Стаття 139. Відчуження земельних ділянок за рішенням суду

У разі звернення стягнення на земельну ділянку, що перебуває у власності громадянина чи юридичної особи, земельна ділянка підлягає продажу на земельних торгах, що проводяться у формі аукціону.

Звернення стягнення на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, допускається у випадках, коли у власників таких ділянок відсутнє інше майно, на яке може бути звернене стяг­нення, якщо інше не запропоновано власником земельної ділянки.

До частини першої. Відповідно до ч. 5 ст. 50 ЗУ "Про виконавче провадження", звернення стягнення на земельну ділянку за виконавчими документами, у т.ч. і насамперед за рішенням суду, допускається у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача.

Особливості звернення стягнення визначаються ст. 62 Закону, яка підлягає застосуванню з урахуванням коментованої статті, зокрема, ч. 2, за якою звернення стягнення на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, проводиться лише у визначених випадках. "Прилюдні торги", згадані у ст. 62 Закону, мають обов'язково проводитися у формі земельних торгів.

Різниця між ціною продажу земельної ділянки і розміром боргу після вирахування сум, передбачених ст. 43 ЗУ "Про виконавче провадження", підлягає поверненню колишньому власникові земельної ділянки, у якого вона була відчужена (ч. 4 ст. 43).

На сьогодні відсутній порядок продажу земельних ділянок на земельних торгах, що формально мало б перешкоджати зверненню стягнення на земельні ділянки у відповідності до вимог закону. Між тим, за відсутності відповідного закону існує практика звернення стяг­нення на земельні ділянки відповідно до положень Інструкції про проведення виконавчих дій (п. 5.Ю.4.), затвердженої Наказ Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999, та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №68/5 від 27.10.1999. Як видається, в силу положень ч. 5 ст. 137 ЗКУ визначення процедури проведення стосовно земельних ділянок прилюдних (а по суті - земельних) торгів підзаконним актом Міністерства юстиції за відсутності відповідного закону є незаконним.

До частини другої. За умови зняття мораторію на відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 15 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ) таке відчуження допускатиметься у випадках, коли у власників ділянок відсутнє інше майно, на яке може бути звернене стягнення. Це відповідає загальному правилу, передбаченому ч. 5 ст. 50 ЗУ "Про виконавче провадження" щодо порядку звернення стягнення на нерухоме майно. Дана норма не є імперативною і застосовується "якщо інше не запропоновано власником земельної ділянки". На нашу думку, дане словосполучення варто розуміти як можливість власникам земельної ділянки добровільно погодитись на звернення стягнення на земельну ділянку, не зважаючи на наявність іншого майна, на яке може бути звернуте стягнення.

Можливість звернення стягнення на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у умовах мораторію на відчуження цих земель (пп. "б" п. 15 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ) є предметом дискусій. Норма, що забороняє будь-яким способом відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не передбачає винятків для звернення стягнення на земельну ділянку. З іншого боку, на думку, наприклад, Т. О. Коваленко, на випадки звернення стягнення на земельні ділянки в рахунок боргів мораторій не поширюється³⁴³. Подібні підходи обґрунтовуються, зокрема, тим, що при зверненні стягнення йдеться не стільки про право власника відчужити земельну ділянку, скільки про його обов'язок погасити борг.