Комплекс заходів для запобігання забрудненню довкілля

Вимоги природоохоронного законодавства, наказів та директив Міністра оборони України зобов'язують командирів і начальників усіх сту­пенів здійснювати заходи, спрямовані на ліквідацію та запобігання забруд­ненню водоймищ, грунту, атмосферного повітря, збереження рослинного і тваринного світу з тим, щоб забезпечення бойової готовності військ, їх по­всякденна діяльність не супроводжувались нанесенням збитків навколиш­ньому природному середовищу. Охорона навколишнього природного сере­довища здійснюється в процесі виконання основних завдань, що постають перед військами, і повинна включати в себе виконання такого комплексу заходів:

1. Пропагандно-виховні. Мають на меті пропаганду вимог природоохо­ронного законодавства України і включають:

роз'яснення постанов Кабінету Міністрів України, наказів і директив Міністра оборони України з питань охорони природи і раціонального вико­ристання природних ресурсів;

виховання особового складу (військовослужбовців та членів їх сімей) в дусі бережливого відношення до природи та збільшення її багатств;

організацію роботи армійських колективів по вивченню фактичного ста­ну екологічної обстановки та визначення заходів щодо її покращення.

2. Організаційно-планові. Полягають у керівництві всіма роботами у військовій частині (підприємстві) щодо виконання планів з охорони природ­ного середовища шляхом скорочення і ліквідації наслідків забруднення на основі неухильного дотримання природоохоронного законодавства і вклю­чають:

керівництво охороною природного середовища командирами (начальни­ками) усіх ступенів;

виявлення, оцінку і облік джерел забруднення навколишнього природно­го середовища, включаючи їх якісну та кількісну оцінку;

облік та оцінку технічного стану засобів для затримання, збору й утилізації (знешкодження) забруднюючих речовин (відходів);

визначення необхідності в очисних спорудах (каналізаційних системах), погодження проектів будівництва (реконструкції) споруд (об'єктів) з органа­ми, що здійснюють державний контроль за охороною навколишнього при­родного середовища в місцях дислокації військ;

розробку планів заходів щодо скорочення і ліквідації забруднення навко­лишнього природного середовища в військовій частині (на підприємстві), розробку і оформлення дозволу на граничне допустимі викиди (скиди) і на спецводокористування;

організація і здійснення природоохоронного контролю, призначення на­казом по частині позаштатного інспектора з охорони природного середови­ща, проведення аналізу стану екологічної обстановки і виконання природо­охоронних заходів.

Тільки на основі якісної та повної інформації про стан навколишнього природного середовища в військовій частині (на підприємстві) при розробці планів можуть бути встановлені оптимальні зміст природоохоронних заходів та послідовність їх виконання, тобто дана реальна оцінка екологічної обста­новки.

3. Науково-технічні. Мають на меті приведення рівня технічного обгрун­тування та експлуатації зброї, технічних систем, транспортних засобів і ко­мунально-господарських об'єктів у відповідність до вимог природоохоронно­го законодавства і включають:

визначення та проведення технічної політики щодо зменшення забрудню­ючих викидів (скидів), перехід на безвідходні (маловідходні) технологічні процеси;

удосконалення діючих технічних засобів з метою зменшення викидів (скидів) забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище (шля­хом герметизації обладнання, удосконалення технології тощо);

розробку та упровадження простих пристроїв для збору і утилізації відходів (їх тимчасового зберігання й знешкодження);

проведення попередньої екологічної експертизи майбутнього проекту будівництва будь-якого об'єкту в органах Міністерства охорони навколиш­нього природного середовища та ядерної безпеки України;

розробку інструкцій (пам'яток) з організації екологічної безпеки на об'єктах, забруднюючих навколишнє природне середовище.

4. Матеріально-технічні. Виконуються з метою забезпечення військ об­ладнанням (приладами, системами, установками) для збору, очищення (знеш­кодження) та контролю викидів (скидів) забруднюючих речовин в навко­лишнє природне середовище і включають:

планування і виділення капітальних вкладень (коштів) на будівництво, ре­конструкцію та ремонт очисних споруд, комунально-господарських об'єктів, пилогазоуловлюючих пристроїв, систем очищення та утилізації відходів;

будівництво нових потужностей очисних споруд і безвідходних техно­логічних ліній;

забезпечення технічним майном (приладами) і реагентами обладнання для збору, очищення (знешкодження) і контролю ступеня забруднення на­вколишнього природного середовища викидами (скидами), виробничими відходами;

модернізацію існуючих технічних засобів, проведення профілактичних оглядів й поточного ремонту технологічного обладнання з метою скорочен­ня, або повного припинення забруднення навколишнього природного сере­довища.

