За способом внесення змін і доповнень

- жорсткі. жорсткі конституції змінюються і доповнюються в особливому порядку, складнішому, ніж звичай­на законодавча процедура. порядок зміни і доповнення конститу­ції встановлюється в самій конституції. Правом ініціювати зміни конституції звичайно наділяються парламент і глава держави, в деяких країнах - також певне число виборців (народна конституційна ініціатива).. Ступінь жорсткості конституцій є різним і залежить від конкретних способів їх зміни. Найменш жорсткими вважаються ті конституції, що змі­нюються чи доповнюються парламентом одного скликання ква­ліфікованою більшістю у 2/з голосів від конституційного складу парламенту (фрн, португалія, більшість держав – колишніх радянських республік). Іноді кваліфікована більшість має становити 3/4 або 4/5 складу парламенту.

Жорсткішими є конституції, що передбачають повторне при­йняття тих само змін і доповнень або одним і тим само складом парламенту з певним проміжком часу (Білорусь, Греція, Естонія, Італія, Литва), або новообраним складом парламенту кваліфі­кованою більшістю голосів (Норвегія, Фінляндія, Швеція)

Найжорсткішими вважаються ті конституції, зміни і допо­внення до яких затверджуються на референдумі. Спочатку парламент приймає проект змін і доповнень, а по­тім вони виносяться на референдум. Однією з найбільш жорстких є Конституція США, основний текст якої залишається незмінним, а конституційні зміни і доповнення вносяться окремими поправка­ми до нього. Проект поправки, схвалений 2/3 голосів обох палат кон­гресу або конституційними зборами (конвентом), що скликаються на вимогу законодавчих зібрань 2/з штатів, має бути ратифікований або 3/4 законодавчих зібрань штатів, або 3/4 конвентів штатів.

-гнучкі. Неписані, норми змінюються і доповнюються так само як і звичайні закони. (Британія, Нова Зеландія, Ізраїль)

-змішані. - поєднують елементи жорстких і гнучких конституцій.неоднакові проце­дури внесення змін і доповнень до різних частин та окремих по­ложень конституції: одні статті змінюються у досить складному порядку - аж до винесення проекту змін і доповнень на референ­дум або ратифікацію суб'єктами федерації, інші статті змінюють­ся у більш спрощеному порядку - аж до звичайної законодавчої процедури. (Індія)

3. за часом прийняття і тривалістю дії:

- старі – прийняті з кінця 18 – до поч. 20 ст (США – 1787; Польща – 1791; Франція – 1791)

- нові – прийняті в період між двома світовими війнами (Австрія – 1920; Латвія – 22; Ірландія – 32)

- новітні – прийняті після 2-гої світової. Такими є більшість чинних на сьогодні конс (Ісландія, Італія, Японія, Нім, Данія та ін..) Було також Прийнято нові або суттєво змінено ЧИнні конституції деяких держав Латинської Америки, а також Прийнято нові конституції У багатьох країнах Азії і Африки, які звільнилися від колоніальної залеЖНості. Особливу групу новіт­ніх конституцій становлять ПРИйняті в 90-х роках хх ст. ОСНОвні закони постсоціалістичних держав Центральної і Східної Європи

4. за строком дії:

-постійні. Мають необмежений строк дії.

-тимчасові. Мають обмежений строк дії. Вони можуть прийматися на встановлений (іноді в тексті конституції) строк або на час до настання заздалегідь визначеної події (як правило до прийняття постійної конституції). Зазвичай вони проголошуються главою держави або новим керівництвом країни після державного перевороту.

5. Розрізняють також:

- юридична, або формальна, конституція – це система конституційних норм; вона є документом який встановлює те, що має бути.

- фактична, або матеріальна, конституція – це сусп. відносини врегульовані нормами конституції, тобто реальний порядок здійснення держ влади і забезпечення прав і свобод особи.

В разі істотних розходжень між реальністю і нормами конс останню називають фіктивною.

6. Залежно від форми держ устрою:

- федеративні

-унітарні.