Класифікація систем

Класифікація систем, як об’єктів будь-якої природи подана у табл. 1.1. Ми пропонуємо вісім рівнів класифікації, кожний з яких має по два класи. Це спроба узагальнити підходи різних літературних джерел [ ].

Всі системи (загальний рівень) можна поділити на матеріальні (фізичні, елтегрічні) та абстрактні (концептуальні). Матеріальні складаються із реально існуючих (природничих або штучних) об’єктів: сонячна система, Земля, людина, комп’ютер і т.д. Абстрактні – із об’єктів, які є продукт людського мислення: ідеї, поняття, категорії, гіпотези, теорії, методології, плани і т.п.

На другому рівні (рівень походження) розташовані природні та штучні класи систем. Системи, які виникають в природних процесах, називають природними: Галактика, сонячна система, клімат, гори, ліса, річки і т.п. Якщо людина змінила систему шляхом перетворення її складових, властивостей, зв’язків, то вона називається штучною: поле для вирощування сільгоспкультур, комп’ютер, місто Житомир і т.п.

За рівнем визначеності системи розділяють на стохастичні та детерміновані. Якщо складові частки системи взаємодіють точно передбаченим чином, систему називають детермінованою. При її дослідженні не виникає ніякої невизначеності (ентропія дорівнює нулю). Будь-який наступний стан завжди можна передбачити, якщо відомий попередній стан і програма переходу в інші стани. Стохастичні (імовірнісні, випадкові) системи – це складні системи, протилежні детермінованим. Для них точне передбачення стану неможливе, тобто вони завжди залишаються невизначеними з точки зору поведінки. Їх поведінку описують за допомогою методів теорії ймовірності та математичної статистики.

Таблиця 1.1

Рівень подібності (аналогії процесів у системах) виділяє системи з характерним однаковим набором вхідних та вихідних величин і однаковою реакцією на зовнішні впливи – ізоморфні системи.

Системи можна розділити також за рівнем значимості її елементів на централізовані та децентралізовані. Централізовані системи складаються з нерівнозначних елементів, тобто є домінуючий, визначаючий елемент і підпорядковані елементи. Наприклад: атом, де електрони обертаються навколо ядра; сонячна система; аудиторія, де центральним елементом є викладач і т.п. Децентралізовані системи складаються з елементів приблизно однакової значимості (комп’ютерний клас, система електростанцій тощо).

Системи існують у зовнішньому середовищі і обмінюються з ним інформацією, енергією та речовиною. У зв’язку з цим системи поділяють на відкриті (для інформації, для енергії та речовини) та закриті, якщо обмін із зовнішнім середовищем назначений і їм можна знехтувати.

На вплив зовнішнього середовища системи реагують по-різному: деякі пристосовуються, інші залишаються пасивними. В залежності з відношенням до зовнішніх впливів виділяють адаптивні системи, які здібні пристосовуватись до зовнішніх змін, та неадаптивні системи.