Бюджетний календар 27 страница

3. Як елемент бюджетного механізму, регулювання міжбюджетних відносин забезпечує регламентування розподільчих і перероз­подільчих процесів у рамках бюджетної системи. Об'єктом регулю­вання міжбюджетних відносин є частина фінансових ресурсів держа­ви і територіальних громад. У ході бюджетного процесу регулюван­ня міжбюджетних відносин можна повністю мірою завершити кож­ний з його етапів. Мета регулювання міжбюджетних відносин - зба­лансувати всі ланки бюджетної системи. Критерієм збалансованості є фінансове забезпечення гарантованих державою послуг відповідно до розподілу владних повноважень по вертикалі.

8.8. Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів

Основні вимоги до побудови системи бюджетних трансфертів сформу­льовані Дж. Мак-Мастером. Ця система повинна:

• врахувати відмінності у фінансових потребах територій за умов чітко визначеної сфери їхньої відповідальності;

• компенсувати відмінності між урядами одного рівня щодо по­тенційної можливості фінансування видатків;

• створити стимули для зростання ступеня використання місцевими органами власного доходного потенціалу;

• бути стабільною, передбачуваною, відповідною до динаміки потреб територій;

• не заохочувати немотивоване витрачання суспільних коштів.

За рахунок трансфертів формується значна частина доходів місцевих бюджетів зарубіжних країн: у Румунії — 79 %, Болгарії — 78, Угорщині — 66, Латвії — 68, Словенії - 67, Великій Британії — 77, Нідерландах — 60 %. У де­яких країнах трансферти формують незначну частину доходів місцевих бюд­жетів: у Швеції — 19 %, Франції — 25, Австрії — 35, у Данії — 24 %.

У країнах із стабільною економікою головну роль відіграють незв'язані трансферти (ФРН, Франція, Швеція), у країнах з перехідною економікою (Польща, Латвія) — зв'язані. Практикується також надання такого виду субвенцій, як доповнюючі (CШA). Величина даних субсидій може зростати зі збільшенням витрат органів місцевого самоврядування на цілі, що передба­чені загальнодержавними програмами.

Джерелами виплати бюджетних трансфертів можуть бути відрахуван­ня частки надходжень від одного або декількох податків, що сплачуються до Державного бюджету; щорічні асигнування з Державного бюджету. У розви­нутих країнах перевагу надають першому джерелу, а в країнах з перехідною економікою — часто в міру політичних мотивацій та можливостей бюджету вищого рівня — бюджетним асигнуванням.

Можна виділити такі основні причини, з яких розподіл коштів з чіткою і стабільною формулою кращий, ніж рішення про розподіл фінансування на підставі суб'єктивних суджень експертів та посадових осіб, що представля­ють державну адміністрацію:

• Розподіл фінансування з формулою, якщо вона достатньо стабільна і доведена до відома заздалегідь, дає можливість використовувати принципи довготермінового планування і допомагає приймати раціональні рішення щодо використання бюджету на місцевому рівні.

• Розподіл фінансування на основі формули допомагає уникнути зви­нувачень щодо політичних чи особистих мотивів, які стояли б за рішеннями про розподіл коштів. У традиційний спосіб прийняття рішень важко уникнути неформального «торгування» і внаслідок цього - ситуації, коли хтось отримує більше ресурсів не тому, що він їх об'єктивно потребує, а тому, що він може краще аргументувати або розділяє політичні погляди з тими, хто приймає рішення про роз­поділ коштів.

Щоб використати переваги, згадані у пунктах вище, необхідно мати повністю прозору формулу. Дуже важливо, щоб місцеві бюджети знали, чо­му їх частка в загальному фінансуванні менша чи більша. Навіть якщо вони не погоджуються з усіма факторами та їх відображенням у формулі, при­наймні вони знатимуть, чого вони можуть очікувати та якою є раціональна аргументація тих, хто приймає рішення.

Нормативи середньодушових видатків встановлюються в межах наяв­них бюджетних ресурсів для кожного типу делегованих видаткових повнова­жень і гарантуються державою.

Видаткові нормативи коригуються з урахуванням регіональних відмінностей у вартості надання соціальних послуг, а також регіональних відмінностей у соціально-економічних, кліматичних, екологічних та інших умовах.

