Раздел первый общие положения 5 страница

171. Сапунков В.И. Участь у процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2005. — № 9.

—С 36-46.

172. Свідерська М. Порівняльна характеристика судового наказу, судового рішення та виконавчого напису нотаріуса //Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 3. — С. 117—119; № 4. —С 42-45.

173. Світлична Г.О. Підготовка до судового розгляду справ окремого провадження: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 /Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. —X., 1997. - 24 с.

174. Світлічна Г.О. Надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності в порядку цивільного судочинства // Вісник Верховного Суду України.— 2008.— №4 (92).

175. Селіванов А. Представник і представництво у конституційному та загальному судочинстві // Право України. — 2004. —№ 3. - С. 3-8.

176. Сенін Ю.М. Порушення норм цивільного процесуального права як підстава для скасування судових рішень у касаційному порядку // Вісник Верховного Суду України. — 2002. — № 6. —С. 23-25.

177. Сєдих К.В., Сєдих СМ., Гасій Ю.В. Деякі питання застосування психологічної експертизи в судовій практиці // Вісник Верховного Суду України. - 1999. - № 2. - С 39-42.

178. Стефанюк В. Судова влада як основна юридична гарантія захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. — 2001. — № 1.

179. Стефанюк В., Богданов Д., Попов Ю. Організаційно-правові та технічні засади аудіо фіксування судового процесу //

Право України. — 2002. — № 4. — С. 12.

180. Стефанюк В.С. Важливим є не лише зміст закону, а й те, як цей закон приводиться в дію // Вісник Верховного Суду України. - 1996. — № 2. — С 14.

181. Стефанюк І. Пред'явлення позовів на відшкодування збитків, виявлених ревізіями і перевірками // Право України. — 1999. —№ 11. — С 81-83.

182. Субботін С, Черв'якова О., Марочкін І. Представницька функція прокурора // Право України. — 1997. — № 12. — С.

53.

183. Суд: Зразки документів (заяви, позовні заяви, скарги, клопотання): Практичний посібник / Упоряд. /. А. Куян. — К.: Оріяни,1998. — 172 с.

184. Сульженко Ю. Захист прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб у цивільному процесі // Право України. — 2005. —№ 3. - С 80-86.

185. Сульженко Ю. Правове становище цивільного процесуального представника як самостійного суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин: його повноваження

// Право України. —2002. — №9. — С 77-81.

186. Сульженко Ю. Реалізація права на судовий захист у суді першої інстанції // Право України. — 2005. — № 7. — С. 89—

93.

187. Сухомлінов С. Доцільність чи верховенство закону? // Право

України. - 2000. - № 3. - С 93.

188. Тертишников В. Проблеми розвитку процесуальної форми і гарантії правосуддя // Право України. — 2001. — № 1.

189. Тертьшіников В.И., Тертьшіников Р.В. Закон Украиньї об исполнительном производстве: Научно-практический комментарий. — X.: Консум, 2000. — 128 с.

190. Тертьшников В.И., Тертьшников Р.В. Формь защить и осуществления субьективньїх прав граждан, иностранньїх граждан, лиц без гражданства, юридических лиц. — X.:

Консум, 1999. — 176 с.

191. Тимченко Г. Джерела змагальності у цивільному судочинстві // Право України. — 2005. — № 1. — С. 99—103.

192. Тимченко Г. Зміст змагальності у сучасному цивільному процесі // Право України. — 2005. — № 5. — С 111-114.

193. Тимченко Г. Мирова угода в науці цивільного процесуального права // Право України. — 2004. — № 8. — С. 104—107.

194. Тимченко Г. Судові дебати як етап судового розгляду в цивільному процесі // Право України.— 2008.— №6.— С.125-

128.

195. Тимченко Т.П. Історико-правові аспекти принципу диспозитивності у цивільному процесі // Вісник господарського судочинства. — 2003. — № 3. — С. 150 155.

196. Тимченко Т.П. Підстава позову в цивільному процесі // Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 10. С 36-39.

197. Тимченко Т.П. Поняття диспозитивності у цивільному процесуальному праві // Вісник господарського судочинства. — 2003. —№3. - С 209-214.

