Земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом

Згідно з п. "д" ст. 140 "Підстави припинення права власності на земельну ділянку" ЗКУ, п. "в" ст. 143 ЗКУ "Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку" підставою припинення права власності на земельну ділянку є "конфіскація за рішенням

суду" ("в судовому порядку").

Згідно із ч. 6 ст. 41 Конституції України, "конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом" Ці поло­ження відтворені у ст. 354 ЦК України.

Законом, який передбачає "випадки, обсяги та порядок" конфіскації майна, є насамперед КК України. Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України, "[п]окарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються". Згідно із ч. 2 цієї статті, "{конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. "

Зокрема, конфіскація майна передбачена за вчинення умисного вбивства при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 КК України), торгівлю людьми або іншу незаконну угоду з людьми при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 149 КК України), крадіжку, вчинену в особливо великих розмірах або організованою групою (ч. 5 ст. 185 КК України) та ін.

На наш погляд, як конфіскацію можна розглядати також стягнення в дохід держави одержаної стороною (належної стороні) за господарським зобов'язанням земельної ділянки, якщо таке зобов'язання "визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства" за рішенням суду (ч. 1 ст. 208 ГК України). Водночас, можливість застосування даної норми ГК України щодо угод про відчуження земельних ділянок ставиться під сумнів положеннями ч. 1 ст. 4 кодексу, які виключають земельні відносини з предмету регулювання кодексу.

Положення про конфіскацію містяться в деяких інших законодавчих актах (наприклад, КУпАП), проте передбачена цими актами конфіскація навряд чи може бути застосована щодо земельних ділянок. Щоправда, О.В. Єлісєєва вказує, що теоретична можливість такого застосування існує при вчиненні правопорушень, передбачених ст. 181 КУпАП "Азартні ігри, ворожіння у громадських місцях", коли земельна ділянка може бути конфіскована, якщо вона є ставкою у грі.