Теоретична частина. SisoftSandra надає нам інформацію про систему, діагностику і тестування

SisoftSandra надає нам інформацію про систему, діагностику і тестування.

SiSoftware Sandra - це системний аналізатор для 32-х і 64-бітових версій Windows, що включає в себе тестові і інформаційний модулі. Завдяки цій програмі ми можемо отримати відомості про процесор, чипсет, відеоадаптер, порта, принтера, звукової карти, пам'яті, мережі і т.д.

EVEREST- це теж діагностика обладнання і тестування практично будь-яких компонентів пам’яті для користувачів ПК. Ця програма пропонує найбільш точної інформації та можливості діагностики, включаючи он-лайнові функції, пам’ять критеріїв, апаратний моніторинг, і низького рівня апаратних інформації.

Архітектура центрального процесора

Центральний процесор (Central processing unit) — функціональна частина ЕОМ, що призначена для інтерпретації команд. Функції — обробка даних по заданій програмі шляхом виконання арифметичних і логічних операцій; програмне керування роботою пристроїв комп’ютера.

З погляду програмістів, під архітектурою процесора мається на увазі його здатність виконувати певний набір машинних кодів. Більшість сучасних десктопних процесорів відносяться до сімейства x86, або Intel-сумісних процесорів архітектури IA32 (архітектура 32-бітових процесорів Intel). Її основа була закладена компанією Intel в процесорі i80386, проте в подальших поколіннях процесорів вона була доповнена і розширена як самою Intel (введені нові набори команд MMX, SSE, SSE2 і SSE3), так і сторонніми виробниками (набори команд EMMX, 3Dnow! І Extended 3Dnow!, розроблені компанією AMD).

Проте розробники комп'ютерного устаткування вкладають в поняття «Архітектура процесора» (іноді, щоб остаточно не заплутатися, використовується термін «мікроархітектура») дещо інший смисл. Із їхньої точки зору, архітектура процесора відображає основні принципи внутрішньої організації конкретних сімейств процесорів. Наприклад, архітектура процесорів Intel Pentium позначалася як Р5, процесорів Pentium II і Pentium III — Р6, а популярні в недавньому минулому Pentium 4 відносилися до архітектури NetBurst.

Ядро

«Процесорний ядро» (як правило, для стислості його називають просто «ядро») – це конкретне втілення [мікро] архітектури (тобто «архітектури в апаратному сенсі цього слова»), що є стандартом для цілої серії процесорів. Наприклад, NetBurst – це мікроархітектура, яка лежить в основі багатьох сьогоднішніх процесорів Intel: Celeron, Pentium 4, Xeon.

«Таким чином, можна сказати що«ядро»- це конкретне втілення певної мікроархітектури«в кремнії», що володіє (на відміну від самої мікроархітектури) певним набором строго обумовлених характеристик. Мікроархітектура – аморфна, вона описує загальні принципи побудови процесора. Ядро – конкретно, це мікроархітектура, «обросла» всілякими параметрами і характеристиками.

Кеш

У всіх сучасних процесорах є кеш (по-англійськи – cache). Кеш – це якась особлива різновид пам'яті (основна особливість, що відрізняє кардинально кеш від ОЗУ – швидкість роботи), яка є свого роду «буфером» між контролером пам'яті і процесором. Служить цей буфер для збільшення швидкості роботи з ОЗУ.

Специфіка конструювання сучасних процесорних ядер призвела до того, що систему хешування в переважній більшості CPU доводиться робити багаторівневою. Кеш першого рівня (самий «близький» до ядра) традиційно поділяється на дві (як правило, рівні) половини: кеш інструкцій (L1I) і кеш даних (L1D). Це розділення передбачається так званої «гарвардської архітектурою» процесора, яка станом на сьогодні є найпопулярнішою теоретичної розробкою для побудови сучасних CPU. У L1I, відповідно, акумулюються тільки команди (з ним працює декодер, див. Нижче), а в L1D – тільки дані (вони згодом, як правило, потрапляють у внутрішні регістри процесора).