198. Тимченко Т.П. Принцип змагальності та проблеми його реалізації у цивільному судочинстві // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. — К.: Ін-т держави і права їм. В.М. Корецького НАН України. — 2005. — Вип. 27. —С 302-306.

199. Тимченко І. Принцип гласності — один з фундаментальних принципів діяльності Конституційного Суду України // Право України. — 1998. — № 6. — С. 3.

200. Тимченко П.М. Проблеми судової підвідомчості: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. X., 2000. 19 с.

201. Тітов М. Про деякі питання виконавчого провадження

//Право України. — 1999. — № 11. — С 64—68.

202. Ткач Т. Адміністративне судочинство в Польщі // Право України. — 2000— № 6. — С. 112.

203. Тодика Ю., Серьогін В. Конституційний принцип гласності як гарантія основних прав і свобод громадян // Право України. —1998. — № 6. -С. 22.

204. Удальцова І.В. Окреме провадження та проблеми визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — X., 1999. — 20 с

205. Удальцова И.В. Проблемь судебного признания гражданина ограниченно дееспособньїм и недееспособньїм. — X., 1999.

206. Уткина И.В. Заочное решение в гражданском процессе. —М.: ООО Городец-издат, 2003. - 192 с.

207. Фединяк Л. Визнання іноземних судових рішень на території України: окремі питання // Право України. — 2000. — № 7.—

С. 82.

208. Фединяк Л. Законодавство України про міжнародну підсудність та підвідомчість цивільних справ: окремі питання // Право України. - 1998. - № 11. — С 143.

209. Фединяк Л.С. Право іноземців на звернення до суду в Україні (цивільно-процесуальні аспекти): Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Львівський національний ун-т ім. Івана

Франка. —Львів, 2000. — 20 с

210. Фурса С. Довіреність та інститут представництва в цивільному законодавстві, нотаріальному і цивільному процесах України //Право України. — 1999. — № 4. — С

94—97.

211. Фурса С. Правова природа справ про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні // Право України. 1997. — № 10. —С 53.

212. Фурса С, Щербак С, Євтушенко О, Цивільний процес України: Проблеми і перспективи: Науково-практичний посібник. — К.: Видавець Фурса С.Я.; КНТ, 2006. — 448 с.

213. Фурса С.М. Окреме провадження: Навчальний посібник. —

К., 1999.

214. Фурса С.Я. Провадження в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у порядку цивільного судочинства: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський ун-т ім. Т. Шевченка. — К., 1997. — 23 с.

215. Фурса С.Я. Цивільний процес України. Кредитно-модульний навчальний посібник-практикум.— К.: КНТ, 2009.— 459с.

216. Фурса С.Я. Цивільний процес. Академічний курс. Підручник.— К.: КНТ, 2009.— 848с.

217. Фурсов Д.А., Харламова И.В. Теория правосудия в кратком трехтомном изложении по гражданським делам. Том второй: Гражданское судопроизводство как форма отправления правосудия.— М.: Статут, 2009.— 599с.

218. Хотинська О. Процесуальне становище сторін виконавчого провадження // Право України. — 2004. — № 3. — С 85—87.

219. Цивільне процесуальне право України: Підручник / Бичкова С.С., Бирюков І.А., Бобрик В.І. та ін.; За заг. ред. С.С. Бичкової— К.: Атіка, 2009.— 760с.

220. Цимбал М. Експертне забезпечення правосуддя в Україні — важливий аспект розвитку правової держави // Право

України. —2001. — №6. -С. 93-96.

221. Цюра Т.В. Новий погляд на класифікацію доказів в цивільному процесі // Підприємництво, господарство і право. — 2002. —№ 8.

222. Цюра Т.В. Принципи і сучасні проблеми процесу доказування // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 6.

223. Цюра Т.В. Проблеми фіксування цивільного процесу технічними засобами // Підприємництво, господарство і

право. — 2002. —№ 7.

224. Цюра Т.В. Сторони як основні "процесуальні противники" в процесі доказування по цивільних справах // Право України.

