Сутність, функції та місце фондового ринку в національній економіці

Важливою складовою фінансового ринку є ринок цінних паперів, який ще називають фондовим ринком. Залежно від класифікаційних ознак фінансовий ринок поділяється на: (рис. 1.1.1):

1) кредитний ринок, що охоплює позичкові відносини і має дві складові: ринок банківських кредитів та ринок боргових цінних паперів;

2) валютний ринок, на якому проводяться операції з іноземними валютами;

3) страховий ринок, що охоплює відносини щодо фінансового переведення індивідуальних ризиків у колективні;

4) ринок пайових цінних паперів, на якому відбувається торгівля правами власності на окремі частки підприємств.

Ринок цінних паперів є часткою фінансового ринку, що охоплює відносини, зв’язані з цінними паперами.

Рис. 1.1.1. місце ринку цінних паперів в структурі фінансового ринку

Ринок цінних паперів є головною сферою акумуляції і розподілу фінансових ресурсів. Синонімом поняття «ринок цінних паперів» є поняття «фондовий ринок».

Фондовий ринок – це сфера економіки, в якій реалізуються відносини власності, здійснюється вільне переміщення цінних паперів між різними секторами економіки, концентруються і розподіляються інвестиційні ресурси. Інвестуючи свої вільні кошти у цінні папери, фізичні і юридичні особи перетворюють їх на капітал, а підприємницькі структури мають можливість отримати додаткові фінансові ресурси для розширення своєї господарської діяльності.

Згідно Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» фондовий ринок (ринок цінних паперів) – це сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).

Згідно з Концепцією функціонування і розвитку фондового ринку в Україні «ринок цінних паперів є багатофункціональною системою, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сферу, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню добробуту громадян за рахунок володіння та вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин».

Фондовий ринок поділяється на первинний та вторинний.

Первинний ринок цінних паперів – сукупність правовідносин, пов'язаних з розміщенням цінних паперів.

Вторинний ринок цінних паперів – сукупність правовідносин, пов'язаних з обігом цінних паперів.

Інструментами забезпечення обороту фінансових ресурсів на фондовому ринку є цінні папери.

Цінні папери – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передання грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Виходячи із Стратегії формування фондового ринку України, Верховна Рада визначила такі принципи створення і функціонування національного ринку цінних паперів:

соціальна справедливість – забезпечення створення рівних можливостей та спрощення умов доступу інвесторів та позичальників на ринок фінансових ресурсів, недопущення монопольних проявів дискримінації прав і свобод суб’єктів ринку цінних паперів;

надійність захисту інвесторів – створення необхідних умов (соціально-політичних, економічних, правових) для реалізації інтересів суб’єктів фондового ринку та забезпечення захисту їх майнових прав;

урегульованість – створення гнучкої й ефективної системи регулювання фондового ринку;

контрольованість – створення надійно діючого організму обліку і контролю, запобігання і профілактики зловживань та злочинності на ринку цінних паперів;

ефективність – максимальна реалізація потенційних можливостей фондового ринку щодо мобілізації та розміщення фінансових ресурсів у перспективні сфери національної економіки, що сприятиме забезпеченню її прогресу та задоволенню життєвих потреб населення;

правова упорядкованість – створення розвиненої правової інфраструктури забезпечення діяльності фондового ринку, яка чітко регламентує правила поведінки і взаємовідносин його суб’єктів;

прозорість, відкритість – забезпечення подання інвесторам повної і доступної інформації, що стосується умов випуску та обігу на ринку цінних паперів, гласності фінансово-господарської діяльності емітентів, усунення проявів дискримінації фондового ринку;

конкурентність – забезпечення необхідної свободи підприємницької діяльності інвесторів, емітентів і ринкових посередників, створення умов для змагання за найбільш вигідне залучення вільних фінансових ресурсів та встановлення немонопольних цін на послуги фінансових посередників за умов контролю дотримання правил добросовісної конкуренції учасниками фондового ринку.

Функція (від лат. function – звершення, виконання) – у сучасному розумінні означає «зовнішнє виявлення властивостей будь-якого об’єкта у певній системі відносин, а також роль, яку виконує соціальний інститут або процес у цілому».

