Розподіл функцій контролю за дотриманням бюджетного законодавства між міністерствами та відомствами України 5 страница

Мінфін має право визначати на кожний рік порядок врахування у ко­шторисах обсягів заборгованості, яка виникла внаслідок непогашення бюд­жетних зобов'язань установ.

Асигнування на централізовані заходи, які здійснюються головними розпорядниками, включаються до кошторисів тільки у разі, коли проведен­ня таких заходів за рахунок коштів бюджету не суперечить законодавству.

До централізованих заходів належать заходи з організації та здійснен­ня безпосередньо апаратом головного розпорядника або апаратом уповнова­женого ним розпорядника нижчого рівня або уповноваженою ним устано­вою закупівель товарів, робіт і послуг у рамках реалізації затверджених у встановленому порядку національних і державних програм, а також загаль­нодержавних заходів програмного характеру з метою забезпечення відповідними товарами, роботами, послугами закладів та установ системи головного розпорядника та (або) співвиконавців відповідних національних і державних програм.

Показники видатків, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обгрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації.

Видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надход­жень плануються в такій послідовності: за встановленими напрямами вико­ристання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частко­во забезпечені) видатками загального фонду. При цьому розпорядник бюд­жетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Кошториси та штатні розписи установ, які належать до сфери уп­равління МЗС і специфіка діяльності яких пов'язана з функціонуванням за кордоном, можуть складатися за окремим порядком, погодженим з Мінфіном.

Після затвердження державного та місцевих бюджетів проекти зведе­них кошторисів приводяться у відповідність з показниками цих бюджетів.

Порядок розгляду і затвердження кошторисів

У тижневий термін після опублікування закону про Державний бюд­жет України, відповідного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад Мінфін, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджетні асигнування.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування - це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигну­вання) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із зако­нодавством повинні бути визначені па основі нормативів, і видасться відповідно Мінфіном, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органом, головним розпорядником. Показники лімітної довідки доводяться до відома головних розпорядників, розпоряд­ників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання про­ектів планів асигнувань. Форма лімітної довідки затверджується Мінфіном.

Розпорядники нижчого рівня уточнюють проекти кошторисів, склада­ють проекти планів асигнувань і подають ці документи головним розпоряд­никам для уточнення показників проектів зведених кошторисів і складання проектів зведених планів асигнувань. Розпорядники свої витрати приводять у відповідність з бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, що доведені лімітними довідками. Для цього чисельність працівників установи, що пропонується до затвердження за штатним розписом, повинна бути при­ведена у відповідність з визначеним фондом оплати праці, а інші витрати - у відповідність з іншими встановленими асигнуваннями таким чином, щоб за­безпечити виконання покладених на установу функцій.

Типова форма штатного розпису установи затверджується Мінфіном. У разі потреби міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням з Мінфіном можуть установлювати форму штатного розпису для відповідної галузі.

Проекти кошторисів і планів асигнувань установ у разі потреби розгля­даються головним розпорядником в присутності керівників цих установ. Го­ловні розпорядники під час розгляду проектів кошторисів і планів асигну­вань зобов'язані:

• забезпечити суворе виконання вимог законодавства, а також вказівок щодо складання кошторисів на наступний рік;

• додержуватися режиму економії, не допускати включення до кошто­рисів асигнувань, не зумовлених потребою;

• забезпечити в проектах кошторисів і планів асигнувань додержання доведених у лімітних довідках річних обсягів асигнувань та їх помісячного розподілу з урахуванням термінів проведення окремих заходів і можливості здійснення відповідних видатків протягом року;

• не допускати прийняття в кошторисах сум, не підтверджених розра­хунками га економічними обгрунтуваннями.

Головні розпорядники у двотижневий термін після одержання лімітних довідок подають Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Рес­публіки Крим, місцевим фінансовим органам уточнені проекти зведених кошториси та проекти зведених планів асигнувань для складання і затверд­ження річного розпису асигнувань відповідних бюджетів (розпису асигну­вань згідно з бюджетними призначеннями, затвердженими у відповідному бюджеті для загального і спеціального фонду в розрізі головних розпоряд­ників, за повною економічною класифікацією, що відповідає зведенню усіх кошторисів) та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів (розпису асигнувань згідно з бюджетними призначен­нями, затвердженими у відповідному бюджеті для загального фонду в розрізі головних розпорядників, за скороченою економічною класифікацією помісячно, що відповідає зведенню усіх планів асигнувань). Уточнені проек­ти кошторисів та складені проекти планів асигнувань повинні відповідати певним лімітним довідкам.

