Задача 8. Інфекційне відділення районної лікарні має 35 ліжок, розташоване в окремій одноповерховій споруді, всі палати 3-хмісні звичайні

Інфекційне відділення районної лікарні має 35 ліжок, розташоване в окремій одноповерховій споруді, всі палати 3-хмісні звичайні, площа кожної 15 м², забудова коридору 2-хстороння, відділення має спільний санітарний блок, їдальню із буфетною, маніпуляційну, кабінет завідувача відділенням та ординаторську.

Обґрунтуйте висновок про відповідність обстеженого відділення санітарним вимогам і нормам та у разі необхідності запропонуйте відповідні пропозиції та рекомендації.

ТЕМА №39. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ЛІКАРНЯНОГО ТА ПОБУТОВОГО ОДЯГУ. МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ЗАСОБІВ ДОГЛЯДУ ЗА РОТОВОЮ ПОРОЖНИНОЮ

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Оволодіти методикою гігієнічнічної оцінки тканин різного призначення за їх фізико-хімічними властивостями та засобами індивідуального захисту тіла, сенсорних органів, органів дихання.

Засвоїти методики гігієнічної оцінки засобів догляду за ротовою порожниною.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Анатомічні особливості та фізіологічні функції шкірного покриву тіла людини.

2. Гігієнічне значення, функції, види одягу та особливостей його призначення.

3. Основні види тканини, їх класифікація за походженням та фізико–хімічними властивостями. Фізико-хімічні показники, які характеризують гігієнічні властивості тканини.

4. Гігієнічні вимоги до різних шарів комплекту одягу в залежності від їх функціонального призначення. Гігієнічні показники та критерії оцінки мікроклімату в підодежному просторі.

5. Гігієнічна характеристика властивостей та можливостей використання натуральних, синтетичних та штучних тканин у різних шарах комплекту одягу.

6. Гігієнічні вимоги до лікарняної білизни та одягу.

7. Класифікація за призначенням та гігієнічна характеристика тканин виробничого одягу. Класифікація і характеристика захисного одягу від шкідливих факторів виробничого середовища – фізичних, хімічних, біологічних. Гігієнічні умови праці у ньому.

8. Загальна схема гігієнічної оцінки тканини, методика визначення окремих її показників (товщини, питомої ваги, пористості, капілярності, гігроскопічності, відносної паро-теплопровідності, стійкості до кислот, лугів, органічних розчинників, до механічної дії, теплової радіації тощо).

9. Догляд за ротовою порожниною як один з основних засобів профілактики стоматологічних захворювань.

10. Будова та функції, мікробіологічні особливості ротової порожнини людини. Поняття про природне та штучне чищення зубів.

11. Гігієнічна оцінка засобів догляду за зубами: зубних порошків, зубних паст, зубних щіток, зубочисток, еликсирів для полоскання тощо.

12. Гігієнічні вимоги до матеріалів для виготовлення зубних порошків, зубних паст, зубних щіток, зубочисток, протезування зубів. Гігієнічні вимоги до конструкції і форми щіток, методики чистки зубів, режиму догляду за ротовою порожниною.

ЗАВДАННЯ:

1. Ознайомитися із загальною схемою гігієнічної оцінки тканини та методиками визначення окремих її показників.

2. Провести санітарне дослідження зразка тканини та обгрунтувати гігієнічний висновок щодо доцільності його використання як елементу побутового або лікарняного одягу.

3. Ознайомитися з набором предметів по догляду за ротовою порожниною (зубних щіток різної форми і конструкції з волокон синтетичних матеріалів, набором зубних паст та зубних порошків, еликсирів та ін.).

4. Визначити гігієнічний індекс зубів.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова Книга, 2006. – С. 546-558.

2. Гігієна праці. / За ред.. А.М.Шевченка. – 2 видання: Інфотекс, 2000, С. 389-404.

3. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни. / Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін / За ред. Є.Г. Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 494-502.

4. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена. – К.: 1983 – С. 305-307.

5. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. / Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г. Бардов и др. – К.: Вища школа, 2000 – С.578-592.

6. Гигиена детей и подростков. / Под ред. В.Н.Кардашенко. – М.: Медицина, 1980. – С. 317-385.

7. Гигиенические требования к одежде для детей (методические указания). – М., 1984.

8. Дель Р.Д. с соавт. Гигиена одежды. – М., 1979.

9. Минх А.А. Общая гигиена. – М., 1984.

10. Справочник по гигиене труда. / Под ред. Б.Д.Карпова, В.Е.Ковшило. – М., Медицина, 1979. - 445с.