Основна ідея застосування нормативів видатків полягає в тому, що об­сяг видаткових потреб має віддзеркалювати потребу в соціальних послугах і бути обмеженим рамками наявних ресурсів для задоволення цих потреб. Принцип розподілу, яким керуються при застосуванні нормативів, полягає в тому, що місцеві самоврядування з більшими за середні потребами в соціаль­них послугах повинні одержувати більший, ніж середній, обсяг ресурсів для задоволення цих потреб.

Нормативи, які задовольняють ці вимоги і можуть застосовуватися на практиці, повинні відповідати низці критеріїв. По-перше, потреби, що визна­чаються за нормативами, мають бути спільними для всіх місцевих самовря­дувань. По-друге, ці потреби мають бути такими, щоб можна було їх об'єктивно оцінити. По-третє, необхідно, щоб існував чіткий зв'язок між ними і відмінностями в рівні видатків. До того ж необхідно, щоб вони не зале­жали від рішення місцевих органів влади. Це означає, що визначення місце­вих видаткових потреб повинно бути поза контролем місцевої влади і визна­чатися потребою в соціальних послугах, а не тим, наскільки місцеві органи влади прагнуть задовольнити ці потреби. Наприклад, потребу в галузі освіти можна точніше визначити через кількість учнів, яких треба навчати, ніж че­рез кількість учителів, яких візьме на роботу місцевий орган влади.

Щоб легше було зрозуміти методологію застосування нормативів ви­датків, йдеться про зважену чисельність учнів. Учнів розрізняють за типом (вихованець дитсадка, учень середньої школи, спеціалізованої школи, вечірньої та вищої школи), місцем розташування (місто чи село); до різних типів застосовуються різні вагові коефіцієнти, що відбивають відмінності у вартості навчання різних типів учнів, визначені Міністерством фінансів.

Одержувачів соціальної допомоги також розділили на групи за типом адміністративно-територіальної одиниці та типом програми соціального за­хисту. Наприклад, для міст і сільських місцевостей зроблено окремі розра­хунки по отримувачах житлово-комунальних субсидій, пільг ветеранам війни та праці, отримувачах допомоги сім'ям з дітьми. Заради спрощення представлення нормативів видатків, відмінності між окремими типами про­грам соцзахисту в подальшому викладі не враховуються, натомість для наоч­ності береться до уваги лише загальна чисельність одержувачів різних видів допомоги, які фінансуються безпосередньо місцевими бюджетами.

Надання цих послуг позначиться на розрахунках видаткових потреб усіх місцевих бюджетів та на обсягах дотації вирівнювання. Тому перемінну «R» можна інтерпретувати, як кількість одержувачів цього конкретного ви­ду пільг із соціального захисту, а не як кількість одержувачів усіх видів соціального захисту.

Оскільки це порівняно нова для України концепція, необхідно поясни­ти, як на практиці працюватиме формульна основа трансфертів вирівнюван­ня, а також природу позитивних для місцевих бюджетів змін, які вона при­внесе в бюджетний процес. Дотації вирівнювання слугують подвійній меті: забезпечення достатніх доходів місцевих бюджетів з урахуванням їхньої дохідної спроможності та вирівнювання рівнів податкоспроможності місце­вих бюджетів з різними обсягами кошика доходів. У Бюджетному кодексі визначено, що формулу розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів за­тверджує Кабінет Міністрів України. Крім цього, передбачено ключові пара­метри, яким формула має відповідати.

Дотації вирівнювання повинні розраховуватися на формульній основі як добуток кількості населення відповідної одиниці, помноженої на різницю між середньодушовими видатковими потребами, що обчислюються на ос­нові видаткових нормативів, та середньодушовою податкоспроможністю.

У разі, якщо місто чи район мають перевищення доходів над планови­ми видатковими потребами, здійснюється негативний трансферт (вилучен­ня) до державного бюджету, обсяг якого визначається за допомогою тієї са­мої формули, що застосовується для обчислення всіх трансфертів.

Оцінку податкоспроможності відбивають індекси податкоспромож­ності бюджетів місцевого самоврядування, що визначаються як відношення середньодушового кошика доходів місцевого самоврядування до середнього по Україні середньодушового обсягу кошика доходів. Того лише «кошика», доходи якого враховуються при визначенні обсягу трансфертів.

