Горючі корисні копалини

На початок 2011 року в Україні державним балансом ураховано 385 родовищ вуглеводнів у трьох нафтогазоносних регіонах. З них у Східному регіоні – 228, у Західному – 112, а у Південному – 45 родовищ. Початкові потенційні ресурси вуглеводнів держави становлять близько 9,4 млрд. т умовного палива.

Основною нафтогазоносною структурою є Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область, що відкрита у 1950-их роках з перспективною площею 78 тис. квадратних кілометрів.

Нафтові та газові поклади приурочені до нещільних зон порід кристалічного фундаменту і відкладів девонського, кам’яновугільного, пермського, тріасового та юрського віку, що містяться у теригенних і карбонатних породах. Нафтові родовища залягають переважно на глибинах до 4500 м, газові й газоконденсатні – до 5000…6000 м. Найбільші родовища газу – Шебелинське, Західнохрестищенське, Єфремівське (сумарні запаси перевищують 970 млрд. м³). Найбільші нафтові родовища – Леляківське, Гнідницевське, Глинсько-Розбишівське, які дали понад 80% нафти Дніпровсько-Донецької нафтогазоносної провінції (рис. 9.1).

Карпатська нафтогазоносна область охоплює Передкарпаття, Українські Карпати і Закарпаття.

Рисунок 9.1 – Схема нафтогазогеологічного районування Дніпровсько-Донецької западини:

І – крайові розломи; ІІ – межі нафтогазоносних районів; А – Монастирищенсько-Софіївський, Б – Срібненський, В – Глинсько-Солохівський, Г – Машівсько-Шебелинський, Д – Співаківський, Е – Кальміус-Бахмутський, Є – Північного борту, Ж – Рябухінсько-Північноголубівський, З – Антонівсько-Білоцерківський, И – Руденківсько-Пролетарський, І – Октябрсько-Лозівський, К – Анастасіївсько-Рибальський, Л – Лисичанський, М – Красноріцький; ІІІ – перспективні площі; ІV – газові родовища; V – нафтогазові родовища; газонафтові родовища; VI – нафтові родовища; VІІ – газоконденсатні, нафтогазоконденсатні родовища; родовища (цифри на карті): 1 – Ярошівське, 2 – Леляківське, 3 – Талалаївське, 4 – Глинсько-Розбишівське, 5 – Яблунівське, 6 – Солохівське, 8 – Машівське, 9 – Західнохрестищенське, 10 – Єфремівське, 11 – Шебелинське, 12 – Коробочкінське; 13 – Дружелюбівське, 14 – Зачепилівське, 15 – Ольхівське

Більшість родовищ – у Передкарпатському прогині. Поклади нафти зосереджені у палеогенових, а газу – у верхньоюрських, верхньокрейдових та міоценових відкладах. Глибина залягання нафтових родовищ – 500…4800 м, газових – від 100 до 500 м. Поклади вуглеводнів приурочені головним чином до піщаних, рідше – карбонатних товщ. Найбільші нафтові родовища – Волинське і Бориславське (рис. 9.2).

Причорноморсько-Кримська нафтогазоносна провінція охоплює Причорноморську западину з Кримським півостровом, а також акваторію Чорного й Азовського морів. Тут розвідано понад 60 родовищ нафти і газу. Промислові газові, газоконденсатні та нафтові поклади знаходяться у палеогенових і нижньокрейдових гірських породах на глибинах 100 – 4500 м. На шельфі Чорного моря родовища газу є вже на глибинах 300 – 750 м.

Найбільші газові родовища – Штормове, Фонтанівське, Голіцинське. Переважна більшість вуглеводневих родовищ пов’язана із зонами глибинних розломів (рис. 9.3).

К’амяне вугілля – єдина горюча викопна сировина, запаси якої у двох вугільних басейнах – Донецькому та Львівсько-Волинському – можуть забезпечити потреби України у найближчі 200 – 300 років. У паливно-енергетичному балансі держави вугілля займає провідне місце. Якщо в структурі світових запасів вугілля становить 67%, нафта – 18% і газ – 15%, то в Україні відповідно 94,5%, 2%, і 3,6%. Ресурси вугілля в державі до глибини 1500 м на початок ХХІ ст. становлять більше ніж 115 млрд. т. Розвідані його запаси – понад 60 млрд. т, а перспективні ще понад 20 млрд. т.

Рисунок 9.2 – Схема Волино-Карпатської нафтогазоносної провінції:

Родовища: а – нафтові, б – газові, в – межі нафтогазоносних областей;

нафтогазоносні області: І – Передкарпатська, ІІ – Складчастих Карпат, ІІІ – Закарпатська, ІV – Волинсько-Подільська

Умови залягання вугілля в Донбасі є складними: глибина більше ніж 1000 м, товщина пластів, що вирізняються крутизною, – 0,5 – 2,0 м. Видобуток вугілля у Львівсько-Волинському басейні простіший. Товщина пластів тут до 2,0 м, а запаси – 1 млрд. т.

Буре вугілля. Його родовища в основному зосереджені в Дніпровському вугільному басейні, а також на Донбасі, у Закарпатській, Харківській, Полтавській областях і майже не розробляються. Вони пов’язані з палеоген-неогеновими відкладами. Головні родовища – Коростишівське (Житомирська обл.), Звенигородське (Черкаська обл.), Олександрівське (Кіровоградська обл.). Запаси бурого вугілля в Україні – до 3,0 млрд. т.

Рис. 9.3 – Схема родовищ вуглеводнів у Криму та українській акваторіі Чорного й Азовського морів:

1 – родовища газу(а) і нафти (б), 2 – діючі газопроводи, 3 – проектні газопроводи, 4 – діючі газопроводи-відводи, 5 – проектні газопроводи-відводи, 6 – виходи природного газу з дна моря

Горючі сланці. Значні запаси горючих сланців (3,7 млрд. т) відкриті у Болтиській западині на межі Кіровоградської й Черкаської областей, де вони приурочені до палеогенових відкладів. Уміст креогену в них становить 30…40%, вихід смол – 10…20%. Поклади цього виду корисних копалин виявлено також у Дніпровсько-Донецькій западині, на Волинсько-Подільській плиті, в Карпатах і Кримських горах. Важливість горючих сланців для України зростає у зв’язку з технологічними можливостями промислового вилучення з них природного газу.