Сепарація вторинної пари

Чистота вторинної пари визначається кількістю рідини (води), що виноситься з парою в паропровід. Явище винесення полягає в захопленні парою краплин киплячої рідини у вигляді туману, окремих краплин або піни. Забруднення, що містяться в краплинах, відкладаються на поверхні нагріву наступного корпусу випарної станції або конденсатору і погіршують ефективність їхньої роботи. Для осадження вологи в усіх сепаруючих пристроях використовують три чинники: дію сили тяжіння; інерцію при зміні напрямку руху пари; контактну взаємодію краплин з поверхнею сепаратора, в результаті якої вона прилипає до цієї поверхні. В більшості випадків ці три способи механічної дії використовуються одночасно, або поєднуються в різній послідовності. Для розчинів, що сильно піняться, застосовують мікродози антиспінювачів. Зазвичай висоту парового простору над поверхнею киплячого розчину приймають не менше 1,5 м, а для пінистих – 2,5÷3 м.

Необхідний об'єм парового простору над киплячим розчином визначається за формулою:

, (7.6)

де W – кількість випареної води, кг/год.;

R_v – масова напруга парового простору (кількість випареної води на 1 м³

об'єму на годину, кг/(м³ × год.).

Приблизно

, (7.7)

де f ₁ – коефіцієнт, що залежить від тиску у випарному апараті [5];

f ₂ – коефіцієнт, що залежить від рівня рідини над точкою введення

парорідинної суміші у паровий простір [5].

При Р= 0,88×10⁵ Па для води R_v =2000 кг/(м³ × год.), розчинів R_v =1000, для пінистих розчинів R_v зменшують в 2 рази.

Конструкції пристроїв для сепарації різні. Найефективнішими є жалюзійні сепаратори, що набирають з гофрованих металевих пластин з плавною конфігурацією, наприклад: .