—2002. - № 3.

225. Цюра Т.В. Суб'єкти доказування та оцінки доказів у цивільному процесі: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. — К.,2005. - 17 с.

226. Цюра Т.В. Загальні правила діяльності суду при дослідженні і оцінці доказів // Підприємництво, господарство і право. —­2002. —№ 11.

227. Чабан С. Участь адвоката у виконавчому провадженні

//Право України. - 2001. - № 11. - С 84.

228. Чанишева Т., Фадеснко А. Справи за позовами про захист честі, гідності та ділової репутації до засобів масової інформації(окремі питання) // Право України. — 1999. — № 2. — С 36—41.

229. Чанишева Г., Фадеснко А. Судова практика за позовами про захист честі, гідності та ділової репутації до засобів масової інформації // Юридический вестник. — 1998. — № 4. — С.

85—92.

230. Чванкін С.А. Добровільне представництво у цивільному процесі України: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Одеська національна юридична академія. — Одеса, 2005. —

22 с.

231. Чернушенко Є.А. Апеляційне оскарження в цивільному процесі України: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Одеська національна юридична академія. — Одеса, 2004. —

22 с.

232. Чернушенко Є.А. Апеляційне оскарження судових рішень у цивільному процесі на українських землях // Судова апеляція. —2005. — № 1. — С 84—98.

233. Черньх И.И. Заочное производство в гражданском процессе.

— М.: Городец, 2000. — 128 с.

234. Чечечукіна Л. Протокол судового засідання: оптимізація кримінально-процесуальних аспектів // Право України. — 2000. —№ 3. — С 54.

235. Шаповал В. Суб'єкти конституційного права України: постанова проблем теоретичного визначення // Право

України. —2000. - № 8.

236. Шевченко М. Судове рішення про негайне поновлення на роботі незаконно звільненого працівника: яким йому бути? //

Право України. - 1997. - № 12. - С 99.

237. Шевчук П. Історичні аспекти розвитку принципу змагальності в цивільному процесі // Право України. — 2000.

— № 4. — С. 8.

238. Шевчук П. Питання структури і змісту нового Цивільного процесуального кодексу України // Право України. — 1997.

— № 3. —С 39.

239. Шевчук П. Судовий наказ в цивільному судочинстві // Право України. - 1998. — № 5. - С 31.

240. Шевчук П.І. Історичні аспекти розвитку принципу змагальності в цивільному процесі // Вісник Верховного Суду

України. —2000. — №1. -С. 30-33.

241. Шевчук П.І. До питання про стосунки між судовою владою і засобами масової інформації через призму розгляду цивільних справ //Вісник Верховного Суду України. — 1999.

— № 3. — С. 49—51.

242. Шевчук П.І. До питання створення та дії апеляційних судів у судовій системі України // Вісник Верховного Суду України.

—1998. — №2. -С. 5-10.

243. Шевчук П.І. Заочне рішення в цивільній справі // Вісник Верховного Суду України. — 1998. — № 3. — С. 44—47.

244. Шевчук П.І. Інститут апеляції: досвід урегулювання в процесуальному законодавстві окремих пострадянських країн // Вісник Верховного Суду України. — 2000. — № 4(20). —

С. 50—55.

245. Шевчук П.І. Історичні аспекти розвитку принципу змагальності в цивільному процесі // Вісник Верховного Суду України. —2000. — № 1. -С. 30-33.

246. Шевчук П.І. Питання про доступність правосуддя та правової допомоги потребує законодавчого вирішення // Вісник Верховного Суду України. — 2000. — № 2. — С 38—41.

247. Шевчук П.І. Підвищувати рівень правосуддя в цивільних справах // Вісник Верховного Суду України. — 1996. — № 2.

— С. 36.

248. Шевчук П.І. Правове врегулювання способів оскарження судових рішень у Статуті цивільного судочинства Росії // Вісник Верховного Суду України. — 2000. — № 3. — С. 26—

30.

249. Шевчук П.І., Кривенко В.В., Ярема А. Т. Щодо структури нового Цивільного процесуального кодексу // Вісник Верховного Суду України. - 1997. - № 1. — С. 36.