5. Експлуатаційні. Здійснюються з метою визначення правил і порядку збирання, знешкодження і утилізації виробничих відходів (відпрацьованих речовин) та проведення контролю за якістю очищення викидів (скидів) шкідливих речовин і включають:

реалізацію природоохоронних норм і вимог при експлуатації озброєння, технічних систем, транспортних засобів і при забезпеченні повсякденної діяльності військ;

розробку та ведення інструкцій (пам'яток) екологічної безпеки при ек­сплуатації технічних систем (агрегатів), технологічних ліній, цехів тощо з визначенням порядку збирання (знешкодження) та здачі на переробку за­бруднюючих речовин (відходів кислот, мастил, розчинників, нафтопродуктів, агресивних речовин тощо);

своєчасне технічне обслуговування, ремонт очисних споруд (систем і приладів контролю за якістю очищення виробничих викидів і скидів), про­ведення технічного обслуговування з метою скорочення викидів (відходів) забруднюючих речовин шляхом герметизації обладнання, усунення підтікан­ня і своєчасного контролю систем очищення викидів (скидів), стоків та відходів.

Правила та порядок збирання (знешкодження) і здачі для регенерації відходів (відпрацьованих речовин) повинні бути викладені в інструкції (пам'ятці) з експлуатації агрегату (технологічної лінії, цеху тощо), а також в інструкціях, що вивішуються на робочих місцях (постах). Шляхом підви­щення технічної культури експлуатації агрегатів (технічних систем) та підтримання їх в працездатному стані з урахуванням екологічної безпеки необхідно (без значних матеріальних витрат) значно зменшувати забруд­нення навколишнього природного середовища на робочих місцях у вироб­ничих цехах.

6. Адміністративно-правові. Повинні бути скеровані на виявлення усіх без винятку випадків порушення вимог природоохоронного законодавства, інших нормативних і керівних документів, на покарання винних в цьому по­садових осіб і притягнення їх до відповідальності.

При визначенні кола та ступеню вини посадових осіб необхідно врахову­вати, що до відповідальності притягуються як посадові особи, що допустили забруднення навколишнього природного середовища своїми діями, так і ті, хто сприяв цьому своєю бездіяльністю.

Особливістю охорони навколишнього природного середовища в військах є необхідність в ході повсякденної планової діяльності та бойової підготовки постійно і компетентне здійснювати всі заходи, спрямовані на зменшення і ліквідацію наслідків забруднення навколишнього природного середовища в місцях їх дислокації, проведення навчань, маневрів і стрільб та маршрутах висування.

Викиди (скиди) забруднюючих навколишнє природне середовище речо­вин у військах (від кожного джерела забруднення, в кожному конкретному випадку) повинні проводитись тільки на підставі спеціального дозволу, що видається територіальними органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і за погодженням з Дер­жавними органами саннагляду України.

У спеціальних дозволах передбачаються нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) і скидів (ГДС), або тимчасово погоджених викидів (ТПВ) і скидів (ТПС) забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище, а також інші умови й вимоги, що забезпечують охорону від забруднень водой­мищ, грунту, повітряного басейну, лісів, захист тваринного світу, збережен­ня здоров'я людей. Відповідно до рекомендацій (зазначених в дозволі норма­тивів ГДВ) повинні складатись (виконуватись) графіки лабораторного кон­тролю викидів (скидів) на підприємствах.

Дійовим заходом охорони навколишнього природного середовища від за­бруднення є встановлення гранично допустимих шкідливих впливів на неї. Для оцінки стану навколишнього природного середовища встановлюються нормативи гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речо­вин і рівнів фізичних впливів на природне середовище. Ці нормативи повинні відповідати інтересам охорони середовища мешкання людини і тваринного світу (природи).

Для всіх викидів (скидів) стаціонарних або пересувних джерел у військах

повинні бути встановлені нормативи ГДВ (ГДС) або ТПВ (ТПС) забрудню­ючих (шкідливих) речовин, при цьому повинна враховуватись фонова кон­центрація шкідливих речовин, що створюється сусідніми джерелами забруд­нення в даному регіоні.

