Класифікації та групування

Групування полягає в розділенні сукупності на групи по істотним для них ознаках.

Традиційно цей поділ виконують за такою схемою: із множини ознак, які описують явище, добирають розмежувальні, а потім сукупність поділяють на групи та підгрупи відповідно до значень цих ознак.

Головний принцип будь-якого поділу ґрунтується на двох положеннях:

1) в один клас, групу об’єднуються елементи певною мірою подібні між собою;

2) ступінь подібності між елементами, які належать до одного класу, значно вищий, ніж між елементами, що належать до різних класів.

Основою групування може бути будь-яка атрибутивна чи кількіcна ознака, що має градації. Таку ознаку називають групувальною. Залежно від складності масового явища (процесу) та мети дослідження групувальних ознак може бути одна, дві й більше.

У статистичній практиці часто вдаються до розбиття сукупностей за атрибутивними ознаками — класифікації та номенклатури. Їх розробляють міжнародні й національні статистичні органи.

У міжнародній статистиці відома галузева класифікація видів економічної діяльності, стандартна класифікація занять, стандарт­на торговельна класифікація. Різновидом класифікації є товарні номенклатури, наприклад Брюссельська митна номенклатура. Кожній класифікаційній позиції надається код (шифр), який замінює її назву і є постійним засобом ідентифікації під час передавання інформації по каналах зв’язку, комп’ютерної обробки тощо.

Поряд з класифікацією використовують групування, на які покладаються такі аналітичні функції:

1) вивчення структури та структурних зрушень;

2) визначення типів соціально-економічних явищ, виокремлення однорідних груп і підгруп;

3) виявлення взаємозв’язків між ознаками.

Згідно з цими функціями розрізняють три види групувань: структурне, типологічне, аналітичне.

Структурне групування характеризує склад якісно однорідної сукупності за певними ознаками, оскільки у межах такої сукупності значення ознак варіюються. Різновидом структурних групувань є ряди розподілу. Ряд розподілу складається з двох елементів: варіант та частот. Варіантами є окремі значення груповочної ознаки, а частотами - числа, які показують, скільки разів повторюються окремі значення варіант. Замість частоти може бути використана частість (частка або відсоток від загальної чисельності одиниць).

За допомогою таких групувань вивчають, наприклад, склад населення по вікових групах, склад підприємств по числу працюючих (див. табл.3.1).

Типологічне групування — це поділ якісно неоднорідної сукупності на класи, соціально-економічні типи, однорідні групи. Основне завдання такого групування — ідентифікація типів. Вибір групувальної ознаки та кількісних міжгрупових меж ґрунтується на всебічному теоретичному аналізі суті явища, його характерних рис та особливостей формування в конкретних умовах часу та простору.

Прикладом такого угрупування є розподіл населення України по сферах виробничої діяльності (табл.3.2).

Таблиця 3.1 - Угрупування підприємств по числу працюючих

Чисельність працюючих, люд.	Кількість підприємств
одиниць	% до підсумку
До 50		51,4
51 - 200		34,7
201 - 600		10,7
601 - 1000		1,8
Понад 1000		1,4
Разом		100,0

Таблиця 3.2 - Розподіл населення України, зайнятого в народному господарстві

Сфери діяльності	200... р.
Всього зайнято в народному господарстві у тому числі	100,0
в галузях матеріального виробництва	73,8
в невиробничій сфері	26,2

Структурні й типологічні групування описові: вони характеризують структуру сукупності, виокремлюють характерні риси та особливості Типологічні групування відрізняються від структурних тільки метою дослідження, форми їх повністю співпадають (табл.3.3).

Таблиця 3.3 - Схема структурного й типологічного угрупування

Межі угрупування по істотній ознаці	Кількість одиниць сукупності	Система показників
::	::	::	::	::
::	::	::	::	::
Разом

Скориставшись групуванням, можна також виявити наявність та напрям зв’язку між ознаками, з яких одна розглядається як результат, інша — як фактор, що впливає на результат. Тобто розглядається як мінімум дві ознаки: факторна (причина) й результативна (слідство). Прикладом є таблиця 3.4

Таблиця 3.4- Залежність урожайності пшениці від терміну збирання

Термін збирання	Збиральна посівна площа, га	Урожайність, ц/га
Своєчасно
З незначним запізненням
Зі значним запізненням
У цілому по сукупності

Аналітичні групування проводяться по факторній ознаці та в кожній групі визначається середня величина результативної ознаки (табл.3.5). За наявності зв'язку між ознаками середні групові систематично зростають (прямий зв'язок) або зменшуються (зворотний зв'язок).

Таблиця 3.5 - Схема аналітичного угрупування

Межі угрупування по факторній ознаці, Хi	Кількість одиниць сукупності fi	Середнє значення результативної ознаки, Yi
	f1	Y1
	f2	Y2
	::	::
Разом	fi	х

Поділ групувань на три види певною мірою відносний. Адже часто групування універсальні: одночасно виділяються типи, визначається склад сукупності й виявляється взаємозв’язок між ознаками.

3. Основні питання методології групувань.

Як відомо, при проведенні групування ознаки можуть бути атрибутивними або кількісними. Для атрибутивної ознаки число груп відповідає числу їх різновидів.

Наприклад, при розподілі населення по рівню освіти виділяють 5 груп: з вищим, незакінченим вищим, середнім спеціальним, середнім, неповним середнім. Якщо ознака альтернативна, можливі 2 групи: працівники задоволені або не задоволені професією.

Якщо групувальна ознака кількісна, постає питання про кількість груп та межі кожної з них. Кількість груп залежить від ступеня варіації групувальної ознаки та обсягу сукупності. Так, для дискретної ознаки, діапазон варіації якої обмежений (кількість дітей у сім’ї, тарифний розряд тощо), груп, як правило, стільки, скільки варіант ознаки. Якщо розглядається неперервна ознака (стаж роботи працівника, собівартість продукції) або у разі значної варіації дискретної ознаки (кількість працюючих на підприємстві, кількість укладених на біржі угод) діапазон варіації розбивається на m інтервалів.

Орієнтовно оптимальна кількість груп визначається за стандартними процедурами, зокрема за формулою Стерджеса:

m = 1 + 2,30259 lg n,

де n — обсяг сукупності;

m — число інтервалів.

Інтервали на практиці утворюють за трьома формальними принципами:

- рівності інтервалів;

- кратності інтервалів;

- рівності частот.

У структурних і аналітичних групуваннях та якщо значення ознаки змінюються рівномірно найчастіше застосовують принцип рівності інтервалів. Ширину кожного інтервалу визначають за формулою

(2.1)

де Хmax, Хmin - найбільше та якнайменше значення ознаки,

m - кількість груп.

Визначаючи межі інтервалів, ширину h доцільно округлювати.

Якщо діапазон варіації ознаки надто широкий і поділ значень нерівномірний, беруть нерівні інтервали, зокрема сформовані за принципом кратності, коли ширина кожного наступного інтервалу в k раз більша (менша), ніж попереднього.

Наприклад, припустимо, що прибутковість активів комерційних банків коливається від 1 до 42%, а прибутковість капіталу — від 11 до 165%. В табл. 3.6 при групуванні за прибутковістю активів скористались принципом рівних інтервалів, а за прибутковістю капіталу — принципом кратності інтервалів (k = 2).

Таблиця 3.6 – Варіанти формування інтервалів групувань за рівнем прибутковості, %

Прибутковість активів	Прибутковість капіталу
До 10	11 — 20
10 — 20	21 — 40
20 — 30	41 — 80
30 і більше	81 і більше

Перший та останній інтервали (або один із них) відкриті, тобто мають лише одну межу (верхню чи нижню). За допомогою відкритих інтервалів усі крайні значення ознаки, що варіює, зводяться в одну групу, завдяки чому групування стає компактним.

Принцип рівних частот використовують нечасто і переважно в аналітичних групуваннях, щоб уникнути зважування групових середніх. При утворенні інтервалів за цим принципом не буває нечисленних груп, що дозволяє отримати достовірну характеристику кожної групи.

Групування проводять за однією або за декількома ознаками. Групування по одній ознаці є простим, по декількох - складним. Останнє може бути комбінаційним, якщо в його основі послідовно скомбіновано дві або більше ознаки, або багатовимірним, якщо воно проводиться по декількох ознаках одночасно.

Наприклад, угрупування населення за віком та статтю буде комбінаційним, якщо в кожній віковій групі виділені підгрупи за статтю. А угрупування сімей по рівню споживання продовольчих й непродовольчих товарів одночасно багатовимірне.