Програмування. Процеси, пов’язані з написанням комп’ютерних програм, називають програмними здійснення цих процесів – програмуванням

Процеси, пов’язані з написанням комп’ютерних програм, називають програмними здійснення цих процесів – програмуванням. У найзагальнішому вигляді програмування – це послідовне виконання трьох таких процесів:

1) складання схеми програми – узагальнений опис обчислень за допомогою спеціальних засобів (мови специфікацій) – псевдокоди, блок-схеми або формальні (математичні) мови;

2) складання тексту програми – точний опис обчислень за допомогою спеціального засобу (мова програмування) із використанням схеми програми;

3) налагодження програми – виконання програми з використанням спеціально підібраних значень, що має на меті пошук і усунення дефектів – результатів помилок, яких припустилися в ній при реалізації перших двох процесів.

Два ключеві об’єкти беруть участь у програмуванні – програміст і мова програмування.

Програміст – це спеціально підготовлений фахівець, який знає одну чи кілька мов специфікацій і програмування, а також уміє виконувати програмні процеси.

Мова програмування – це штучна знакова система, призначена для запису комп’ютерних програм. Як і будь-яка знакова система, мова програмування задається синтаксисом – множиною правил, що визначають вигляд речень мови, і семантикою – множиною правил, що визначають операційне значення речень мови. Кожна мова програмування за допомогою синтаксису та семантики описує деякого носія мови, котрим ця мова визначається однозначно. Носій мови – це основа перекладачів (трансляторів), які перекладають програми з мови програмування мовою виконавця (комп’ютера).

Теоретичну основу мов програмування становлять алгоритмічні мови (засоби запису алгоритмів) [9]. При цьому припустимі набори операторів мов програмування перевищують мінімальні набори необхідні для їхньої алгоритмічної універсальності, що пояснюється практичною орієнтацією мов програмування.