250. Шевчук П.І., Кривенко В.В. Апеляційне і касаційне оскарження судових рішень (коментар цивільного процесуального законодавства). — К.: Видавничий Дім "Юридична книга", 2002. — 80 с.

251. Шиманович О. До питання про законну силу ухвал суду першої інстанції у цивільному процесі України // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 3. —

С. 112— 116.

252. Шиманович О.М. Судові постанови у цивільному процесі України (на матеріалі рішень і ухвал суду першої інстанції): Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2005. — 20 с

253. Шишкін В. Диспозитивність — принцип судочинства // Право України. - 1999. - № 6. - С. 10-17.

254. Шишкін В. Змагальність — принцип судочинства в демократичному суспільстві // Право України. — 1999. — №

12.

255. Штефан М.Й., Дріжчана О.Г. Процесуально-правова природа окремого провадження // Вісник КДУ "Юр. науки". — 1985.

—№ 25.

256. Штефан М.И. Теоретичні основи провадження по виконанню судових рішень // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. — 2000. — № 3. — С. 4—

12.

257. Штефан М.И. Концептуальні питання апеляційного провадження в цивільному процесі України // Вісник Академії правових наук України. — 1995. — № 4.

258. Штефан О.О. Позовне провадження у справах з авторських і суміжних правовідносин у цивільному судочинстві України: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - К.,

2000. — 19 с

259. Штефан О.О. Цивільне процесуальне право України.— К.: Юрінком, 2009.— 360с.

260. Шумський П. Завдання прокуратури, що випливають з положень нової Конституції України // Право України. —

1997. —№ 1. — С 53.

261. Шумський П. Прокуратура — її місце та роль в державі //Право України. - 1997. — № 8. — С 40.

262. Шумський П. Роль прокуратури у захисті прав людини

//Право України. — 1997. — № 3. - С 36.

263. Шупеня М.М., Крузь О.Р., Бачук Б.Я. Проблеми захисту інтересів держави у виконавчих провадженнях, за якими стягувачем є держава // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2005. — № 6. —С 100-103.

264. Шутенко О.В. Проблеми диспозитивності в цивільному судочинстві: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — X., 2003. — 19 с.

265. Щербак СВ. Примусове виконання рішень у цивільному судочинстві // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. — 2000. — № 3. — С.

64—67.

266. Юшко А. Розгляд судами спорів, викликаних реорганізацією підприємства // Право України. — 1998. — № 9. — С. 18.

267. Ющенко Т.В. Дискреційні повноваження суддів та їх роль у цивільному процесі // Вісник Верховного Суду України.— 2009.— №2 (102).

268. Якименко О. До питання про судові витрати // Право

України. - 1992. — № 4.

269. Якименко О. Мета і процесуальне оформлення підготовки цивільних справ до судового розгляду // Право України. — 2003. —№ 12. - С 117-119.

270. Якименко О. Особливості підготовки цивільних справ до судового розгляду з участю іноземного елемента // Право України. —1998. — № 7. — С 88.

271. Якименко О. Підготовка аліментних справ до судового розгляду (судово-теоретичні аспекти) // Право України. — 1999. —№ 8. — С. 41-47.

272. Якименко О. Підготовка справ до судового розгляду (процесуальне оформлення) // Право України. — 1997. — № 12. — С 44.

273. Ярема А.Т., Гуменюк В.І. Зміни в правовому регулюванні земельних відносин зумовили вдосконалення судового розгляду земельних спорів // Вісник Верховного Суду

України. — 1997. —№ 1. — С. 8.

274. Ярема А.Г., Давиденко І.І. Новели цивільного судочинства //Вісник Верховного Суду України. — 2005. — № 9. — С. 25—30; № 10. —С 21—30; 2006. - № 3. — С. 24-29.

275. Ясинок М.М. Принципи усності, безпосередності та безперервності у цивільному судочинстві: Автореф. дис.... канд. юрид.наук: 12.00.03 / Національний ун-т внутрішніх справ. — X., 2004. —20 с.