11. Чекаль В.Н. и др. Гигиенические особенности одежды из искуственных материалов. – К.,1982.

12. Общая гигиена // Румянцев Г.И., Воронцов М.П., Гончарук Е.И. и др. – М.: Медицина, 1985. – С. 212.

13. Покровский В.А. Гигиена. – М., Медицина, 1979. – С. 484–490.

14. Сергета І.В. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – 86 с.

15. Станкевич К.І., Шедтель В.И. Методы гигиенических исследований полимеров. – К., 1969. – 269 с.

16. Пахомов Г.Н. Первичная профилактика в стоматологии. – М., 1982. – 238 с.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

На першій половині заняття, після перевірки підготовки теоритичного завдання студенти знайомляться із загальною схемою гігієнічної оцінки тканини та методиками визначення окремих її показників, а саме: товщини, питомої ваги (щільності), пористості, теплопровідності, капілярності тканини її стійкості до лугів, кислот та органічних розчинників. Проводять санітарне дослідження зразка тканини.

Зведені результати фіксують у таблиці 1.

Таблиця 1

Результати дослідження зразка тканини

№ п/п	Показники	Результати дослідження	Гігієнічний висновок
1.	Фізичні властивості: 1. Товщина тканини (мм) 2. Питома вага тканини (г/см3) 3. Пористість тканини (%) 4. Капілярність (мм/30 хв.) 5. Відносна теплопровідність тканини (кал/см3·с) – сухої – вологої – різниця
2.	Дослідження походження волокон тканини: – кип’ятіння з лугами – ксантопротепротеінова (з NО3) реакція – обробка ацетоном

Дослідження закінчують обгрунтованням узагальненого висновку, в якому зазначаються походження та властивості тканини, указується вид (шар) одягу, для якого доцільно її використовувати.

На другій половині заняття студенти знайомляться з предметами по догляду за ротовою порожниною, проводять їх лабораторне дослідження, визначають гігієнічний індекс зубів.

Гігієнічна оІцінка лікарняного та побутового одягу

Дослідження фізичних властивостей тканини

Визначення товщини тканини проводять за допомогою мікрометра. Беруть два картонних диски та визначають їх товщину, помістивши між двома притискними штангами мікрометра. Не допускаючи надмірного зближення, притискують диски до першого клацання “тріскавки” та знімають показання зі шкали мікрометра, яка складається з двох частин: нижньої (від 0 до 25 мм) і верхньої (мітки, що показують 0,5 мм кожної поділки нижньої шкали).

Крім того на барабані мікрометра нанесена шкала, за допомогою якої здійснюють відлік десятих та сотих долей мікрометра (від 0 до 50). Цією шкалою користуються таким чином: при появі мітки на верхній шкалі мікрометра, до значення шкали на барабані мікрометра додають 0,5 мм та значення нижньої шкали. Якщо мітка верхньої шкали ще не з’явилась, то до значень показників нижньої шкали додають значення шкали, що обертається.

Після вимірювання товщини дисків, між ними розміщують зразок тканини і вимірюють його товщину разом з дисками, що розміщуються між притискними штангами мікрометра.

Для визначення товщини тканини необхідно від загальної товщини відняти товщину двох дисків.

Визначення питомої ваги (щільності) тканини

Щільність тканини являє собою масу 1 см³ тканини (у г). Для її визначення вирізають шматочок тканини 1 х 1 см та за масою 1 см² тканини розраховують її масу при товщині зразка 1 см.

Розрахунок проводять, використовуючи формулу (1):

10 · m

D = ––––; (1)

S · n

де D – питома вага (щільність) тканини (г/см³);

m – маса зразка, що був зважений (г);

S – площа зразка, що був зважений (см²)

n – товщина тканини (мм).

Визначення пористості тканини

Визначення пористості тканини або процентного вмісту в ній повітря у об’ємних одиницях проводиться за формулою (2):

D

Р = (1- ––) ·100; (2) d

де Р – пористість тканини (%);

D – питома вага (щільність) тканини (г/см³);

d – питома вага (щільність) волокна тканини (умовно приймається за 1,3 г/см³ незалежно від природи волокна).

Визначення капілярності тканини

Один кінець смужки тканини довжиною 25 см і шириною 2,5 см, що вирізана, закріплюють затискувачем штатива, а другий – опускають у склянку з розчином еозину (2:1000). Ступінь капілярності тканини визначається за висотою (у см) підняття розчину еозину впродовж 30 хвилин у порівнянні з вихідним рівнем рідини.

