в) Правила визначення понять

1. Визначення повинно бути співмірним – це означає, що обсяг визначуваного поняття має дорівнювати обсягу визначаючого поняття.

Інакше кажучи, обсяг Dfd і Dfn повинні бути однаковими.

Наприклад: визначення: „Крадіжка є тайне привласнення чужого майна” – співмірне, бо обсяг поняття „крадіжка” дорівнює обсягу „тайне привласнення чужого майна”.

Коли порушується правило співмірності визначення, то можливі помилки “ надто широкого визначення і надто вузького визначення”.

Помилка надто широкого визначення виникає у випадку коли обсяг Dfn є ширшим, а ніж обсяг Dfd. Прикладом цієї помилки є визначення: „Квадрат – прямокутник з рівними сторонами”. Обсяг поняття „квадрат” і „прямокутник з рівними сторонами” не є тотожними, бо ромб це теж фігура, яка має рівні сторони.

Помилка надто вузького визначення виникає у випадку коли обсяг Dfn є вужчим, ніж обсяг Dfd. Прикладом цієї помилки є визначення: „ Потерпілий – це особа, якій злочином нанесена фізична шкода”. Поняття „особа, якій злочином нанесена фізична шкода” менше по обсягу від поняття „потерпілий”, бо потерпілому може бути нанесена і моральна і майнова шкода.

2. Дефініція не повинна здійснюватися „по кругу”. Порушення даного правила має місце тоді, коли Dfd визначається через Dfn, а Dfn теж може бути визначеним через Dfd.

Прикладом порушення даного правила є визначення: „Логічне мислення – це правильне мислення”, а „Правильне мислення - логічне мислення”. В даному прикладі зміст визначуваного поняття розкривається через визначаюче, а зміст визначаючого поняття в свою чергу може бути розкритий через визначаюче.

Різновидністю визначення „по кругу” є тавтологія (лат. tauto– теж саме, loqos – слово) – помилкове визначення, в якому визначаюче поняття повторює визначуване.

Наприклад: „Шахрай – це людина, яка займається шахрайством”, „Виробничі відносини – це відносини, які складаються в процесі виробництва”. Такі помилки називаються “теж через теж” (лат. idem per idem).

Інколи зустрічаються вирази, які по формі схожі з тавтологією, але по змісту вони від неї відмінні.

Наприклад: вираз: „На війні як на війні” має вигляд тавтології, а зміст його полягає в тому, що на війні великі труднощі, гине багато людей і таке ін. Вираз „закон є закон” теж не є тавтологією, він є виразом, в якому стверджується думка про те, що до закону потрібно відноситися як до закону, його потрібно додержуватися.

3. Визначення по можливості не повинно бути заперечуваним. Дане правило ґрунтується на тому, що задача визначення полягає в тому, щоб розкрити істотні, найбільш загальні ознаки поняття. В заперечуваному визначенні лише говориться про ознаки, які непритаманні поняттю, що визначається.

Наприклад: „Психологія – це не педагогіка”, „Кажан – це не птиця”.

Слід зазначити, що бувають випадки, коли в науці більш важливе значення має вказівка на те, які ознаки непритаманні поняттю.

Наприклад: „Паралельні лінії – це такі лінії, які лежать на одній площині і які не перетинаються при необмеженому продовженні в обидва боки”. Бувають випадки коли поняттю не можна дати ніякого визначення, окрім заперечуваного.

Наприклад: Евклід визначив поняття „точка” як те, що не можна розділити на частини.

4. Дефініція повинна бути чіткою, ясною, вільною від двозначностей.

Перш за все зазначимо, що визначення не повинно даватися з допомогою таких понять, які самі не є чітко визначеними.

Наприклад: „Трансцендентальна єдність апперцепції у І.Канта – це категоріальний синтез, який відбувається в голові людини апріорі”. Чіткості у даному визначенні немає тому, що невизначеними є поняття „категоріальний синтез”, „апріорі”. Нечітким буде і таке визначення: „Індетермінізм – це філософська концепція, яка є протилежною детермінізму”. У даному визначенні поняття детермінізм теж потребує визначення.