Мінфін надсилає для реєстрації, обліку та виконання затверджений річний розпис асигнувань державного бюджету та помісячний розпис асиг­нувань загального фонду державного бюджету Державному казначейству, яке протягом трьох робочих днів з дня затвердження доводить до головних розпорядників витяги із зазначених документів, які є підставою для затвер­дження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань усіма роз­порядниками та планів використання бюджетних коштів одержувачами.

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників витяги із затвердженого річно­го розпису асигнувань відповідного бюджету та помісячного розпису асигну­вань загального фонду відповідного бюджету, які є підставою для затверд­ження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань розпорядни­ками та планів використання бюджетних коштів одержувачами.

Кошториси, плани асигнувань та плани використання бюджетних коштів повинні бути затверджені протягом 30 календарних днів з дня затвер­дження розпису бюджету.

Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи затверджуються керівником відповідної вищестоящої установи, за винятком:

1) Секретаріату Кабінету Міністрів України за відповідними бюджет­ними програмами - Міністром Кабінету Міністрів України за пого­дженням з Прем'єр-Міністром України та Мінфіном;

2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади за бюд­жетними програмами "Керівництво та управління" - керівниками відповідних центральних органів виконавчої влади за погодженням з Мінфіном, за іншими бюджетними програмами, що виконуються безпосередньо апаратом міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, - керівниками відповідних центральних органів виконавчої влади. Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи органів виконавчої влади, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, затвер­джуються керівниками цих міністерств та інших центральних ор­ганів виконавчої влади;

3) обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій - головами відповідних держадміністрацій за погодженням з Мінфіном;

4) міністерств і відомств Автономної Республіки Крим, управлінь, відділів, інших підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських, районних держадміністрацій - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями після експертизи, проведеної Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними обласними і головним Київським міським та Севастопольським міським фінансовими управліннями;

5) управлінь, відділів, інших підрозділів райдержадміністрацій райдержадміністраціями після експертизи, проведеної районними фінансовими управліннями;

6) президій державних академій наук за бюджетними програмами "Наукова і організаційна діяльність президії" - їх керівниками за погодженням з Мінфіном; за іншими бюджетними програмами, що виконуються безпосередньо апаратом цих установ, - їх керівниками;

7) за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюдже­ту, що виконуються за рахунок 30 % збору за забруднення навко­лишнього природного середовища, - головним розпорядником за погодженням з Мінфіном;

8) національних вищих навчальних закладів, яким безпосередньо вста­новлені призначення у державному бюджеті, - керівниками цих за­кладів за погодженням з головним розпорядником, якщо інше не пе­редбачено законодавством.

Плани використання бюджетних коштів одержувачами затверджують­ся їх керівниками за погодженням з розпорядниками, через яких вони одер­жують бюджетні кошти.

Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи установ, які не мають вищестоящої установи (центральні районні, центральні міські лікарні тощо), затверджуються райдержадміністраціями або виконавчими органами відповідних місцевих рад.

Кошториси і плани асигнувань, передбачені на проведення централізо­ваних заходів, затверджуються окремо на кожний захід керівниками міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, держ­адміністрацій та виконавчих органів місцевих рад, що запланували зазначені заходи. Для здійснення кожного конкретного заходу ие пізніше ніж за місяць складається окремий кошторис на підставі календарних планів.

Кошториси і плани асигнувань підписує керівник установи (централізо­ваної бухгалтерії) та керівник її фінансового підрозділу або головний (стар­ший) бухгалтер. Одночасно з кошторисом затверджується план асигнувань і штатний розпис установи, включаючи структурні підрозділи, які утримують­ся за рахунок власних надходжень. Ці документи подаються та затверджують­ся у двох примірниках, один з яких повертається цій установі, а другий зали­шається в установі, керівник якої їх затвердив.

Кошторис затверджується за загальним і спеціальним фондами на рік без розподілу за періодами в обсязі, який дорівнює сумі цих фондів.

