Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Мета роботи: навчитись визначати параметри зон радіоактивного та хімічного зараження з використанням довідникових таблиць.
Теоретичні відомості.
1. Прогнозування радіаційної обстановки.
1.1. Основні поняття, терміни та визначення.
Радіаційна обстановка(РО) - це така обстановка(ситуація), що склалася на місцевості внаслідок її радіаційного зараження (РЗ) і характеризується масштабом та ступенем зараження місцевості.
Зона радіоактивного зараження -це територія в межах якої відбулося розповсюдження радіоактивно зараженого повітря з рівнями радіації перевищуючими гранично допустимі.
Осередок радіоактивного зараження -це територія в межах якої відбулося ураження людей, домашніх тварин, та сільськогосподарських угідь.
Середнім вітром називається вітер, який за швидкістю і напрямом для всіх шарів атмосфери від поверхні землі до висоти підйому радіоактивних
1.2.Визначення параметрів зон радіаційного забруднення.
При вирішенні завдань щодо підвищення стійкості роботи об’єктів господарювання (ОГ) у надзвичайних ситуаціях (НС), прогнозування оцінки радіаційної обстановки проводиться заздалегідь методом передбачення подій на ОГ.
Виявлення радіаційної обстановки передбачає, визначення методом прогнозування чи за фактичними даними моніторингу масштабів і ступеня радіоактивного забруднення місцевості та атмосфери з метою визначення їх впливу на життєдіяльність населення, дію формувань ЦЗ а також обґрунтування оптимальних режимів діяльності робітників і службовців об'єктів господарювання у зоні лиха.
Виконуючи прогноз вірогідної радіаційної обстановки на ОГ за сучасними методиками ми зможемо забезпечити:
— визначення параметрів зон радіаційного забруднення місцевості;
— достовірне відображення їх на карті (схемі) місцевості у масштабі;
— визначення часу початку випадання радіаційних опадів на території об'єкта;
— визначення основних способів захисту людей у зоні лиха.
Вихідними даними для проведення такого прогнозу мають бути:
— тип і потужність ядерного реактора;
— кількість аварійних ядерних реакторів — п;
— частка викинутих радіоактивних речовин (РР) — h (%);
— координати радіаційно-небезпечного об'єкта на якому сталась аварія;
— астрономічний час аварії — Тоб;
— метеорологічні умови;
— відстань до аварійного реактора — RK (км);
— коефіцієнт послаблення потужності дози випромінювання — Косл.
Серед можливих джерел РЗ місцевості найбільш небезпечними для людей є аварії на АЕС. Міжнародною комісією з атомної енергетики (МАГАТЕ) встановлено 8 рівнів небезпеки аварій на АЕС.
До 0 рівня відносяться події, які не мають істотного значення для безпеки.
Події 1 і 2 рівнів не створюють реальної загрози для людей і природи. Вони зв’язані зі зниженням готовності захисних систем операторного блоку.
Подія 3 рівня – це часткова утрата одного з елементів захисту, чи незначний викид РР, що не перевищує установлених обмежень.
Рівні з 4 по 7 – це аварії, пов’язані з радіоактивними викидами, можливим пошкодженням ядерного реактора.
Наприклад, до 7 рівня віднесено аварії на ЧАЕС у 1986 році та аварія у Японії, Фукусіма 2012р.
Аварія на АЕС характеризується тривалістю викидів (залежно від часу ліквідації аварії) і великим вмістом у викидах довго живучих радіонуклідів (плутонійю-239, стронцію-90, цезію-137 тощо).
При аварії на ЧАЕС у викидах було виділено 23 основні радіонукліди. Спочатку найбільш небезпечним був йод-131 (період напіврозпаду – 8 діб), який активно засвоюється організмом і накопичується в ньому.
З часом велику небезпеку становили цезій-134, потім цезій-137, стронцій-90, плутоній-239 з періодами напіврозпаду: 2, 30, 28 і 20000 років відповідно.
Активність РР, що випали на поверхні землі, визначається сумарною їх дією. Тому загальний рівень радіації (Р) з часом зменшується за законом
де Р - рівень радіації, перерахований на одну годину після початку викиду РР, Р/год;
t - поточний час, що відраховується від початку викиду РР, год;
a - показник, що характеризує тип і потужність аварійного реактора (для реактора ВВЕР =0,4).
При прогнозуванні наслідків аварії та плануванні заходів захисту населення і персоналу АЕС варто виділяти три фази протікання аварії.
