Звітний період та сплата податку

Для першої групи платників ЄП податковим (звітним) періодом буде календарний рік, а для другой, третьої та четвертої груп – квартал.

Перша та друга групи спрощенців сплачуватимуть ЄП авансом, не пізніше 20 числа поточного місяця. Нарахування таких авансових внесків органи ДПС здійснюватимуть на підставі заяви щодо розміру обраної платником ЄП ставки, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Підприємці І та ІІ груп, які не використовують найману працю, звільняються від сплати ЄП на час відпустки (1 календарний місяць на рік), а також за період хвороби (підтвердженої копією лікарняного, якщо хвороба триває 30 і більше календарних днів). Суми сплачені за такий період за заявою підприємця зараховуються в рахунок майбутніх платежів.

Третя та четверта групи спрощенців сплачують ЄП протягом десяти календарних днів після граничного строку подання квартальної декларації.

7. Спрощена система оподаткування звільняє від сплати:

1) податку на прибуток підприємств;

2) ПДФО у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з правилами спрощеної системи

3) ПДВ з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім ПДВ, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку 3%;

4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;

5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Питання для самоконтролю:

5. Єдиний податок: умови переходу.

6. Види діяльності, заборонені для спрощеної системи оподаткування.

7. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

8. Особливості справляння туристичного збору.

9. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

10. Види торгових патентів.

Тема 8. Податкове планування.

1. Сутність та види податкового планування.

2. Податкова оптимізація планування та її методи.

Ключові слова: податкове планування, податкова оптимізація, податкова політика, податкові платежі.

8.1.

Найважливішим способом управління податками є податкове планування.

Податкове планування – це планування фінансової і господарської діяльності юридичних і фізичних осіб з метою оптимізації податкових платежів, а також методи і заходи, що спрамованя на збільшення оборотних коштів, що залишаються в розпорядженні підприємства після сплати податків.

Оптимізація податкових платежів – це збільшення фінансових результатів при економії податкових витрат, а також недопущення більшої динаміки росту податкових витрат в порівнянні з динамікою росту виручки.

Цілі податкового планування:

- Підвищення рівня контролю за фінансовими ресурсами;

- Підвищення оборотності обігових коштів;

- Уникнення штрафних санкцій;

- Організація правильних розрахунків сум податкових платежів при дотриманні податкового законодавства;

- Збільшення прибутку.

Види податкового планування:

1. Оптимізаційне: зменшення розміру податкових зобов’язань за допомогою цілеспрямованих правомірних дій платника податків, які включають повне використання податкових пільг та інших законних засобів і прийомів.

2. Поточне: вибір обілкової політики фірми; розрахункове планування податкових платежів; безпосереднє застосування схем їхньої оптимізації.

3. Класичне: планування своєчасності та правильності сплати податків, організації правильного податкового обліку; внутрішнього контролю і звітності.

4. Мінімізаційне: застосування схем і методів з метою зменшення податкових платежів.

8.2.

Мета податкової оптимізації – це діяльність у рамках закону, що дозволяє одержати найбільше відношення прибутку до податкових витрат платника податку.

Податкова оптимізація – це вибір між різними варіантами здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства і розміщення його активів з метою досягнення найнижчого рівня податкових зобов’язань, що виникають при цьому. В основі податкової оптимізації лежить максимальне використання податкових пільг.

Методи податкової оптимізації:

- Переміщення бази оподаткування;

- Зменшення бази оподаткування;

- Використання пільг;

- Перенесення прибутку на більш пізні періоди і, відповідно, відстрочення сплати податків.

Методи податкового планування:

- Поточний фінансовий контроль – контроль за податками при періодичному складанні прогнозів їх змін і спостереження у відповідності з пронозами реальних платежів податків за тіж самі періоди.

- Попередня податкова експертиза – експертиза нових проектів і найважливіших управлінських рішень. Наявність на підприємстві нормативно-правової бази щодо обчислення податків; консультацій юристів, аудиторів тощо.

- Порівняльний аналіз – аналіз нових проектів діяльності підприємства.

Ефективність обраної податкової політики характеризується наступними коефіцієнтами:

1. Загальний коефіцієнт ефективності оподаткування: сума чистого прибутку / дохід від усих видів діяльності.

2. Коефіцієнт податкоспроможності: Загальна сума податкових зобов’язань / Обсяг реалізованої продукції.

3. Коефіцієнт оподаткування прибутку: Загальна сума податкових платежів / балансовий прибуток підприємства за звітний період.

4. Коефіцієнт ефективності податкової політики: Сума податкових пільг підприємства за звітний період / сума податкових платежів у звітному періоді.

Ефективність податкової політики досягається з дотриманням наступних принципів:

- Суворе дотримання діючого податкового законодавства;

- Доцільність застосування на малих підприємствах спрощеної системи оподаткування;

- Управління виробничим процесом в залежності від зміни діючої системи оподаткування;

- Вплив на елементи бази оподаткування в залежності від групи податків і зборів.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке податкове планування;

2. Методи податкового планування;

3. Податкова оптимізація та її методи;

4. Які коефіцієнти характеризують ефективність обраної податкової політики.

Платники: