Ринкові характеристикипродуктово-товарних стратегій

Монопродук­тові або однорідні, спеціалізовані підприємства діють на одному сегменті, поліпродуктові — на деяких сегментах. Найчастіше це результат бізнес-сегментації, який визначають як «стратегічну зону господарювання» (СЗГ).

СЗГ — окремий сегмент ринку, на якому підприємство діє або на який бажає мати вихід.

Головними чинниками, що визначають СЗГ, є потреби та продукти, які задовольняють ці потреби. Крім того, СЗГ має певні кількісні та якісні характеристики; до основних відносяться:

місткість СЗГ, що характеризується обсягами поточного попиту;

динамічні характеристики попиту (стабільний, зростаючий, що зменшується за певний відрізок часу);

конкурентна позиція підприємства в сегменті;

очікуваний обсяг продажу в поточному та перспективному періоді;

особливості розподілу та продажу;

фактичні (для діючих) та прогнозні величини прибутків, рентабельності та інші показники.

У табл. 8.5 наведено приклад анкети для вивчення СЗГ.

За результатами аналізу для кожної СЗГ можна сформулювати окремі стратегії, які випливають із характеристик СЗГ та можливостей підприємства діяти в той чи інший спосіб на цьому ринку.

Для монопродуктових фірм загальна стратегія та стратегія СЗГ означають одне й те саме. У цих випад­ках обирають стратегію концентрації (або «стратегію фокусування», а у виробничому аспекті — стратегію спеціалізації) на одному напрямку діяльності, що має переваги та недоліки. Для багатопрофільних, поліпродуктових, диверсифікованих підприємств загальна стратегія є об’єднанням системи СЗГ (окремих бізнес-напрямків), що визначається як «портфель підприємства» з власними методами управління, недоліками та перевагами.

Попит на заміну залежить від вікової структури флоту та середнього строку експлуатації суден. З кон'юнктурних причин та через тиск фрахтової ставки спостерігається часткове продовження строку використання суден. Протилежну дію мають екологічні норми, через що судна списуються до досягнення ними кінцевого строку експлуатації через невідповідність їхніх характеристик новим вимогам екологічної безпеки.

2. Основою для виникнення первинного попиту є зростання світової економіки та світової торгівлі, що дає можливість прогнозувати позитивний розвиток вантажного та пасажирського морського сполучення і, як наслідок, майбутнього попиту на комерційні судна.

У зв'язку з цим задача прогнозування майбутньої суднобудівної активності зводиться до: 1) прогнозування періоду та обсягів заміни суден; 2) визначення відповідності майбутнього флоту перспективам змін рівня торгівлі. До 2003 р., за прогнозами, попит на нові судна переважно зростатиме через старіння світового флоту, зміниться його структура за типами суден.

На розвиток пропозиції суден у світі впливають наступні фактори: 1) розширення виробничих потужностей у Південній Кореї; 2) активізація діяльності нових суднобудівних країн з низьким рівнем зарплати (Китай, Польща, Румунія, азіатські країни); 3) конверсія військових верфей; 4) зростання продуктивності верфей. За оцінками аналітиків, до 2005 р. світові суднобудівні потужності зростуть на 50%. Таким чином, пропозиція суден буде перевищувати прогнозований попит на нові судна.