Одержання та вивчення властивостей конструкційних спечених матеріалів

Одним із поширених типів спечених виробів є конструкційні матеріали деталей машинта механізмів, які умовно можна розділити на двігрупи:

І- матеріали,які замінюють звичайні вуглецевіта леговані ста­лі, чавуни та кольорові метали;

2- матеріалиіз спеціальними властивостями - високою зносостійкістю, жароміцністю, корозійною стійкістю, ід спеціальними магнітними та електричними характеристиками, з великою щільністю й іншими влас­тивостями.

Основним вихідним матеріалом для деталей першої групи є порошок заліза, у який в ряді випадків додають легуючі елементи для активізації процесів спікання або одержання необхідних властивостей.

Прошки заліза можуть легуватися міддю у кількості І...10%. з метою збільшення міцнистних властивостей та стабілізації усадки. При одночасномулегуванні заліза міддю та графітом збільшуєтьс твердість та міцність виробів та суттєво зменшується їх ріст у процесі спікання. Останнє пов’язане зтим, щонаявність вуглецю зменшуює взаємну розчинність міді т а заліза.

Легування карбонільним нікелевим порошком помітно підвищує міц­ність та ударну в’язкість матеріалу. Особливе підвищення цих властивостей має місце при одночасному легуванні міддю та нікелем.

Підвищення фізико-технічних властивостей конструкційних виробів також досягається за рахунок хіміко-термічної та термомеханічної обробки.

При пресуванні та спіканні виробів з конструкційних матеріалів мають місце процеси, які розглянуті в лабораторних роботах роботах 4 та 5.

У ряді випадків пресуванню передує відпал порошків, внаслідок чого зменшується кількість дефектів, відновлюються оксиди, відбувається рафінування хімічного складу у зв’язку з вигоранням вуглецю таінших домішок. Температура відновлення, як правило, не перевищує 0,5...0,6 температури плавлення. У разі завищення температуричи збільшення тривалості відпалу знижується внутрішньочастинкова пористість і по­гіршується здатність до ущільнення та знижується їх активність при спіканні.