В процесі визначення понять не повинні використовуватися метафори, образні порівняння. Такі визначення як „Діти – квіти життя”, „Зв’язок – це нерв армії”, „Бібліографія - це дивовижна галузь діяльності, вона виховує абсолютну точність, ерудицію і ґрунтовність, ґрунтовність у всьому” теж є нечіткими.

г) Поділ понять.

Логічна операція, за допомогою якої розкривається обсяг родового поняття через перелік його видів або елементів називається діленням поняття.

Наприклад: обсяг поняття „форма мислення” можна розділити на такі його складові як поняття, судження, умовивід.

Операція ділення понять використовується в пізнавальній діяльності для виділення можливих видів предметів на певній основі, що дає можливість в процесі формування поняття уточнити його зміст і обсяг.

В процесі ділення поняття слід виділяти поділюване поняття, підставу поділу, члени поділу.

Поділюваним називається поняття, обсяг якого потрібно розділити.

Підставою поділу є ознака, за якою здійснюється розподіл обсягу родового поняття на види або елементи.

Членами ділення називають видові поняття або елементи, на які розподіляють ділене поняття.

Наприклад: у поділі поняття „судження” на одиничні, часткові і загальні ділене поняття – судження, підстава поділу - кількість мислимих у суб’єкті предметів, члени поділу – одиничні, часткові і загальні судження.

Поділ поняття не повинен зводитись до мисленого розчленування цілого на частини.

Наприклад: у діленні: „Поняття рік ділиться на дванадцять місяців” ціле розподіляється на частини. А в діленні: „Поняття роки діляться на високосні і не високосні” обсяг поняття розподіляється на видові поняття.

Є два види поділу понять: поділ за видозмінюваною ознакою і дихотомічний поділ.

Поділ за видозмінюваною ознакою - поділ, в якому підставою поділу вибирається та ознака, по якій формуються видові поняття.

Наприклад: „Поняття бувають абстрактними, конкретними, позитивними, негативними, співвідносними, безвідносними”. В даному діленні видозмінюваною ознакою є тип елементів обсягу поняття як форми мислення.

Дихотомічним (грец. dicha – на дві частини і tome – переріз) називається ділення за допомогою якого формуються два суперечних поняття, які і є членами поділу.

Наприклад: „Дії людини можуть бути усвідомленими і неусвідомленими”, „Держави бувають демократичними і недемократичними”.

д) Правила поділу понять.

1. Поділ поняття повинен бути співмірним, тобто сума обсягів членів поділу повинна дорівнювати обсягу поділюваного поняття. Порушення даного правила призводить до двох помилок: „занадто вузький поділ” і „занадто широкий поділ”. Перша помилка має місце тоді, коли в результаті поділу не виділені усі види поділюваного поняття.

Наприклад: „типи вищої нервової діяльності” – це „холерик”, „сангвінік”, „флегматик”. Тут пропущений четвертий член поділу – „меланхолік”. Тому сума обсягів членів поділу не вичерпує обсягу діленого поняття. Це можна зобразити таким чином:

А> а₁ + а₂ +а₃

А – поділюване поняття;

а₁, а₂, а₃ - члени ділення.

2. Ділення поняття повинно здійснюватись на одній і тій підставі.

Наприклад: якщо ми ділимо поняття „народ України” по національній ознаці і в результаті поділу одержуємо такі члени ділення як українці, росіяни, євреї, пенсіонери, військовослужбовці, молодь, то останні три члени ділення це результат ділення по соціальній ознаці, а не по національній.

3. Члени ділення повинні виключати один одного. Ділиме поняття і члени ділення повинні знаходитися у відношенні координації, тобто, якщо один і той же член ділення буде входити одночасно в обсяги інших понять, то ділення буде неправильним.

Наприклад: ділення поняття „Озера бувають прісними і солоними” є вірним, тому що його члени не тільки обсяг ділимого поняття але й виключають один одного.

4. Ділення повинно бути безперервним або послідовним, тобто членами ділення повинні бути однопорядкові по відношенню до ділимого поняття види. Коли поряд з видами першого порядку називаються види інших порядків, виникає помилка, яка називається стрибок у діленні.

Наприклад: „Злочини людей бувають цілеспрямованими, нецілеспрямованими і посадовими” буде невірним, бо спочатку злочини діляться на цілеспрямовані і нецілеспрямовані, а потім останні діляться на посадові і не посадові.