276. Яцина В., Луспеник Д. Межі апеляційного перегляду цивільних справ // Юридичний вісник України. — 2006. — 15—21 квітня. — С. 6-7.

277. Ясинок М. Режим окремого проживання подружжя — новий вид справ у окремому провадженні // Право України.— 2008.— №5.— С. 114-117.

278. Ясинок М. Встановлення фактів, що мають юридичне значення //Підприємництво, господарство і право.— 2008.—

№11.— С.172-174.

ІНТЕРНЕТ РЕСУРСИ

Ьпр://рогІіаігасСа.доу.иа - офіційний сайт Верховної Ради України

пйр://\у\¥\Ґ.рге8ісСепІі.йОУ.иа - офіційне Інтернет представництво Президента України

Ьйр://\Ґ\¥\Ґ.1дпи.йОУ.иа/сопІхо1 - єдиний веб-портал органів виконавчої влади України

пйр://\Ґ\¥\Ґ.8сош1.доу.иа - інформаційний сервер Верховного Суду України

пйр://\¥\Ґ\ухси.йоу.иа/рІ8/\УСси/іпсСх - офіційний веб-сайт Конституційного Суду України

ппр://\у\¥\Ґ.уа8и.доу.иа - офіційний веб-сайт Вищого адміністративного суду України

пйр://\у\Ґ\¥.агЬіІх.аоу.иа - офіційне Інтернет представництво Вищого господарського суду України

пйр://\у\Ґ\¥.пЬиу.доу.иа - Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського

ГЛОСАРІЙ

Апеляційне провадження — це четверта стадія цивільного процесу та є другою інстанцією судового розгляду, що полягає в перевірці судових рішень, прийнятих судом першої інстанції, які не набрали законної сили, шляхом проведення повторного розгляду.

Відповідач — це сторона у позовному провадженні, щодо якого пред'явлено позов. Позивачем може бути як фізична, так і юридична особа.

Відновлення втраченого судового провадження — це відновлення на підставі заяви осіб, які брали участь у справі, або за ініціативою суду втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито. Проводиться лише за наявності мети відновлення та відомостей, які необхідно відновити.

Визнання рішень іноземних судів — це цивільна процесуальна процедура допуску рішення іноземного суду до виконання його на території України. Воно може бути визнане та виконане, якщо це передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності за домовленістю асС пос з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні. Рішення іноземного суду визнається ухвалою місцевого суду.

Виконання судового рішення — це сьома стадія цивільного процесу, що полягає у виконанні резолютивної частини рішення (ухвали) суду. Судові рішення виконуються державною виконавчою службою згідно з Законом України „Про виконавче провадження".

Висновок експерта — це письмовий мотивований висновок експерта за проведеним дослідженням експертизи, що виступає у цивільному процесі як доказ. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання. У висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Витрати на правову допомогу — це витрати, пов'язані з оплатою правової допомога адвоката або іншого фахівця в галузі права, які несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення — це витрати, пов'язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов'язані з виготовленням та видачею копій судових рішень. Розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дебати — це підсумовуючий етап судового розгляду, що не входить до розгляду справи по суті та складається з промов осіб, які беруть участь у справі.

Джерела цивільного процесуального права — це нормативні акти, в яких закріплені правила, що врегульовують порядок організації та здійснення правосуддя в цивільних справах.

Дієздатність цивільна процесуальна — це здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді. Цивільну процесуальну дієздатність мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Неповнолітні особи віком від 14 до 18 років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена. У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває цивільної процесуальної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

Докази — це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-, відеозаписів, висновків експертів.

Доручення судове — це доручення суду, який розглядає справу, іншому суду з метою збирання доказів за межами його територіальної підсудності для проведення певних процесуальних дій.

Експертиза — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у цивільному процесуальному провадженні.

Експертиза додаткова — це експертиза, що призначається у випадку визнання неповним або неясним висновку експерта основної експертизи. Додаткова експертиза доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Експертиза комісійна — це експертиза, яка проводиться не менше як двома експертами одного напряму знань.