Кошторис, плани асигнувань і штатні розписи установ затверджують­ся керівником установи, уповноваженої затверджувати такі документи, підпис якого скріплюється гербовою печаткою, із зазначенням дати.

У тижневий термін після затвердження штатних розписів головні роз­порядники подають Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам зведені показники за мережею, штатни­ми розписами і контингентами установ та одержувачів за формами, встанов­леними Мінфіном.

Управління справами Верховної Ради України, Державне управління справами. Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав лю­дини, Рахункова палата, Центральна виборча комісія, Верховний Суд Ук­раїни, Конституційний Суд України, Вища рада юстиції, Вищий господарсь­кий суд України та інші установи, яким затверджені бюджетні призначення і які відповідно до законодавства самостійно затверджують кошториси, плани асигнувань і штатні розписи, у тритижневий термін після прийня ття держав­ного бюджету на відповідний рік подають Мінфіну затверджені кошториси, розрахунки до них, календарні плани, плани асигнувань і штатні розписи.

Затвердження кошторисів і планів асигнувань, а також здійснення ви­датків у сумі, що перевищує встановлені бюджетні призначення, тягне за со­бою відповідальність згідно із законодавством.

Мінфін, ГоловКРУ, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи щороку в межах своєї компетенції після прийняття відповідних бюджетів перевіряють правильність складення і за­твердження кошторисів і планів асигнувань

Скорочення завищених асигнувань, виявлених внаслідок перевірки правильності складання кошторисів, проводиться Мінфіном, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевими фінансовими органами на підставі матеріалів перевірок.

Вивільнені асигнування спрямовуються на проведення інших пріори­тетних заходів, що плануються розпорядником, шляхом внесення змін у встановленому порядку до їх кошторисів за рішенням Мінфіну, Міністерст­ва фінансів Автономної Республіки Крим, місцевого фінансового органу па підставі обгрунтованого подання головного розпорядника.

Основні вимоги щодо виконання кошторису

Для здійснення контролю за відповідністю асигнувань, визначених у кошторисах і планах асигнувань розпорядників, асигнуванням, затвердже­ним річним розписом асигнувань державного бюджету та помісячним розпи­сом асигнувань загального фонду державного бюджету, органи Державного казначейства проводять реєстрацію та ведуть облік зведених кошторисів і планів асигнувань розпорядників вищого рівня у розрізі розпорядників ниж­чого рівня та одержувачів.

Розпорядники мають право проводити діяльність виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань, за наявності витягу, доведеного органом Державного казначейства, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку. З цією метою розпорядники, які отримали від органів Державного казначейства витяг, повинні подати цим органам дані про розподіл показників зведених кошторисів і планів асигнувань у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів. За­значені показники доводяться до відповідних органів Державного казначей­ства за місцем розташування розпорядників нижчого рівня та одержувачів.

Органи Державного казначейства здійснюють контроль за відповідністю розподілу показників зведених кошторисів і планів асигну­вань даним казначейського обліку.

У разі невідповідності кошторисів і планів асигнувань витягу, отрима­ному від відповідних органів Державного казначейства, розпорядники по­винні перезатвердити зазначені документи згідно з витягом. Здійснення ви­датків установ та одержувачів без затверджених у встановленому порядку кошторисів, планів асигнувань і планів використання бюджетних коштів припиняється через 30 календарних днів після затвердження річного розпи­су асигнувань і помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів. До затвердження в установленому порядку кошто­рисів, планів асигнувань і планів використання бюджетних коштів підста­вою для здійснення видатків є проекти кошторисів, планів асигнувань і планів використання бюджетних коштів, засвідчені підписами керівника ус­танови і головного бухгалтера. Після закінчення 30-денного терміну органи Державного казначейства здійснюють операції з розрахунково-касового обслуговування розпорядників коштів державного бюджету тільки відповідно до затверджених та зареєстрованих у обліку відповідних органів Державно­го казначейства кошторисів і планів асигнувань.

У разі якщо бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в ус­тановлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси, які затверджу­ються їх керівниками. При цьому зведені тимчасові кошториси не склада­ються. Під час складання річного розпису асигнувань бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету, кошторисів і планів асигну­вань установ на наступний рік ураховуються видатки, проведені згідно з тимчасовим розписом бюджету та тимчасовими кошторисами.

Установи мають право брати зобов'язання щодо видатків загального фонду бюджету відповідно до кошторису і плану асигнувань виходячи з по­треби у забезпеченні виконання пріоритетних заходів та з урахуванням здійснення платежів для погашення зобов'язань минулих періодів, якщо інше не передбачено законодавством.

Обсяг бюджетних зобов'язань, узятих установою протягом року, пови­нен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зо­бов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями у поточному році.

У разі скорочення асигнувань розпорядники повинні вживати заходів до ліквідації або скорочення обсягу бюджетних зобов'язань, які перевищу­ють уточнені плани асигнувань.

У разі прийняття відповідного рішення щодо тимчасового обмеження асигнувань загального фонду бюджету розпорядники повинні забезпечити

приведення обсягів зобов'язань у відповідність з тимчасовим обмеженням асигнувань.

Зміни до кошторису і плану асигнувань вносяться у разі:

• потреби у перерозподілі асигнувань розпорядника;

• прийняття нормативного акта про передачу повноважень і бюджет­них асигнувань одного розпорядника іншому;

• прийняття рішення щодо розподілу нерозподілених бюджетних асиг­нувань між розпорядниками;

• необхідності збільшення видатків спеціального фонду бюджету внаслідок перевищення надходжень до цього фонду з урахуванням залишків бюджетних коштів на початок поточного бюджетного періоду, не використаних у попередньому бюджетному періоді порівняно з надходженнями, врахованими у бюджеті па відповідний рік;

• прийняття рішення щодо скорочення видатків загального фонду бю­джету в цілому на рік;

• внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет).

Зміни до кошторисів і планів асигнувань вносяться після внесення відповідних змін до річного розпису асигнувань бюджету, помісячного роз­пису асигнувань загального фонду бюджету та бюджетного розпису з ураху­ванням особливостей спеціального фонду.

У разі внесення змін до кошторисів і планів асигнувань обов'язково складаються відповідні довідки, які затверджуються і виконуються у тому ж порядку, що й кошториси і плани асигнувань. Форма довідки затверд­жується Мінфіном. При цьому кошториси і плани асигнувань не перезатверджуються. Зміни до штатних розписів вносяться у порядку, встановленому для їх затвердження. Зміни до планів використання бюджетних коштів вно­сяться одержувачами в порядку, встановленому для їх затвердження, за фор­мою, що відповідає плану використання.

Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення в будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним і фізичним особам.

Видатки спеціального фонду бюджету проводяться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до цього фонду на підставі кошторисів з урахуванням внесених до них змін. Видатки спеціального фонду коштори­су здійснюються у послідовності, передбаченій пунктом 23 цього Порядку для їх планування. Установи мають право використовувати протягом поточ­ного року залишки коштів на рахунках спеціального фонду на початок року для здійснення видатків, передбачених у кошторисах на поточний рік (шля­хом внесення змін до спеціального фонду кошторису). Зміни до спеціально­го фонду кошторису вносяться в разі, коли загальний обсяг фактичних над­ходжень до цього фонду разом з обсягом залишків коштів на його рахунках на початок року буде більший, ніж відповідні надходження, враховані у кош­торисі на відповідний рік. При цьому в спеціальному фонді кошторису уточ­нений обсяг видатків повинен дорівнювати сумі уточненого обсягу доходів і залишків коштів на початок року.

Протягом року розпорядники вносять зміни до спеціального фонду кошторису за власними надходженнями на підставі довідки про внесення змін до кошторису, яка затверджується керівником установи, що затвер­див кошторис без внесення відповідних змін до бюджетного розпису за спеціальним фондом бюджету. Розпорядники нижчого рівня в обов'язко­вому порядку подають розпорядникам вищого рівня завірені відповідним органом Державного казначейства копії затверджених довідок про внесен­ня змін до спеціального фонду кошторису за власними надходженнями. Розпорядниками вносяться зміни до спеціального фонду кошторису у ча­стині збільшення надходжень та видатків у разі, коли обсяги власних над­ходжень спеціального фонду кошторису фактично перевищили обсяги, враховані під час затвердження відповідного бюджету. У разі коли фак­тичні обсяги власних надходжень бюджетних установ за 10 місяців відповідного бюджетного періоду становили менше ніж 70 % відповідних обсягів, врахованих у спеціальному фонді кошторису, розпорядники зо­бов'язані внести зміни до спеціального фонду кошторису у частині змен­шення надходжень і видатків з урахуванням очікуваного виконання спеціального фонду кошторису у відповідному бюджетному періоді. Роз­порядники упорядковують бюджетні зобов'язання з урахуванням внесе­них до спеціального фонду кошторису змін.

Органи Державного казначейства ведуть облік таких змін, проводять видатки спеціального фонду бюджету за власними надходженнями на підставі кошторисів з урахуванням внесених до них змін без внесення змін до бюджетного розпису та відображають у звітності про виконання держав­ного бюджету планові показники за спеціальним фондом бюджету з ураху­ванням внесених змін до кошторисів.

Зміни до спеціального фонду кошторису за іншими надходженнями (крім власних надходжень бюджетних установ) вносяться в порядку, за яким після внесення відповідних змін до бюджетного розпису складаються довідки про внесення змін до кошторису.

Планові показники за спеціальним фондом кошторису розпорядників у формах звітності повинні відповідати даним обліку, який ведеться органа­ми Державного казначейства. Головні розпорядники під час подання зведе­ної фінансової звітності забезпечують відповідність планових показників за спеціальним фондом кошторисів з урахуванням внесених до них змін даним звітності Державного казначейства про виконання спеціального фонду дер­жавного бюджету. Головні розпорядники під час складання та подання зве­деної фінансової звітності враховують дані довідок про внесення змін до ко­шторису, які є підставою для відображення планових показників за власни­ми надходженнями у зведених звітах про виконання кошторисів. При цьому зазначені дані повинні відповідати даним обліку Державного казначейства.

У звітності про виконання державного та місцевих бюджетів за спеціальним фондом відображаються планові показники з урахуванням вне­сених змін до кошторисів. У разі внесення змін до спеціального фонду кош­торису (бюджетного розпису) зміни до закону про Державний бюджет Ук­раїни (рішення про місцевий бюджет) не вносяться.

У разі коли виконання робіт за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету здійснювалося за державним замовленням, відповідні зміни вносяться до обсягів державного замовлення.

Після розгляду річних звітів про виконання кошторисів за минулий рік уточнюються показники перехідних контингентів станом на 1 січня по­точного року, виходячи з фактичного виконання плану цих контингентів за минулий рік. За результатами перевірок у разі виявлення завищених асигну­вань вносяться зміни до кошторисів і планів асигнувань шляхом скорочення їх обсягів. Право скорочення асигнувань надається Мінфіну, Міністерству фінансів АР Крим, місцевим фінансовим органам. Виконання кошторисів і планів асигнувань здійснюється наростаючим підсумком з початку року.

Звіти про виконання кошторисів, планів асигнувань і планів викорис­тання бюджетних коштів подаються в порядку та за формами, встановлени­ми Державним казначейством.

Питання для самоконтролю

1. Які види комунальних підприємств Ви знаєте?

2. Що таке комунальний кредит?

3. Які фінансові ресурси є в розпорядженні комунальних підприємств?

Розділ 11. Фінанси житлово-комунального господарства

11.1. Проблеми розвитку житлово-комунальною господарства в Ук­раїні.

11.2. Класифікація та групування витрат ЖКГ.

113. Планування та калькулювання собівартості житлово-комуналь­них послуг.

11.4. Комунальні платежі та методи управління ними.

Основні терміни та поняття: житлово-комунальне господарство, ко­мунальні платежі, витрати, комунальні послуги, інформаційні системи жит­лово-комунального господарства.

11.1. Проблеми розвитку житлово-комунального господарства в Україні

Житлово-комунальне господарство - це одна з важливих та пріоритет­них галузей національного господарського комплексу, яка забезпечує життєдіяльність населених пунктів та суттєво впливає на розвиток еко­номічних взаємовідносин у державі. У цій сфері зайнято 5 % працездатного населення країни, які обслуговують близько 25 % основних фондів держави. Понад 14,2 тис. спеціалізованих підприємств та організацій різних форм власності надають споживачам 40 видів житлово-комунальних послуг.

