Сутність, класифікація та основні елементи податків

Податки є необхідним ланцюгом економічних відносин суспільства з часу виникнення держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжується перетворенням податкової системи. В сучасному цивілізованому суспільстві податки - основна форма держави.

Податки – це обов’язкові платежі встановлені вищим органом державної законодавчої влади, які сплачують фізичні та юридичні особи до бюджету в розмірах та в строки встановлені законодавством

Податок – одна із самих древніх форм економічних відносин, поява якої зв'язане з найпершими суспільними потребами. Вони є найбільш ефективним інструментом регулювання економічних процесів, спрямованих на забезпечення і підтримку збалансованого економічного зростання, ефективного використання ресурсів і стимулювання підприємницької активності.

Податки є найбільш впливовим інструмент регулювання економіки будь-якої держави в галузі фінансів і найважливішим елементом фінансових відносин на всіх рівнях держави, регіонів, підприємств, громадян.

В Україні конституційно закріплено обов’язок сплачувати податки і збори у розмірах встановлених законом [1].

Частка добровільної сплати податків суб’єктами господарювання та фізичними особами незначна. Причиною цього є низька податкова культура платників, нестабільність діючого податкового законодавства. Введення значної кількості змін та доповнень до вже існуючих законів з оподаткування призвело до того, що платники податків часто не розуміють, за яким механізмом необхідно сплачувати той чи інший податок (платіж).

Податки є частиною національного доходу і необхідною ланкою економічних відносин у суспільстві.

Саме сукупність податків у державі формують його податкову систему. Податкова система виникла і розвивається разом з державою і являє собою сукупність обов'язкових зборів, стягнутих виконавчими державними органами, з господарських суб'єктів і з громадян по ставці, установленій законодавчою владою.

Податковий механізм використовується для економічного впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на стан науково-технічного прогресу.

Зміна форм державного устрою завжди супроводжується перетворенням податкової системи. В історії давно відомі випадки, коли високі податки давали зниження загальної суми надходжень у скарбницю, чи коли зниження податків приводило до збільшення суми зборів, посиленню стимулу господарської діяльності, зростанню капіталовкладень, попиту і пожвавленню економічної кон'юнктури. Усе це було результатом конкретної податкової політики держави і сформованих умов.

Податок – це форма примусового відчуження результатів діяльності юридичних і фізичних осіб у власність держави, вносяться в бюджет відповідного рівня на підставі акта компетентного органа державної влади, і виступає як не цільовий, безоплатний і безумовний обов'язковий платіж [13].

Податок є фінансовою категорією, оскільки припускає рух вартості між державою і підприємствами різних форм власності, державою і населенням з наявністю процесу акумуляції коштів до централізованих фондах.

Основними функціями податку є: фіскальна – виявляється в надходженні коштів у бюджет для задоволення потреб держави; регулююча – може виступати або стимулюючою, або стримуючою для уряду і споживання через механізм податкових інструментів; контрольна – оцінюється доцільність і раціональність кожного податкового платежу і податкової системи в цілому; стимулююча – створює умови для розвитку чи скорочення того чи іншого виду діяльності; розподільна – на стадії формування бюджету виступає як фіскальна, регулююча, стимулююча функція, а на стадії витрати як перерозподільна функція.

Основні елементи податку зазначені в I-й статті Закону “Про систему оподатковування”.

Розглянемо основні елементів податкової системи на рис. 5.1.

Платники – юридичні і фізичні особи, що фактично сплачують податок (носії податку).

Суб'єкт оподатковування – юридична або фізична особа, що є платником податку. Існують визначені механізми перекладання податкового тягаря на інших осіб, тому спеціально виділяється таке поняття, як носій податку. Носій податку – особа, що фактично сплачує податок.

Об'єкт оподатковування – доход (прибуток), майно (матеріальні ресурси), ціна товару або послуги, додана вартість, на які нараховується податок. В даний час загальною рисою більшості податкових систем є матеріально – грошовий, а не особистісний характер об'єктів оподатковування. Використання як об'єкт оподатковування фізичної особи (подушний податок) утратило своє значення, практично цей вид податку ніде не використовується. Об'єкт оподатковування не завжди збігається з джерелом стягування податку, тобто доходом з якого виплачується податок.