Рання фаза – від початку аварії до моменту закінчення викиду РР в атмосферу і закінчення формування радіоактивного сліду на місцевості (від кількох годин до декількох діб).
Середня фаза – від моменту завершення формування радіоактивного сліду до вжиття усіх заходів захисту населення (від декількох діб до року).
Пізня фаза – після аварійна фаза тривалістю від декількох місяців до десятиріч. Ліквідуються наслідки аварії, відновлюється ЖД у районі лиха.
Для зручності планування заходів захисту населення на зараженій території, радіоактивний слід, на місцевості, поділяють на зони РЗ, з урахуванням вірогідних рівнів:
М – зона радіаційної безпеки ( Р/год);
А – зона помірного забруднення ( Р/год);
Б – зона сильного забруднення ( Р/год);
В – зона небезпечного забруднення ( Р/год);
Г – зона надзвичайно небезпечного забруднення ( Р/год).
У кожній зоні плануються відповідні заходи і способи захисту людей.
Існують, також, і інші визначення зон радіоактивного зараження.
Так, після ядерного вибуху зони РЗ визначають таким чином:
А - Р/год;
Б - Р/год;
В - Р/год;
Г - Р/год.
Визначення ступеня вертикальної стійкості
атмосфери Варіант-Б
Таблиця 4.1.
V, м/с | ∆t, °С | ||||||||||||||||||||||||||||||||
+1,6 | +1,5 | +1,4 | +1,3 | +1,2 | +1,1 | +1,0 | +0,9 | +0,8 | +0,7 | +0,6 | +0,5 | +0,4 | +0,3 | +0,2 | +0,1 | -0,1 | -0,2 | -0,3 | -0,4 | -0,5 | -0,6 | -0,7 | -0,8 | -0,9 | -1 | -1,1 | -1,2 | -1,3 | -1,4 | -1,5 | -1,6 | ||
0,5 | |||||||||||||||||||||||||||||||||
1,5 | Конвекція | Інверсія | |||||||||||||||||||||||||||||||
☼ | |||||||||||||||||||||||||||||||||
2,5 | |||||||||||||||||||||||||||||||||
3,5 | Ізотермія | ||||||||||||||||||||||||||||||||
>4 |
Категорія стійкості атмосфери
Таблиця 4.1.1.
Швідкість (V 10) вітру на висоті 10 м. (м/с) | Час доби | |||||
День | Ніч | |||||
Наявність хмарності | ||||||
Відсутня | Середня | Суцільна | Відсутня | Середня | Суцільна | |
0…0,5 | Ін | Ін | Із | К | К | Кз |
0,6…2 | Ін | Ін | Із | К | К | Кз |
2,1…4 | Ін | Із | Із | К | Із | Із |
> 4 | Із | Із | Із | Із | Із | Із |
Позначення: К – сильно нестійка – ковекція
Із – нейтральна – ізотермія
Ін – дуже стійка - інверсія
Швидкість переносу переднього фронту хмари зараженого
повітря в залежності від швидкості вітру (м/сек)
Таблиця 4.1.2.
Стан атмосфери | Швидкість вітру на висоті 10 м. м/сек. | |||||
<2 | >6 | |||||
Конвекція | — | — | ||||
Ізотермія | — | — | ||||
Інверсія | — | — | — |
Виходячи з кількості викинутої радіоактивної речовини знаходимо величину її активності (А), за формулою:
A = h·10-3·W·n,
де h— відсоток викинутої речовини, %;
W — електрична потужність реактора, МВт;
п — кількість зруйнованих реакторів.
Якщо кількість викинутої речовин невідома, то активність розраховуємо формулою:
де Р1 — заміряний рівень радіації приведений до одної години;
Рпрогн — очікуваний рівень радіації на території об’єкту, при викиді 10% радіоактивної речовини, визначається за таблицею 5.3.
· прогнозовані параметри зон забруднення визначаємо за додатками 1—5;
· результати наносимо, у масштабі, на карту (схему) місцевості у вигляді правильних еліпсів з урахуванням рівнів радіації та напрямку руху повітря (вітру);
· виходячи із заданої відстані об’єкта до аварійного реактора і враховуючи утворені зони забруднення, визначаємо місце розташування об’єкту та зону забруднення, в якій він опинився і вірогідний рівень радіації на його території.
Час початку випадання радіоактивних
опадів, (початку формування сліду - t ф) після аварії на
Дата публикования: 2014-11-03; Прочитано: 349 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!