Поняття про табличний процесор ЕхсеІ

Електронні таблиці (ЕТ) призначені для роботи з великими масивами даних, які можуть бути записані в табличній формі. Найчастіше ЕТ використовують в економічних розрахунках, фінансо­вій діяльності, статистичних обробках і т.д.

Крім обробки та аналізу даних, табличні процесори можуть, наприклад:

• подавати дані в наочній графічній формі у вигляді гіс­тограм, графіків і будь-яких діаграм;

• працювати зі списками (базами даних) - створювати, форматувати та сортувати списки, шукати та вибирати їх елементи за заданими критеріями - автофільтрами;

• обмінюватися даними з іншими програмами та до­датками із допомогою технології ОLЕ;

• створювати макроси (макрокоманди), що використо­вуються для автоматизації процедур розв'язування задач, що часто повторюються, тощо.

Електронна таблиця створюється в пам'яті комп'ютера, її можна переглядати, змінювати, записувати на магнітний диск для збе­рігання, друкувати на принтері тощо. На екрані дисплея електронна таблиця має вигляд прямокутної матриці, що складається зі стовп­чиків і рядків, на перехресті яких утворюється клітинка. Кожні стовп­чик і рядок мають ідентифікатор, а тому кожна клітинка може бути визначена однозначно.

Документи, що створюються в середовищі ЕХСЕL, назива­ються книгами.

Кожна книга складається з аркушів таких типів:

• робочих аркушів;

• аркушів діаграм;

• аркушів макросів;

• аркушів модулів;

• аркушів діалогу.

Кожна робоча книга складається з трьох робочих аркушів, які мають 256 стовпчиків і 65 536 рядків. Стовпчики позначаються латин­ськими літерами (перші 26 стовпчиків - А... Z, наступні 26 - АА... АZ і т.д. до стовпчика IV), а рядки позначаються цифрами від 1 до 65 536.

Виходячи з цього, імена клітинок складаються з назв стовп­чика та рядка, наприклад, А1, В2 тощо.

У новому робочому аркуші клітинка, утворена на перехресті стовпчика А і рядка 1, виділена чорною рамкою - табличним кур­сором. Це означає, що клітинка активна. Коли вводяться дані, то вони з'являються в активній клітинці. Щоб ввести дані в іншу клітинку, необхідно встановити на ній курсор миші і клацнути її лівою кнопкою або вибрати клавішами управління курсором.

У нижній частині аркушів знаходяться корінці, що дають змо­гу визначати активний робочий аркуш. Кожна робоча книга може складатися не більше ніж із 255 аркушів.

Вікно ЕХСЕL містить низку типових елементів:

• рядок заголовка з назвою програми та елементами управління розмірами вікна;

• рядок меню з дев'яти пунктів, що містять набір необ­хідних команд;

• панелі інструментів із кнопками, призначеними для виконання найтиповіших операцій;

• рядок формул, що знаходиться нижче за панелі ін­струментів, в якому відображаються дані, записані в активну клітинку, або сама формула;

• робоче поле таблиці, що використовується для збе­рігання та обробки даних;

• рядок стану в нижній частині вікна, до якого виво­диться інформація про хід виконання деяких операцій.

Робота з елементами вікна ЕХСЕЬ нічим не відрізняється від роботи з подібними елементами в інших \Уіпо!о\У8-додатках.