Рис. 5.1 - Елементи податкової системи України

Одиниця обкладання – одиниця виміру об’єкту податку, щодо якого відбувається встановлення норм і ставок оподаткування.

Податкова база – частина предмету оподаткування, до якої встановлюється податкова ставка.

Податкова ставка (норма оподатковування) – це величина податку на одиницю обкладання (доход, майно і т.д.). Розрізняють граничну ставку, ставку оподаткування додаткової одиниці доходу і середньою, співвідношення суми податків до величини доходів. Якщо гранична ставка зростає разом з доходом, то і середня зростає в міру зростання доходів. Податкова ставка, встановлювана в відсотках до доходу, називається податковою квотою.

Податкова пільга являє собою повне або часткове звільнення від податку.

Податковий оклад – сума податку, що сплачує суб’єкт з одного об’єкту.

Сукупність вищезазначених елементів являє собою систему з певними ознаками, характер яких для кожного податку є особливим і проявляється у виконанні відповідних функцій.

Розрізняють тверді, пропорційні, прогресивні і регресивні податкові ставки.

1. Тверді ставки встановлюються в абсолютній сумі на одиницю обкладання, незалежно від розмірів доходу (наприклад, на тонну нафти або газу).

2. Пропорційні - діють в однаковому процентному відношенні до об'єкта податку без обліку диференціації його величини (наприклад, що діяв у СРСР до 1 липня 1990 р. податок на заробітну плату в розмірі 13 %).

3. Прогресивні - середня ставка прогресивного податку підвищується в міру зростання доходу. При прогресивній ставці оподатковування платник податків виплачує не тільки велику абсолютну суму доходу, але і велику його частку.

4. Регресивні - середня ставка регресивного податку знижується по мірі зростання доходу. Регресивний податок може приносити велику абсолютну суму, а може і не приводити до росту абсолютної величини податку при збільшенні доходів.

Загалом видно, що прогресивні податки - це ті податки, тягар яких найбільше сильно давить на осіб з великими доходами, регресивні податки найбільше важко вдаряють по фізичних і юридичних особах, що володіє незначними доходами.

Платники податків відповідно до законодавства самі обчислюють належні до сплати суми і самостійно вносять їх у встановлений термін у державні чи місцеві бюджети. Правильність числення контролюється державою.

Класифікація податків - це груповання податків за наступними ознаками:

У залежності від платника - з юридичних осіб; з фізичних осіб; змішані (із власників транспортних засобів).

Від форми обкладання - прямі – податки стягненні в процесі придбання чи акумуляції матеріальних благ визначені розміром об'єкта обкладання (на прибуток, на майно, із власників транспортних засобів і т.д.), непрямі – включені в ціну товару (ПДВ, акциз, мито).

У залежності від компетентності органа, що регулює вид податку - загальнодержавні і місцеві.

У залежності від способу стягнення - кількісний (розмір податку встановлюється для кожного платника окремо з огляду на його майновий стан і можливість сплати) і розкладкові – визначення розміру здійснюється на групу платника, а подальшу розкладку вони встановлюють самостійно.

У залежності від каналу надходження - державні (цілком у державний бюджет), місцеві (у бюджет), пропорційні між державою і місцевим бюджетом (на прибуток), позабюджетні (надходження у визначені фонди).

У залежності від характеру використання - загального призначення (не вказується мета), цільові.

У залежності від періодичності стягнення - разові – 1 раз протягом податкового періоду при здійсненні визначених дій, систематичні – через визначений проміжок часу протягом всієї діяльності платника.

У залежності від обліку податкового платежу – податки, які фінансуються споживачем, що включені в собівартість (із власників транспортних засобів, на землю); за рахунок балансового прибутку (до сплати податку на прибуток, на рекламу, на майно); фінансові з чистого прибутку (збір за право торгівлі, збір за використання місцевої символіки, в основному всі місцеві).

Розвиток теорії і практики оподаткування супроводжується зміною пропорцій оподаткування, переважним застосуванням податків в тих чи інших формах, що суттєвим чином впливає на побудову податкової системи держави і реалізацію принципів її функціонування.