Крім того, ремонтні підприємства (організації) повинні мати виробничу господарсько-побутову і зливову каналізацію (в тому числі промислові очисні споруди для стоків гальваніки). При скиді у міську каналізацію про­мислові стоки (гальванічного виробництва) і зливові стоки повинні проходи­ти очищення на локальних (власних виробничих) очисних спорудах до рівнів концентрацій забруднюючих речовин, передбачених договором з уп­равлінням житлово-комунального господарства. Технологічні дільниці по­винні бути обладнані системами із замкнутим циклом (передбачений процес утилізації відходів виробництва), джерела викидів повинні мати фільтро-вен-тиляційні, пшюгазоочисні установки (ПГУ).

З метою запобігання виснаженню запасів прісної води та її забруднення, військові частини (підприємства, організації), що споживають воду для пит­них і господарсько-побутових потреб із застосуванням технічних засобів без­посередньо з природних об'єктів (підземні води, річки, озера та інші водой­ми), або що скидають у водні об'єкти стічні води, повинні мати дозвіл на спеціальне водокористування (додаток 5).

Дозвіл на спеціальне водокористування видається на зазначений строк територіальними органами Міністерства охорони навколишнього природно­го середовища та ядерної безпеки України за погодженням з комунводгоспом (водгоспом) і після закінчення цього строку за поданням водокористувача (військової частини, підприємства, організації), тільки після перевірки до­тримання умов водокористування, він продовжується. Водокористування, що здійснюється без дозволу або з порушенням умов, встановлених у виданому спеціальному дозволі, тягне за собою кримінальну (адміністративну) відпо­відальність.

На скидання виробничих стоків у міську каналізацію необхідно мати дозвіл органів житлово-комунального господарства. При скиданні стічних вод у міську каналізацію водокористувач повинен забезпечити умови, при яких не порушується нормальна робота каналізаційних мереж і очисних спо­руд. У стічних водах, що скидаються, не повинно бути агресивних речовин (кислот, нафтопродуктів, хімічних речовин - ртуть, хром, свинець тощо), які руйнують каналізаційні мережі та порушують нормальну роботу очисних споруд.

Стічні води повинні мати температуру не вище 40 градусів, а вміст завис­лих речовин не повинен перевищувати 500мг/л. Стічні води, що не відповіда­ють переліченим вимогам, перед скидом у міську каналізацію повинні очи­щатись на локальних очисних спорудах водокористувача, тобто: кислоти нейтралізуються лугами, нафтопродукти відділяються в нафтовловлювачах, токсичні речовини (ртуть, свинець, хром тощо) осаджуються хімічною об­робкою стоків.

Шляхом підвищення технічної культури експлуатації техніки (агрегатів, установок, апаратів, технічних систем) з урахуванням вимог екологічної без­пеки є можливість значно скоротити викиди (скиди) забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище в місцях дислокації військ без значних матеріальних витрат. Цього можна досягти за рахунок:

організації повного збирання і наступної регенерації всіх без винятку відпрацьованих мастильних матеріалів, розчинників гідравлічних та інших рідин, різноманітних хімічних реагентів та їх розчинників, виробничих відходів (гальваніки, консервації, фарбування, миття тощо);

підтримання у справному технічному стані різноманітної запірної та роз­подільчої арматури, місткостей для зберігання ПММ, спецпалива, токсичних рідин та речовин;

запобігання випадків аварійного проливання (скидання) і викидання за­бруднюючої речовини як через технічні причини, так і внаслідок порушен­ня або неуважного виконання працівниками своїх обов'язків.

Правила і порядок збирання, знешкодження, утилізації шкідливих речо­вин (ПММ, розчинники, кислоти, агресивні рідини - ртуть, свинець, хром то­що) повинні бути викладені в інструкції з експлуатації технічних систем (аг­регатів, приладів, установок) і вивішені на робочих місцях. Під час прове­дення інструктажу особового складу перед початком роботи керівник пови­нен нагадати ці правила і порядок, вказати конкретні дії підлеглих і перевіри­ти наявність на робочих місцях обладнання для збирання, знешкодження (утилізації) забруднюючих речовин. Категорично забороняється викидати на звалища сміття відпрацьовані люмінісцентні (ртутні) лампи (при виявленні в смітті залишків ртутних ламп все воно відноситься до першої категорії ток­сичності).