчальних заходів і посад, де на практиці застосовуються навички лідерства (наприклад, староста групи, керівник наукової студентської групи, куратор молодшекурсників тощо); опис кар’єрного потенціалу й готовності до кар’єри в межах надбання навичок і досвіду; рекомендації провідних викладачів, керівників курсових проектів, дипломних робіт, виробничих практик. Портфоліо може складатися з інваріантної частини (комплекту документів, розробленого викладачем) й варіативної частини (комплекту документів, розробленого самостійно студентом й узгодженого з експертною групою).

Інваріантна частина портфоліо містить такі документи: домашні роботи; результати поточних письмових робіт, підсумкових контрольних робіт, тестів; результати групової роботи: опис навчально-дослідницького завдання, у розв’язанні якого брав участь студент, чернетки, схеми; обов’язкові індивідуальні роботи; блок-схеми, таблиці; коментарі з кожного виду роботи; рефлексія своєї діяльності; заповнені студентом анкети; оцінка експертів [Григорьева О.Ю. Реализация технологии «портфолио» в процессе подготовки мастера профессионального обучения / О.Ю. Григорьева // Среднее профессиональное образование. – 2010. – № 5. – С. 36-38.].

Варіативна частина портфоліо може бути одним документом, запропонованим студентом самостійно або дібраним ним із такого переліку документів: питання, що виникають під час роботи; формулювання й обґрунтування цілей майбутнього навчання; робота над помилками; індивідуальний проект. Портфоліо слугує динамічному процесу осмислення студентами своїх можливостей, проектування й окреслення шляхів реалізації поетапних життєвих і навчально-професійних планів і позитивної зміни особистості, підвищенню ефективності взаємодії з науковими керівниками, викладачами, кураторами у ВНЗ під час навчання, а також із потенційними роботодавцями по закінченню вищого навчального закладу. Навчально-професійний портфоліо може містити такі документи: професійно складене резюме, що відповідає сучасним вимогам; список засвоєних навчальних курсів за основною сферою діяльності й пов’язаних із нею галузей знань, враховуючи додаткову спеціалізацію, тренінги, спеціалізовані семінари й майстер-класи провідних викладачів; список позанавчальних заходів і будь-яких посад, де на практиці застосовуються навички лідерства (наприклад, староста групи, керівник наукової студентської групи, куратор молодшекурсників тощо); опис кар’єрного потенціалу й здатності до кар’єри в межах набутих навичок і досвіду; рекомендації провідних викладачів, керівників курсових проектів, дипломних робіт, виробничих практик; тексти доповідей на науково-практичних конференціях; відтиски статей у професійних журналах; звіти й відгуки про проходження виробничих практик; грамоти й подяки за участь у семінарах, форумах, конференціях; випускна кваліфікаційна й курсова роботи; сертифікати за успішне засвоєння тренінгових і навчальних програм; свідоцтво про отримання іменних стипендій (губернаторської, президентської тощо); рекомендаційні листи від викладачів і кураторів; свідоцтво про занесення на Дошку пошани ВНЗ. Складений нами алгоритм формування портфоліо допомагає студентам уявити послідовність своїх дій, активізувати роботу з його створення. Цей алгоритм складається з таких етапів [Григорьева О.Ю. Реализация технологии «портфолио» в процессе подготовки мастера профессионального обучения / О.Ю. Григорьева // Среднее профессиональное образование. – 2010. – № 5. – С. 36-38.]: вивчення студентом інструкцій, пам’яток зі створення портфоліо, складання робочого портфоліо протягом семестру (усі результати самостійної навчально-пізнавальної діяльності з предмета), відбір документів в оцінювальне портфоліо згідно з вимогами до змісту й параметрами їх відбору в портфоліо, оформлення портфоліо, обговорення портфоліо в навчальній групі в режимах «студент — студент», «викладач — студент», оцінювання портфоліо, що використовується для поточної атестації, використання портфоліо студентом у своїй подальшій роботі. Окреслюючи деякі підходи до оцінювання портфоліо, необхідно відзначити, що цей процес залежить насамперед від того, з якою метою опрацьовується портфоліо. Основними критеріями оцінювання ми вважаємо надійність, валідність і корисність інформації. Для оцінювання портфоліо можна використовувати такі критерії: оригінальність презентації ідеї; виконання роботи високого рівня складності; наявність елементів власного дослідження; всебічне розуміння проблеми; гідне забезпечення ресурсами й обґрунтоване використання матеріалів; вміння чітко й аргументовано викладати свою думку під час доповіді й при відповідях на питання; використання графіків, таблиць, діаграм, фотографій під час презентації матеріалів [Тавстуха О.Г. Технология портфолио как средство аутентичного оценивания учащихся в учреждении дополнительного образования / О.Г. Тавстуха, А.Н. Моисеева, А.А. Муратова // Омский научный вестник. Серия: Психологические и педагогические науки. – 2008. – № 2 (66). – С. 100-104.].