Експертиза комплексна — це експертиза, яка проводиться не менше як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань.

Експертиза повторна — це експертиза, що призначається судом у випадку визнання висновку експерта основної експертизи необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або викликає сумніви в його правильності. Додаткова експертиза доручається іншому експерту (експертам).

Єдиний державний реєстр судових рішень — це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Забезпечення доказів — це цивільні процесуальні заходи для забезпечення надання певним фактичним даним статусу доказів у випадках неможливості чи ускладнення їх подання. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів.

Забезпечення позову — це цивільні процесуальні заходи для забезпечення майбутнього виконання рішення суду, якщо є дані, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим таке виконання.

Закриття провадження — це спосіб припинення судового розгляду по цивільній справі за підставами, зазначеними у ст. 205 ЦПК. Закриття проводиться на підставі ухвали суду, що тягне за собою неможливість повторного звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Залишення заяви без розгляду — це санкція щодо подання з недоліками позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги, про що постановляється ухвала суду. Після усунення недоліків особа може повторно звернутися до суду з цієї заявою.

Заочний розгляд справи — це особливий вид цивільного судового провадження, що проводиться у разі неявки в судове засідання відповідача (відповідачів), який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними. Заочний розгляд справи проводиться на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення, яке може бути переглянуте цим самим судом за заявою відповідача.

Заперечення — цивільний процесуальний документ, який подається відповідачем після одержання копії ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви, в якому містяться заперечення проти позову, посилання на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі. Заперечення також можуть подаватися: разом з апеляційною скаргою щодо ухвал, оскарження яких не допускається; щодо апеляційної та касаційної скарги; щодо клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду; щодо клопотання про визнання рішення іноземного суду таким, що не підлягає примусовому виконанню.

Зауваження щодо фіксування цивільного процесу — це цивільний процесуальний документ щодо неповноти або неправильності технічного запису судового засідання чи журналу судового засідання. Подається протягом 7 днів з дня проголошення рішення у справі.

Заява про апеляційне оскарження — це цивільний процесуальний документ, що виражає бажання особи подати апеляційну скаргу. Подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення. У випадку неподання такої рішення набирає законної сили по закінченні цього строку.

Зустрічний позов — це позовна заява, яка подається відповідачем як один із засобів захисту від основного позову. Вимоги у зустрічному позові повинні бути взаємопов'язані з вимогами основного позову і спільний їх розгляд повинен бути доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом

Касаційне провадження — це перевірка судових рішень, які набрали законної сили, на підставі неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Клопотання — це звернення до суду в усній чи письмовій формі з проханням здійснити певні процесуальні дії, які суд має право вчинити.

Межі розгляду — це межі, які встановлюються вимогами позову, апеляційної чи касаційної скарги. В межах заявлених вимог (прохання) суд повинен розглядати позов (скаргу).

Метод цивільно-процесуального права — це сукупність закріплених в нормах цивільно-процесуального права способів і засобів впливу на відносини, які регулюють поведінку їх суб'єктів.

Нарадча кімната — це спеціально обладнане приміщення, в якому склад суду приймає судові рішення. Склад суду перебуває в нарадчій кімнаті після судових дебатів до проголошення судового рішення. Під час перебування в нарадчій кімнаті ніхто не має право там знаходитись, окрім складу суду, який розглядає справу. В цей час суддя, який перебуває в нарадчій кімнаті не має права розглядати інші судові справи. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті.

Окреме провадження — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Оцінка доказів — це встановлення судом значущості доказів у вирішенні справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Повідомленням судове — це письмове повідомлення учасників процесу про здійснення певних процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою. Здійснюється судовими повістками-повідомленнями, що надсилаються завчасно.

Повістка судова — це письмовий виклик учасників процесу, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів. Здійснюється судовими повістками про виклик, що вручаються з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за сім днів до судового засідання.

Поворот виконання — це зворотне виконання рішення, що було виконане, але скасоване в апеляційній чи касаційній інстанції, як наслідок закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, відмови в позові повністю або задоволенні позовних вимог у меншому розмірі.