е) Операції з класами.

Операція з класами - це теж дія, з допомогою якої із одних понять отримують інші поняття.

Між класами є такі операції: а) об’єднання; б) перетину (множення); в) віднімання; г) доповнення.

- об’єднання класів (складання), – перетин класів (помноження), (не - А) – доповнення до класу А.

Операція об'єднання полягає в об'єднанні двох або декількох класів в один клас, який складається із тих і тільки тих елементів, які належать хоча б одному із об'єднуваних класів.

Наприклад: при об'єднанні класів “депутати” і “міністри” ми одержимо універсальний клас, який об'єднує усіх міністрів і депутатів.

Операція об'єднання класів записується з допомогою знака складання А В (рис. 8).

Рис. 8

Таблиця об’єднання класів дана на рис. 9.

Таблиця об’єднання понять

Види відношень між поняттями	Вихідні поняття	Результат додавання у формальному вигляді	Результат додавання понять у діаграмах Ейлера
Тотожні	А – автор Кобзаря В – Т.Г.Шевченко	А А = А = В
Підпорядко- вані	А – місто В – столиця	А ∪ В = А
Перехресні (перетину)	А – студент В - спортсмен	А ∪ В = А ∪ В¢= = В ∪ А¢
Супідрядні	А – суддя В – прокурор С - юрист	А ∪ В = А ∪ В
Протилежні	А – суспільна власність В – приватна власність	А ∪ В = А ∪ В
Суперечні	А – феодальний засіб виробництва В – не феодальний засіб виробництва	А ∪ В = А ∪ не-А

Рис. 9

Перетином класів (позначається А В) є клас, який складається із тих і тільки тих елементів, які належать як до класу А так і до класу В.

Графічно операція перетину класів зображується на рис. 10:

Рис. 10

Наприклад:

поняття А – живописець,

поняття В – скульптор,

поняття С – скульптор-живописець.

Операція перетину класів полягає в знаходженні спільних елементів двох або більшої кількості класів.

Перетину класів відповідає операція над поняттями, яку називають помноженням понять. Її можна здійснювати тільки над сумісними поняттями.

Таблиця перетину класів дана на рис. 11.

Таблиця перетину понять

Види відношень між поняттями	Вихідні поняття	Результат множення у формальному вигляді	Результат множення понять у діаграмах Ейлера
Тотожні	А — автор Кобзаря В — Т.Г.Шевченко	А⋂А=А=В
Підпорядковані	А — місто В — столиця	А⋂В = В
Перехресні (перетину)	А — студент В — спортсмен	А ⋂ В = А" = В"
Співпідпо- рядковані	А — суддя В — прокурор С — юрист	А ⋂ В = Æ
Протилежні	А — суспільна власність В — приватна власність	А ⋂В = Æ
Суперечні	А — феодальний засіб виробництва В — не феодальний засіб виробництва	А⋂В = Æ

Рис. 11

Віднімання понять – це операція, в результаті якої утворюється нове поняття, елементи якого не входять до поняття, яке віднімається.

Наприклад: результатом віднімання понять “економіст”, “депутат” буде поняття “економіст, який не є депутатом”.

Таблиця віднімання понять зображена на рис. 12.

Таблиця віднімання понять

Види відношень між поняттями	Вихідні поняття	Результат віднімання у формальному вигляді	Результат віднімання понять у діаграмах Ейлера.
Тотожні	А — автор Кобзаря В — Т.Г.Шевченко	А - В = Æ
Підпорядковані	А — місто В — столиця	А — В = А'
Перехресні (перетину)	А — студент В — спортсмен	А — В = А'
Співпідпорядко вані	А — суддя В — прокурор С — юрист	А — В = А
Протилежні	А — суспільна власність В — приватна власність	А — В = А
Суперечні	А — феодальний засіб виробництва В — не феодальний засіб виробництва	А — А' = А

Рис. 12

Доповнення до класу операція, суть якої полягає в тому, що заперечується вихідне поняття А, в результаті чого утворюється нове поняття , обсяг якого складається з тих елементів, які не належать вихідному поняттю (рис. 13).

Рис. 13

1 – Ссавці;

А – кити;

- усі ссавці, які не є китами.