Проблеми освоєння ресурсів Світового океану

Прогрес у сфері науки й техніки дозволив значно розширити масштаби використання ресурсів і простору Світового океану. Швидкими темпами розвивається флот. Нині його складають понад 75 тис. суден сумарним тоннажем 400 млн т. Риболовний флот налічує 21 тис. суден (понад 100 тис. т).

Останні прогнози свідчать про те, що в найближчі 20–30 років можна збільшити щорічне добування морських біологічних ресурсів до 150–180 млн т. Вважають, що за марикультурою – майбутнє. Так, гектар марикультури здатен давати у вісім разів більше риби, ніж гектар суходолу - м’яса. Крім біологічних ресурсів, Світовий океан має колосальні мінеральні багатства – корисні копалини. Інтенсивно здійснюється видобування нафти й газу на шельфі. Якщо у середині ХХ ст. у світі існувало 70 плавучих платформ для видобування нафти, то на початку ХХІ ст. їх було вже понад 750. Частка «морської» нафти в загальному її видобутку досягла 28 % (790 млн т), а “морського” газу – близько 25 % (340 млн т).

Спеціалісти вже впритул наблизилися до розробки економічно ефективних засобів для промислового видобутку залізомарганцевих конкрецій з глибини 4–6 км. Цими конкреціями, що являють собою поліметалічні руди (заліза – до 14 %, марганцю – 25, міді – 0,5, нікелю –1,9, кобальту – 0,5 %), вкриті великі площі дна Світового океану. У морській воді зосереджено значну кількість хімічних елементів та їхніх сполук: кисень, водень, хлор, натрій, магній, калій, бром, йод і багато інших. Серед них найважливішим є потенційний ресурс Світового океану – дейтерій (водень з атомною масою 2), який є паливом для термоядерних реакторів. Запаси його в океані є практично невичерпними.

Світовий океан – гігантський акумулятор енергії. Він накопичує її у вигляді кінетичної енергії течій, хвиль і припливів, потенційної енергії, пов’язаної з різницею рівня океану в різних його частинах, і, нарешті, теплової (гідротермальної) енергії (завдяки різниці температур різних шарів океану). Енергія Світового океану безмежна, але використання її поки що залишається проблематичним.

Так 20 квітня 2010 року на нафтовидобувній платформі Deepwater Horizon в Мексиканській затоці на віддалі близько 80 км від узбережжя Луїзіани трапився вибух, внаслідок якого загинуло 11 людей. В результаті аварії в трьох місцях була пошкоджена глибоководна свердловина з якої почала витікати нафта, 22 квітня платформа затонула.. Компанії British Petroleum з величезними труднощами вдалося зупинити витікання тільки через три місяці. Підводний витік нафти у Мексиканській затоці став найбільшим аварійним забрудненням нафтою морських вод за всю історію. За оцінками експертів у Мексиканську затоку вилилося близько 5 мільйонів барелів нафти (близько 682 000 тонн, що складає близько 20% від кількості нафти, яка видобувається в Україні за рік). Кожного дня у воду Мексиканської затоки потрапляло від 53 000 до 62 000 барелів нафти. Зібрати вдалося лише 800 000 барелів нафти (16%). Вилив нафти спричинив величезні збитки екосистемам регіону, а також економіці США. Значних фінансових та репутаційних збитків зазнала і компанія British Petroleum.

Експлуатацію простору та ресурсів Світового океану слід здійснювати, уникаючи подальшого його забруднення, що зафіксовано у відповідних морських конвенціях ООН.

Проблема збереження генофонду планети

Зміна умов існування, головним чином, під впливом життєдіяльності людини, а також пряме винищення флори й фауни Землі призводять до збідніння її видового складу, зменшення чисельності багатьох видів, навіть повного зникнення, вимирання окремих видів, втрати генофонду планети.

Генофонд – сукупність спадкових властивостей усіх організмів, що існують на Землі. Необхідність збереження генофонду зумовлено господарськими, науковими, естетичними й етичними міркуваннями. Кожен біологічний вид неповторний. У нього закладено інформацію про філогенетичний розвиток рослинного й тваринного світу, що має непересічне наукове та прикладне значення. Усі можливості використання певного організму в майбутньому є непередбачуваними. Тому весь генофонд нашої планети, за виключенням генофонду окремих хвороботвірних організмів, потребує ретельної охорони.

З 300 тис. видів вищих рослин світової флори в постійному господарському використанні перебуває близько 2,5 тис., у частковому – більше 20 тис. За підрахунками вчених, у селекції сільськогосподарських культур з планетарного генофонду вже зараз можна додатково використовувати близько 600 видів.

Ще чисельнішим є генофонд тваринного світу. Він налічує приблизно 1,3 млн видів. У своїй життєдіяльності людина цілеспрямовано використовує лише мізерну частину цього багатства. Непередбачувані ще кілька десятків років тому можливості використання генофонду планети демонструє сьогодні біоніка – у вигляді численних удосконалень і інженерних розробок, що ґрунтуються на вивченні морфології та функцій органів диких тварин. Сучасний прогрес і надії в медицині, особливо в галузі пошуків і розробки нових ліків від хвороб, які на сьогодні є невиліковними, пов’язані з використанням генофонду лікарських рослин, а випробовуються вони на генофонді тварин.

Окрім цього, загроза скорочення та втрати генофонду планети є практично прямою загрозою для життєдіяльності людини. З одного боку, це втрата потенційно можливих нових ліків, харчових продуктів, інженерно-біонічних конструкцій, матеріалів тощо, а з іншого – загрозливе свідчення збідніння середовища життєдіяльності людини. Продемонструємо це на прикладі динаміки генофонду ссавців і птахів, екологічні ніші існування яких є тотожними екологічній ніші людини. Так, з приблизно 4226 видів ссавців, які існували, за підрахунками тодішніх фахівців, на Землі у 1600 р., до нашого часу внаслідок діяльності людини зникли 36 видів ссавців (0,86 %), а з 8684 видів птахів – 94 (1 %), під загрозою зникнення перебувають 120 видів (2,84 %) ссавців і 187 (2,2 %) видів птахів. Ще гірше ситуація з підвидами: з 1600 р. зникли 64 підвиди ссавців і 164 підвиди птахів, під загрозою – 223 підвиди ссавців і 287 підвидів птахів. Збереження такої тенденції неминуче призведе до загострення й посилення глобальних проблем життєдіяльності людини – екологічної, продовольчої та ін. Не краще склалася ситуація з генофондом рослинного світу.

Всесвітня програма охорони біорізноманіття під егідою ООН передбачає формування світового банку генофонду планети на основі створення резерватів, національних парків, заповідників, заказників та інших охоронних територій дикої природи в усіх країнах світу. Охорона генофонду планети необхідна також для розвитку такої важливої науки, як генетика, з розвитком якої пов’язують розв’язання інших глобальних проблем життєдіяльності людства, наприклад, продовольчої.