У сучасних дослідженнях фондового ринку прийнято відокремлювати чотири його основні функції (рис. 1.1.2).

рис. 1.1.2. Функції фондового ринку

Найважливішою функцією фондового ринку є інформаційна, завдяки якій усі учасники фондового ринку, і в першу чергу інвестори отримують конкретну інформацію про економічну кон’юнктуру, у цілому про ринок, і про окремі сектори та інструменти, і відповідно, мають можливість приймати рішення про розміщення капіталу.

Необхідно мати на увазі, що не тільки поточний стан, але й очікувані зміни ситуації на фондовому ринку мають велике значення для стабільного розвитку економіки. Падіння курсової вартості цінних паперів підприємств може призвести до зниження темпів зростання економіки.

Інформаційна функція має такі форми:

1. Збір і систематизація відомостей про об’єкт інвестування.

2. Аналіз стану ринку цінних паперів.

3. Вивчення статистики правовідносин, конфліктів.

4. Систематизація несподіваних або неузгоджених дій.

Згідно з правовстановчою функцією підприємство, яке є господарюючим суб’єктом у формі акціонерного товариства, може розповсюджувати на ринку свої акції та облігації. При випуску акцій акціонерне товариство або його засновники залучають додаткових власників як інвесторів і співвласників певного акціонерного товариства.

Це залучення відбувається шляхом продажу кожному новому акціонеру визначеної кількості часток або акцій, кожна з яких засвідчує право на власність частки майна акціонерного товариства. Кожний власник цінних паперів, наприклад акцій, вклавши свої грошові кошти у виробництво шляхом купівлі акцій певного товариства, може повернути кошти тільки шляхом продажу цінних паперів іншому інвестору. При цьому продаж цінних паперів одним власником іншому не порушує виробничі процеси й господарську діяльність підприємства, адже при цьому гроші не вилучаються з підприємства, а на умовах купівлі-продажу передаються одним інвестором іншому.

Можна визначити такі форми правовстановчої функції:

1. Прийняття рішення про випуск, викуп, анулюванню цінних паперів.

2. Прийняття згоди на здійснення угоди купівлі-продажу цінних паперів.

3. Видача дозволу на проведення операції з цінними паперами або заборона операції.

4. Розробка нормативно-правових актів для фондового ринку.

5. Подання судових позовів та винесення судових рішень.

Регулююча функція пов’язана з етапом конкретної реалізації управлінського рішення і сприяє його оптимальному виконанню в таких формах:

§ корекція процесу розміщення (випуску) цінних паперів;

§ установлення тарифів, внутрішнього порядку функціонування учасника угоди;

§ зміна вже сформованих умов угоди;

§ складання актів контрольно-ревізійної роботи, накладання санкцій.

Контрольна функція завершує цикл обігу цінних паперів, підсумовує операції з ними в таких формах:

1. Облік результатів підписки на цінні папери (викуп або анулювання).

2. Розрахунок ефективності надання професійних послуг.

3. Проведення аналізу фінансового результату операцій з цінними паперами.

Головне завдання фондового ринку в сучасних умовах полягає в збільшенні ролі цінних паперів на фінансовому ринку й у господарській діяльності підприємств країни. Цей процес називається сек’юритизація (від англ. securities - «цінні папери»). При цьому процесі високоліквідні і низьколіквідні активи підприємств відбиваються в цінних паперах, які стають власністю інвесторів в обмін на їхні фінансові ресурси або в процесі приватизації державної власності. Адже емісія цінних паперів дозволяє залучити фінансові ресурси інвесторів значно дешевше і швидше.

Український ринок цінних паперів належить саме до тих, що тільки формуються. Одна з причин цього полягає у відносно короткому терміні існування національного фондового ринку. Законодавче його оформлення почалося з прийняття Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» у червні 1991 року; у жовтні того ж року була зареєстрована Українська фондова біржа, перші торги на якій відбулися в лютому 1992 року.

Незважаючи на невеликий розмір ринку, динаміка емісії свідчить про його загальне зростання.

Беручи до уваги, що 78% загального обсягу емісії становили акції підприємств, що приватизуються, а кількість таких підприємств постійно збільшується, сучасні перспективи зростання українського ринку досить обнадійливі.