Отримані паянням та склеюванням

Паянням називають процес отримання нероз’ємного з’єднання матеріалів з нагріванням нижче температури їх плавлення шляхом заповнення зазору між ними розплавленим припоєм.

Припій – метал або сплав, який вводиться в зазор між з’єднуваними деталями, що має більш низьку температуру плавлення, ніж з’єднувані пайкою деталі.

У ряді випадків паяння економічніше за зварювання, так як потребує меншого нагріву металу, не змінює його властивостей і не призводить до короблення.

Розрізняють паяння твердими та м’якими припоями. До твердих відносяться, наприклад, срібні припої (ПСр 10, ПСр 25, ПСр 45 і інші за ГОСТ 19378-74), а до м’яких – олов’яно свинцеві (ПОССу 25-2; ПОССу 40-2; ПОС 90; ПОС 61 тощо за ГОСТ 1499-70), олов’яно-кадмієві та ін..)

Паяння широко застосовують у електро- та радіотехніці, при виготовленні радіаторів машин, вузлів холодильників тощо.

Умовне зображення та позначення нероз’ємних з’єднань, отриманих паянням і склеюванням виконують за ГОСТ 2.313-68.

Місця паяних та клеєних з’єднань показують суцільною лінією завтовшки 2s.

Для позначення паяних (рис.1, а) та клеєних (рис.1, б) з’єднань використовують умовні знаки (відповідно ﺭ і К), які наносять на лінії-виноски. Лінії-виноски закінчуються двосторонньою стрілкою

Рис.1

Шви, які виконують по замкнутому контуру, позначають на лінії-виносці колом діаметром 3…5 мм (рис. 2, а, б).

Рис.2

Шви, обмежені ділянкою деталі, показують так, як на рис.3, а, б.

Рис.3

Припій або клей позначають згідно з відповідним стандартом над основним написом: «Припій ПОС 40 за ГОСТ 1499-70» або «Клей БФ-2 ГОСТ 12172-66» тощо.

Якщо використовуються припої або клеї різних марок, то всім швам, які виконуються одним матеріалом, дають один порядковий номер, який проставляють на лінії-виносці. При цьому над основним написом роблять запис типу «ПОС 40 ГОСТ 1499-70 (№1)», «Клей БФ-2 ГОСТ 12172-66 (№2)».