Визначення відносної теплопровідності сухої та вологої тканини

Спочатку кататермометром визначають охолоджуючу здатність повітря в лабораторії. Прилад нагрівають у склянці з водою, температура якої дорівнює 80°С, до заповнення його верхнього резервуару на одну третину. Потім кататермометр обтирають насухо і визначають час охолодження приладу (у с) від 38°С до 35°С. Величину охолоджуючої здатності повітря знаходять за формулою (3):

F

H₀= –; (3)

Т

де: Н₀ – шукана величина охолодження повітря в кал/см² ×с;

F – фактор приладу (постійна величина, яка позначена на приладі);

T - час охолодження кататермометра з 38°С до 35°С, в с.

При дослідженні теплопровідності тканин визначають:

T₁ - час охолодження кататермометра з 38°С до 35°С у сухій досліджуваній тканині;

T₂ - час охолодження кататермометра з 38°С до 35°С у вологій досліджуваній тканині.

Прилад нагрівають ще раз, витирають насухо і на резервуар кататермометра надівають чохол із досліджуваної тканини, яка досліджується і знову визначають величину охолодження (Н₁), використовуючи попередню формулу. Знаходять різницю у величині охолоджуючої здатності повітря (Н₀) і охолоджуючої здатності в чохлі з тканини, яка досліджується (Н₁). Потім визначають величину охолодження тканини, змоченої водою (Н₂). Таким чином, знаходять величину охолодження з вологою тканиною і порівнюють в % у відношенні до сухої тканини.

Дослідження пприроди волокон тканини

Дослідження походження волокон тканини проводиться із застосуванням таких методик, як її кип’ятіння з лугами, проведення ксантопротеїнової проби та шляхом обробки ацетоном.

Кип’ятіння з лугами. Під час кип’ятіння у 10 % розчині NaOH або КОН волокна тваринного походження (шовк, шерсть) розчиняються. Рослинні волокна (бавовна, льон) – не розчиняються. Реакцію проводять у пробірці, куди наливають 2–3 мл NaОН або КОН і вмі-щують шматочок досліджуваної тканини. Пробірку кип’ятять на спиртівці протягом 1-2 хвилин.

Ксантопротеїнова реакція.

Азотна кислота (НNО₃) питомої маси 1,2-1,3 фарбує волокна тваринного походження (шерсть, натуральний шовк) у жовтий або світло-коричневий колір, а колір рослинних волокон не змінює. Для проведення ксантопротеінової реакції необхідно на досліджувану тканину крапнути 1-2 краплі НNО₃ і чекати результату впродовж 5-10 хвилин.

Обробка тканини ацетоном. В ацетоні відбувається розчинення штучного ацетатного шовку. Природні волокна - не розчиняються. Зразок тканини розміщують у чашці Петрі, наносять на нього 1–2 краплі ацетону і декілька разів протирають ватним тампоном.

Основні гігієнічні вимоги до різних видів тканини та видів одягу представлені в додатках 1 та 2.

Додаток 1

Гігієнічні вимоги до різних видів тканини

№ п/п	Показники	Вид тканини
		Бавовна	Вовна	Штучна тканина
1.	Гігроскопічність, %		12–13	5,8
2.	Капілярність, мм/год
3.	Коефіцієнт теплопровідності, ккал/м2×град	0,036	0,033	0,035
4.	Вологопроникність, г/м2	150–300	330–770	100–110
5.	Питома вага волокон тканини, г/см3	1,52	1,32	1,58

Додаток 2

Гігієнічні вимоги до різних видів одягу

№ п/п	Показник	Білизна	Сукні, блузки, сорочки	Костюми	Пальта
		в зимовому одязі	у літньому одязі	в зимово-му одязі	у літньому одязі	в зимовому одязі	у літньому одязі	тканини підклад-ки	тканини підкладки	тканина верхня
1.	Товщина, мм	1,3–1,5	0,1–0,3	–	0,2–0,3	понад 1,5	до 1,5	до 1,5	визначається розрахунко-вим шляхом	визначається розрахунко-вим шляхом
2.	Повітропро-никність, дм3/м2 × сек	51–100	понад 100	понад 100	понад 330	понад	понад 150	понад 100	визначається у залежності від швидкості вітру	визначається у залежності від швидкості вітру
3.	Вологопро-никність, г/м2 × год	52–56	понад 56	2,9–3,1	3,9	понад 40	понад 40	понад 50	понад 40	понад 50
4.	Гігроскопіч-ність при відносній вологості менше 65%, %	понад 7	понад 7			7–13	понад 7	понад 7	понад 13	понад 7

Методика гігієнічної оцінки засобів догляду