Визначення, витоки та основні категорії вибіркової процедури

Більшість соціальних досліджень, об’єктом яких є молодь як велика соціальна група чи її окремі категорії, передбачає застосування вибірки. Необхідність побудови вибірки диктується тим, що дослідник не завжди може охопити всю досліджувану сукупність внаслідок обмеженості ресурсів (матеріальних, технічних, людських і т.д.). До того ж, як свідчить багатолітня практика проведення статистичних та соціальних обстежень, методично правильно організована процедура випадкового відбору робить недоцільним опитування всіх без виключення одиниць досліджуваної сукупності чи застосування занадто великої вибірки (наприклад, десятків чи сотен тисяч осіб). Згідно з законом великих чисел, починаючи з деякого моменту можна не збільшувати обсяг вибіркової сукупності, бо таке збільшення не дає нової інформації. Водночас, дія цього закону залежіть від такої властивості генеральної сукупності, як її однорідність; чім одноріднішими є одиниці спостереження, тим меншою може бути вибірка. Звичайно ж, якщо б всі люди різнилися між собою мінімальним чином (за віком, освітою, професією, національністю і т.д.), достатньо було б опитати лише декілька осіб, щоб судити про властивості всієї сукупності.

Крім обсягу та однорідності генеральної сукупності на обсяг вибірки також впливає й необхідна досліднику точність прогнозу, яка визначається величиною припустимою помилки вибірки. Помилка вибірки – це величина, на яку відхилятимуться відповідні значення (наприклад, доход чи вік респондентів) у генеральній сукупності у порівнянні з вибіркової. Інтервал, в якому знаходитиметься значення певної ознаки у генеральній сукупності у порівнянні з вибіркової, називають довірчим інтервалом. Якою б точною моделлю генеральної сукупності ні була побудована нами вибірка, забезпечити їх повну відповідність, за статистичними законами, неможливо, але можна вже попередньо оцінити величину цієї “невідповідності”, якщо наша вибірка має випадковий (не цільовий) характер, тобто будується на принципах теорії ймовірностей та законі розподілення випадкових подій.

Як можна бачити з таблиці 3, відповідність вибірки генеральній сукупності оцінюється з певною ймовірністю (ступенем впевненості у правильності прогнозу). Наприклад, якщо довірча ймовірність дорівнює 95 % (рівень значимості складає 0,05), то це означає, що з 100 вибірок однакового обсягу, які вилучені з деякої сукупності випадковим чином, 95 “витримають” тест на точність. Якщо ми хочемо підвисити рівень значимості до 0,01 (довірча ймовірність вже буде складати 99%), треба збільшити обсяг вибірки до 22 500 одиниць [25, с.178]. Для соціального дослідження рівень значимості 0,01 чи 0,05 можна вважати достатньо високим (ці показники найчастіше застосовуються у практиці вибіркових досліджень).

Таблиця 3