Основні джерела для вивчення історії Стародавньої Індії

Закони Ману.

Були складені в І ст. до н.е. авторами законів були брахмани. Норми викладалися у поетичній формі мовою санскрит, нараховували 2685 статей. Зміст виходить за рамки права - це і політика, і релігія, і мораль. Збірник ділиться на 12 розділів.

Право власності.

Закони встановлюють 7 можливих способів виникнення права власності:

• наслідування
• дарування
• купівля
• завоювання
• лихварство
• одержання милостині
• виконання певної роботи

Закони визначили 10 засобів існування:

• знання
• ремісництво
• робота за певну плату
• слугування (опанування)
• скотарство
• торгівля
• землекористування
• надання послуг
• мисливство
• лихварство

Серед основних видів власності закони називають землю. Земельний фонд країни складають такі землі:

• царські
• общинні
• приватні

За незаконне привласнення чужої майна накладався штраф. Закони Ману встановлювали, що якщо не власник засіяв чуже поле своїм насінням, він не має право одержати врожай. Всі речі поділялися на 2 категорії:

• нерухоме - земля
• рухоме - раби, худоба, інвентар

Серед договорів закони Ману розрізняють:

• договір займу
• використання найманої праці
• договір оренди землі
• договір купівлі-продажу
• договір дарування

Сімейно-шлюбні відносини.

Характерною для давньоіндійського суспільства патріархальна сім'я. Майно належить сім'ї, але розпоряджатися ним може лише чоловік. Жінка не має такого права, том що закони визначають її підвладною чоловікові: в дитинстві - під владою батька, в молодост і - чоловіка, після смерті чоловіка - синів.

Закони Ману проголошують взаємну вірність, але чоловік може мати кілька дружин. За зраду закони карають тільки жінку - це смертна кара. Розлучення для жінки не можливе навіть коли чоловік продав її іншому. Розлучення для чоловіка можливе тоді, коли жінка не народжує або народжує тільки мертвих дітей, або ж народжує тільки дівчаток, а негайно коли жінка була сварливою.

Кримінальне право.

Кримінальне право давньоіндійського суспільства характеризується досить значним рівнем розвитку. Закони Ману розрізняють злочини навмисні і необережні, рецидив у скоєнні злочинів а також співучасть. Проте хоче Таліон не був характерним для індійського права, окремі елементи його були присутніми. Зберігаються ордалії. Зберігається об'єктивне втілення відповідальності за злочин всією общиною (на зразок кругової поруки).

Серед майнових злочинів перш за все розрізняють крадіжку. Злодія треба вбити на місці злочину, а якщо ні, то хазяїна. Крадіжка відрізняється від грабунку. Покарання також накладаються на тих хто бачив, але не попередив. Найтяжчий злочин - це злочин проти держави:

• зрада
• заколот
• ламання міських воріт та стін

Види покарань:

• одруження замість смерті
• смертна кара
• садовіння на кіл
• топлення
• відрубування голови
• спалення на вогнищі або на розпеченому ліжку
• цькування собаками
• топтання слонами
• тілесні ушкодження відрізанням руки, ноги, пальців
• штраф
• заслання
• вигнання.

Кровна помста не застосовувалась.

Судовий процес.

Відокремлення суду від адміністрації не було. Верховним судом правив цар і брахмани. Особливості процесу: не існувало різниці між кримінальним і цивільним процесом; жінка не могла бути свідком.