Український кристалічний щит і Воронезька антекліза

Український кристалічний щит (УКЩ), займає центральну частину України. Він складений дуже дислокованими магматичними, метаморфічними і метасоматичними комплексами архею й нижнього протерозою. Найдревніші породи датуються 3,6 млрд. років.

Український кристалічний щит – брилове підняття кристалічного фундаменту Східноєвропейської платформи, що в межах України простягається вздовж середньої течії Дніпра смугою довжиною понад 1000 км і шириною близько 250 км. Це найдавніша докембрійська споруда, яка сформувалася понад 3,7 млрд. років тому. Обмежений Дніпровсько-Донецьким і Прип’ятським палеорифтами на заході й півночі, щит похило занурюється в південному напрямку, де перекривається платформеним чохлом палеозойських, мезозойських та кайнозойських відкладів. У будові щита із заходу на схід виділяється п’ять великих меридіальних блоків (зон): Волино-Подільський, Білоцерківсько-Уманський, Кіровоградський, Придніпровський і Приазовський. Їх розділяють меридіональні зони глибинних розломів – Оріхово-Павлоградська, Тальновська, Криворізька та інші, які були закладені в пізньому археї й активно розвинуті в протерозої. Український кристалічний щит на 85 – 90% утворений метаморфічними гірськими породами (мігматитами, гнейсами, гранітогнейсами, кристалічними сланцями тощо) та на 10 – 15% магматичними гірськими породами (гранітоїдами, габро, діабазами й ін.) архейського і протерозойського віку. У центральній частині вони виходять на денну поверхню або перекриті незначною товщею осадових порід, а на бортах щита занурюються під відклади Дніпровсько-Донецької та Причорноморської западин.

Український кристалічний щит вирізняється високою рудопродуктивністю. З гірськими породами різного віку тут пов’язані такі кристалічні копалини, як: залізні та уранові руди, руди рідкісних і благородних металів, будівельні матеріали, дорогоцінне каміння, мінеральні води тощо. З корами вивітрювання й осадовими відкладами пов’язані потужні родовища марганцю, ільменіту, циркону, каолінів. Потенційні ресурси цих корисних копалин у межах щита займають провідне місце в Європі та світі. Окремі типи рудних формацій є винятковими і встановлені тут уперше (наприклад, рідкіснометалічні та ураноносні лужні метосоматити, золоторудні об’єкти в тектоно-метосоматичних зонах, камерні пегматити та інші корисні копалини).

Воронезька антекліза (грецьк. – виступ), або Воронезький кристалічний масив, своєю південною частиною заходить на Північно-Східну частину України. Так, як і Український щит, структурно вона є виступом докембрійського фундаменту Східноєвропейської платформи, що перекритий палеозойськими та мезокайнозойськими породами. На території України антекліза, на південному зануреному блоці якої в осадовому комплексі утворилася Старобільсько-Мілерівська монокліналь, межує з Дніпровсько-Донецькою западиною.

Формування структури почалося в девоні, а її південного крила – у карбоні внаслідок розширення Донецької западини (синеклізи). Докембрійський фундамент антеклізи перекритий осадовим чохлом, товщина якого у склепінній частині не перевищує 100 – 150 м. Воронезький кристалічний масив добре вивчений у районі Курської магнітної аномалії, де він розбурений великою кількістю свердловин і розкритий численними гірничими виробітками. Фундамент утворений тими ж породами та структурними комплексами, що й фундамент Українського кристалічного щита. Він розбитий системами глибинних розломів, декотрі з яких мають продовження (через ДДЗ) і на Українському щиті.

Осадовий чохол антеклізи складений породами середнього і верхнього девону, карбону, верхньої юри, верхньої крейди, палеогену та четвертинними відкладами. Породи девону розвинуті на склепінні й північному крилі Воронезького щита і представлені континентальними та лагунними відкладами, які іноді вміщують багато рослинних решток, – барвистими пісковиками, доломітами, глинами, лінзами гіпса, кам’яною сіллю й потужною червоноколірною піщано-глинистою товщею. Кам’яновугільні відклади розповсюджені як на північному крилі, так і на південно-східному, «українському» схилі антеклізи. Це вапняки з прошарками глин, доломітів, пісковиків та пісків, у яких іноді вміщується вуглиста речовина. Верхня юра представлена глинами і пісковиками з фауною амонітів, які перекривають древніші утворення. Широкого розповсюдження набули породи верхньої крейди (біла крейда, мергелі, піски з різноманітною фауною амонітів, белемнітів, пелеципід, форамініфер і т. ін.). Палеоген представлений усіма ярусами і є подібним до палеогену Українського щита. Четвертинні відклади складені делювієм, лісовидними суглинками, алювієм.

В осадових комплексах Старобільсько-Мілерівської монокліналі встановлено поклади вуглеводнів.