Проте в житлово-комунальному господарстві накопичено багато про­блем, що ставлять під загрозу можливість його сталого функціонування.

Не сформований інститут власника житла гальмує створення дійсно ринкових відносин в обслуговуванні житла. У власність громадян передано понад 5,3 млн. квартир та одноквартирних будинків, що становить 75,4 % дер­жавного житлового фонду. Проте підприємства, що мають житловий фонд, а також органи місцевого самоврядування продовжують виконувати функції з утримання житла, у тому числі приватизованого.

Не забезпечено сприятливих умов для приватизації ЖЕКів та створен­ня об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, асоціацій жителів багатоквартирних будинків, будинкових комітетів тощо. Відсутність національних комісій регулювання діяльності природних монополій з цент­ралізованого водопостачання та водовідведення, централізованого постачан­ня теплової енергії, як це передбачено Законом України "Про природні мо­нополії", призвело до нерівних умов господарювання на ринку надання по­слуг водо-, теплопостачання та водовідведення та постачання електричної енергії. Якщо рівень тарифів на електроенергію визначається на державному рівні, то на послуги житлово-комунального господарства - на місцевому. Немає механізму їх синхронізації.

У зв'язку з цим Комітет визначив основні завдання та заходи Загаль­нодержавної програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства (далі - Програма), щоб вивести галузь із кризового стану.

Метою Програми є реалізація державної політики, спрямованої на за­доволення потреб усіх споживачів у економічно доступних житлово-кому­нальних послугах належного рівня та якості, що відповідає вимогам держав­них стандартів, гармонізованих зі стандартами Євросоюзу; створення умов для сталої, ефективної роботи та розвитку житлово-комунального господар­ства, підвищення рівня прозорості у взаємовідносинах між суб'єктами ринку житлово-комунальних послуг; зниження техногенного виливу на природні об'єкти; стимулювання економного і раціонального використання ресурсів, насамперед енергоносіїв.

Програма передбачає виконання таких основних завдань;

• підвищити ефективність управління житлово-комунальним госпо­дарством та упорядкування відносин власності у цій сфері;

• забезпечити беззбиткове функціонування підприємств галузі при прозорій економічно обґрунтованій системі визначення рівня та­рифів та адресного соціального захисту населення;

• технічно переозброїти галузь, запровадити інноваційну модель її роз­витку.

Ключовою проблемою управління на етапі реформування житлово-ко­мунального господарства є запровадження системи договірних відносин, зу­мовлених появою у цій сфері господарюючих суб'єктів різних організаційно-правових форм.

Пріоритетним на першому етапі є створення в містах керуючих житло­вим фондом компаній - замовників житлово-комунальних послуг, запрова­дження Єдиної автоматизованої системи нарахування та обліку оплати насе­ленням споживаних житлово-комунальних послуг та енергоносіїв.

У сфері природних монополій - утворення акціонерних товариств - керуючих компаній, до статутного фонду яких не входить майно, що не підлягає приватизації.

Органи місцевого самоврядування самостійно обирають одну з таких схем управління комунальним майном та житлово-комунальними підприємствами - суб'єктами природних монополій: схему безпосереднього керівництва (існуюча), яка базується на постійному керівництві підприємством комунальної власності через укладення контракту з керівни­ком і передбачає повну відповідальність органів місцевого самоврядування за експлуатацію, обслуговування, фінансування, інвестування реконструкції та розвитку підприємства тощо або схему делегованого управління (реко­мендована) - базується на розподілі відповідальності згідно з договорами (контрактами) на управління, оренду цілісного майнового комплексу або до­говору концесії на 20 - 25 років.

Одночасно з реформуванням управління у сфері природних монополій посилюється державне регулювання діяльності суб'єктів на монопольних ринках послуг водо-, теплопостачання та водовідведення. Ці функції покла­даються на першому етапі на Держжитлокомунгосп та його регіональні підрозділи, на другому - на Національну комісію регулювання діяльності природних монополій у житлово-комунальній сфері.

Головним завданням забезпечення беззбиткового функціонування підприємств галузі при прозорій економічно обґрунтованій системі визна­чення рівня тарифів та адресному соціальному захисту населення є досяг­нення рівня поточної беззбитковості підприємств галузі з одночасним впро­вадженням комплексу заходів, спрямованих на: