Оцінювання

Для кожного типу спеціальної загальноосвітньої школи МОН України рекомендовано відповідні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з урахуванням особливостей їхнього психофізичного розвитку та можливостей.

Модуль /

Основними функціями перевірки і оцінювання на­вчальних досягнень учнів усіх типів шкіл є: •/ контролююча - визначення рівня засвоєння навчальної програми, виявлення готовності до засвоєння нового мате­ріалу;

S навчальна — стимулювання зусиль учнів до подолання труд­нощів, повторення, уточнення, систематизації, застосування знань і вмінь; формування в учнів адекватних критеріїв оці­нювання якості своїх знань і вмінь;

S діагностично-коригуюча - з'ясування причин труднощів, виявлення прогалин у знаннях і вміннях; внесення коректив, спрямованих на подолання цих прогалин у діяльність учнів і вчителя; надання своєчасної допомоги;

S стимулююча-мотиваційна — стимулювання учнів поліпшу­вати свої досягнення, формування позитивної мотивації до навчання",

S розвивально-виховна - формування вмінь цілеспрямованої діяльності, розвиток відповідальності, працелюбності, актив­ності, охайності, самостійності та інших особистісних якостей учнів;

S реалізація індивідуального підходу — знаходження відповід­ного рівня навантаження для кожного учня; вивчення став­лення учня до труднощів, успіхів, оцінки.

Перевірка навчальних досягнень учнів здійснюється у ме­жах матеріалу, визначеного навчальними програмами певного типу школи. При цьому враховуються можливості дітей та осо­бливості їхнього психофізичного розвитку. Оцінювання ґрунту­ється на позитивному принципі, тобто передусім враховуються досягнення учня, а не його невдачі.

Об'єктами перевірки і оцінювання виступають структурні компоненти навчальної діяльності, а саме:

1. Змістовий компонент — знання дітей.

При оцінюванні враховуються такі характеристики знань:

- повнота (від фрагментарного відтворення навчального
матеріалу до відтворення у повному обсязі);

- правильність (від не завжди точного до правильного від­
творення навчального матеріалу);

- усвідомленість (від розуміння в основному до вміння
пояснити, обгрунтувати);

Загальні

питання корскщйноі педагогіки та специыъног психологи

- застосування знань (адекватність, самостійність, різні
умови, використання допомоги).

2. Операційно-організаційний компонент дії, способи
дій, діяльність:

а) предметні (відповідно до змісту основних навчальних
предметів);

б) розумові (порівнювати, класифікувати, абстрагувати,
«аагальнювати тощо) та загальнонавчальні (аналізувати, пла­
нувати, організовувати, контролювати процес і результати ви-
нонання завдання, вміння користуватись підручником тощо).

Оцінюються такі характеристики:

- правильність;

- швидкість;

" — свідомість дій;

■' - новизна умов (за зразком, аналогічне, нове);

- самостійність виконання;

- якість виконаної роботи;

- цілеспрямованість.

3. Емоційно-мотиваційний компонент - ставлення до на­
вчання.

Оцінюються такі характеристики:

- характер і сила (байдуже, недостатньо виразне позитив­
не, зацікавлене, виразне позитивне);

. - дійовість (від пасивного до дійового);

- сталість (від епізодичного до сталого).

Навчальні досягнення учнів спеціальної школи оцінюються рівнями і відповідними їм балами:

1) перший рівень - початковий (1—3 бали);

2) другий рівень - середній (4—6 балів);

3) третій рівень - достатній (7 —9балів);

4) четвертий рівень - високий (10—12 балів).

Якісні критерії цих рівнів розроблено у відповідності з ти-¹ спеціальних шкіл для кожного предмета.