Методи зниження ризику в проекті. Під зниженням ступеню ризику розуміють скорочення ймовірності його виникнення та обсягу можливих втрат

Під зниженням ступеню ризику розуміють скорочення ймовірності його виникнення та обсягу можливих втрат. Основні методи зниження проектного ризику:

- запобігання – просте відхилення від діяльності або обставин, що спричиняють ризик;

- передача – переклад відповідальності за ризик на іншу сторону, головним чином на страхову компанію;

- скорочення – проведення власних спеціальних заходів для обмеження розміру ризику, створення спеціальних сис­тем запобігання збитку (системи контролю, безпеки, тех­нічні засоби охорони, пожежегасіння та ін.);

- утримання – зберігання відповідальності за ризик, го­товність і спроможність покрити всі можливі збитки за ра­хунок власних коштів.

Для зниження ступеня ризику застосовуються різно­манітні засоби захисту: страхування, хеджування, розподіл ризиків між учасниками угод, гарантії, лімітування, резервні фонди, застава та ін.

Страхування ризиків проекту

Страхування є одним із найбільш поширених засобів зниження ризиків. Страхування – це відносини із захисту майнових інтересів господарських суб'єктів і громадян при настанні визначених подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, страхових внесків (страхових премій). У процесі страхування відбувається перерозподіл коштів між учасниками створення страхового фонду: відшкодування збитку одному або декільком страхувальникам здійснюєть­ся шляхом розподілу втрат на усіх. Число страхувальників, що внесли платежі протягом одного або іншого періоду, повинно бути більшим від числа тих, хто одержує відшкоду­вання. Страхове відшкодування може дорівнювати або бути меншим від страхової су ми виходячи з конкретних обставин випадку й умов договору страхування. Сума страхового відшкодування визначається різноманітними засобами залежно від системи страхування. Страхування оформлюєть­ся у вигляді договору. Договір страхування – це двостороння угода між страхувальником і страховиком. Страхове по­криття можна одержати щодо цілого ряду видів проектних ризиків. Відповідно до договору страхова організація бере на себе, як правило, ризик з проекту (втрати прибутку, полі­тичний, страховий ризик, ризик неплатежу, втрати активів, дебіторської заборгованості, інфляційний ризик та ін.).

Хеджування – система укладання термінових контрактів і угод, що враховує можливість у майбутньому зміни курсів (цін), які зустрічні тим, що несуть ризик. Існують дві опе­рації хеджування:

- хеджування на підвищення – біржова операція з по­купки термінових контрактів або опціонів;

- хеджування на зниження – біржова операція з прода­жем термінового контракту або опціону.

Основними інструментами хеджування є ф'ючерси та опціони.

Ф'ючерсний контракт – угода між продавцем і покупцем фізичного товару або фінансового активу, з одного боку, і кліринговою палатою ф'ючерсної біржі – з іншого. Перева­га ф'ючерсного контракту полягає в тому, що існує вторин­ний ринок для таких контрактів.

Опціон – це угода про продаж або купівлю права на купів­лю або продаж ф'ючерсного контракту до визначеної дати за обговореною ціною, з оплатою покупцем відповідної премії. Опціон дозволяє його покупцю встановити мінімум або мак­симум ціни, яка його цікавить. Ризик покупця обмежений оп­лаченою ним премією, водночас як ризик продавця опціону стосовно зміни ціни потенційно не обмежений. Вигодами для покупця є: обмежений ризик (сума премій); контроль над знач­ними обсягами товару при обмежених коштах; можливість ус­тановити максимум ціни під час очікування покупки або міні­мум під час очікування продажу; можливість застосування різноманітних стратегій хеджування. Вигодами продавців оп­ціонів є підвищений прибуток і збільшення потоків коштів.

Розподіл ризиків між учасниками

Виявлені ризики інвестиційних проектів можуть бути розподіленими між ділянками угод. В угодах, де бере участь банк, доцільне пайове фінансування проектів. Уданому ви­падку формою розподілу ризиків можуть бути пули банків для фінансування значних кредитів, консорціуми з інвести­ційними і промисловими компаніями.

Гарантії

Як правило, значні проекти здійснюються із залученням позичкового капіталу, у зв'язку з чим власник проекту по­винен представити у фінансовий інститут письмове зобов'­язання третьої сторони щодо сплати боргу у випадку відмо­ви від його сплати позичальнику.

Лімітування

Лімітування – це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту та ін. Застосовується у банках під час видання позичок при укладанні договору на овердрафта ін.; власником проекту – під час продажу продукції проекту в кредит; інвестором – при визначенні сум вкла­дення капіталу та ін.

Резервні фонди

Резервні фонди формуються з метою покриття непередбачуваних витрат з проекту. Під час визначення суми резерву на покриття непередбачуваних витрат необхідно врахувати точ­ність початкової оцінки вартості проекту і його елементів за­лежно від етапу проекту, на якому проводилася ця оцінка. Структура резерву на покриття непередбачуваних витрат фор­мується на базі одного з двох підходів: визначення непередба­чуваних витрат стосовно категорії витрат, наприклад на робо­чу силу, матеріали та ін. Подальше уточнення розмірів непе­редбачуваних витрат здійснюється за рахунок установлення взаємозв'язку з елементами структури поділу робіт на різних рівнях цього розподілу, у тому числі на рівні комплексів робіт. Поділяють резерв на загальний і спеціальний. Загальний ре­зерв формується для покриття змін у кошторисі, спеціальний резерв включає надбавки на покриття зростання цін, асигну­вання для знову виявленої роботи з проекту та ін.

Застава

Створювана продукція проекту може бути запорукою при одержанні кредитів. Застава здійснюється у вигляді по­ступки прав – письмової контрактної угоди між кредитодавцем і позичальником, що деталізує зв'язок між терміном та умовами позики і закладного активу.

Контрольні питання по темі № 6

1. Розкрийте сутність поняття «проектний ри­зик».

2. У чому полягає різниця між поняттями «не­визначеність» і «ризик» в проекті?

3. Які класифікаційні ознаки проектного ри­зику ви знаєте?

4. Дайте характеристику різним видам ризику в проекті.

5. Які завдання поставлені перед аналізом про­ектного ризику?

6. Назвіть методи аналізу та прогнозування про­ектних ризиків і невизначеності, які ви знаєте.

7. У чому полягає сутність аналізу чутливості проектного ризику?

8. Розкрийте зміст аналізу сценаріїв проект­ного ризику.

9. Дайте характеристику аналізу моделей за ме­тодом «Монте-Карло» проектного ризику.

10. Розкрийте сутність хеджування як методу зниження ризику проекту.

11. Розкрийте сутність страхування як методу зниження ризику проекту.