Ефективність та перспективи розвитку реконструкції промислових об'єктів

Ефективність реконструкції промислової будівлі визначають насамперед економічною доцільністю реконструкції і технічного переозброєння підприємства чи його частини. Порівняно з новим будівництвом під час реконструкції, як пра­вило, менші витрата та інтенсивність використання матеріально-технічних, трудо­вих та енергетичних ресурсів. Поза тим в результаті реконструкції може бути забезпечений приріст в продукції підприємства і покращання її якості, оновлення асортименту чи покращання умов праці.

Для скорочення витрат підприємств під час реконструкції можна ви­користати такі резерви:

- часткова (замість повної) поетапна зупинка виробничого процесу;

- перенесення всього або частини виробництва у тимчасові будівлі;

- створення запасів сировини і напівфабрикатів, які випускають на ділянках чи цехах, що зупиняються;

- підвищення кількості змін роботи обладнання на виробничих ділян­ках, які випускають однорідну продукцію;

- використання напівфабрикатів, які поставляють з аналогічних за про­філем підприємств.

Скоротити витрати у сфері будівельного виробництва можна за рахунок:

- використання організаційно-технічних рішень, які забезпечують інтен­сифікацію будівельних процесів з мінімальною тривалістю та трудо­місткістю робіт;

- застосування поточних методів виконання будівельно-монтажних ро­біт та їх концентрації;

- концентрації матеріально-технічних і трудових ресурсів;

- максимального використання засобів механізації та автоматизації бу­дівельних процесів.

Розробка ефективних методів проектування, організації і виконання бу­дівельно-монтажних робіт під час реконструкції промислових об'єктів є важли­вими завданнями. Для їх вирішення необхідно враховувати сучасні досягнення науки і практики будівництва, а також особливості реконструктивних робіт в умовах діючого підприємства. До основних напрямків підвищення їх ефектив­ності належать:

- перехід до комплексного проектування реконструкції об'єктів з ви­користанням нових конструктивно-технологічних рішень і методів виконання робіт;

- зниження матеріаломісткості, підвищення рівня збірності та покра­щення матеріально-технічного забезпечення об'єктів конструкціями, матеріалами і обладнанням;

- вдосконалення існуючих і розробка нових засобів механізації рекон­структивних робіт;

- вдосконалення системи організації і керування реконструкцією. Важливим фактором оцінки ефективності реконструкції підприємств є скорочення термінів її проведення, якого можна досягти екстенсивними та інтенсивними методами.

До екстенсивних методів належать: насичення фронту реконструктивних робіт матеріально-технічними і трудовими ресурсами; підвищення змінності робіт; використання зупинок основного виробництва для виконання будівельно-монтаж­них робіт та ін.

Інтенсивні методи передбачають: підвищення продуктивності роботи робітників, машин і механізмів; використання комплектів машин і механізмів та ручного механізованого інструмента; використання прогресивних будівель­них конструкцій, нових технологій та матеріалів, які забезпечують не тільки високу якість робіт, але й ефективність та довговічність.

До таких матеріалів і конструктивних елементів відносять композитні синтетичні матеріали, які використовують для відновлення і підсилення конструктивних елементів різного призначення. Це композитні матеріали на базі вуглецевих, базальтових, склопластикових, арамідних волокон.

Для підсилення конструкцій шляхом приклеювання (аплікації) композитні матеріали виготовляють у вигляді пластин (стрічок) із різних матеріалів незначної товщини і різної ширини. Найпоширеніші штучні матеріали, армовані:

- вуглецевими волокнами (СFRР - англ. Сагbоn Fіbге Rеіnforсеd Рlаstіс);

- скляними волокнами (GFRР - англ. Glass Fibre Reinforced Plastik);

- арамідними волокнами (АFRР - англ. Аramid Fibre Reinforced Plastik).

Їх механічні властивості подано у табл. 1.1.

Позитивні і негативні властивості композитних матеріалів порівняно із сталевими стрічками, які також використовують для підсилення конструкцій, подано в табл. 1.2.

Таблиця 1.1