Після того, як будуть визначені індекси відносної податкоспроможності, їх не можна переглядати частіше, ніж один раз на три роки. Це стиму­люватиме органи місцевого самоврядування до нарощування доходів.

Різниця між середньодушовими видатковими потребами місцевого са­моврядування та його середньодушовою податкоспроможністю, помножена на величину населення, і є дотацією. Щоб стимулювати місцеві бюджети, які доклали зусиль до наповнення власних скарбниць, держава не вилучає повністю всю суму, а дає премію. Для цього слугуватиме коефіцієнт вирівнювання.

Оскільки трансферти покликані зруйнувати стару матрьошкоподібну систему міжбюджетних відносин, місцеві органи влади матимуть мож­ливість розпочати формування своїх бюджетів відразу після ухвалення За­кону про Державний бюджет України на відповідний рік в другому читанні. Більше того, щойно до місцевого органу влади буде доведено обсяг транс­ферту чи вилучення, він матиме чітке уявлення про загальний обсяг ре­сурсів, які будуть у його розпорядженні протягом наступних двох-трьох років, тобто періоду, протягом якого формула не зазнаватиме жодних струк­турних змін.

Інакше кажучи, стабільність формули сприятиме стабільності доходів місцевого бюджету і слугуватиме надійнішою основою для формування ви­даткової частини місцевих бюджетів. У свою чергу, більша стабільність по­токів доходів місцевого бюджету допоможе місцевому органу влади досягти достатнього кредитного рейтингу, що потрібно для здійснення запозичень. Місцеві органи влади навряд чи зможуть здійснювати запозичення, якщо кредитоспроможність позичальника неможливо оцінити з достатньою точністю. Для визначення спроможності позичальника обслуговувати та по­гашати позики важливо знати майбутні потоки доходів.

Підвищення прозорості бюджетних рішень

Оскільки обсяг трансферту місцевому бюджету визначається на підставі об'єктивної оцінки видаткових потреб та доходної спроможності, органи місцевого самоврядування чітко бачитимуть, як саме визначається належний їм трансферт. Фактично органи місцевого самоврядування по­винні мати змогу самостійно повторити і перевірити обчислення їхніх транс­фертів на основі наявної в них інформації та інформації, що міститься в роз­рахунках державного бюджету. Це означає, що будь-які помилки, які могли б закрастися в застосування формули, можна буде за бажання виявити і апе­лювати, якщо помилка виявиться істотною.

Оскільки обсяг трансферту місцевому бюджету випливає з формульного розрахунку, в жодному разі сума трансферту не може більше бути пред­метом «торгів» та переговорів. Оскільки відпадає необхідність у лобіюванні трансфертів органами місцевого самоврядування, то в посадових осіб, які займаються бюджетом, буде змога приділити більше часу та зусиль іншим, важливішим бюджетним питанням, зокрема підвищенню ефективності на­дання суспільних послуг.

Вирівнювання видаткового потенціалу місцевих бюджетів

Загальноприйнятим і справедливим є той погляд, що можливості здо­буття освіти та доступ до програм охорони здоров'я та соціального захисту не повинні залежати від регіону проживання громадянина. Будь-яка країна, що ігнорує цей принцип, наражає себе на величезний ризик. Вона ризикує змарнувати свої людські ресурси та позбавити своїх громадян основних за­собів, за допомогою яких вони можуть повністю реалізувати свій людський потенціал.

Хоч би які доходні джерела були надані в розпорядження місцевих бюджетів, окремі місцеві органи влади матимуть більшу доходоспроможність, ніж інші. Ця нерівність зумовлена міжрегіональною неодна­ковістю обсягів баз оподаткування. Дотації вирівнювання мають на меті усунути наслідки цієї нерівності і забезпечити кожному місцевому само­врядуванню можливість надавати соціальні послуги на приблизно однако­вому рівні за однакових ставок оподаткування. Оскільки дотації вирівню­вання не прив'язані до фінансування конкретних видатків, ці трансферти працюють на вирівнювання видаткового потенціалу різних місцевих само­врядувань на рівні області, міста та району. В такий спосіб дотації вирівню­вання примирюють між собою мету вирівнювання та мету забезпечення розмаїтості місцевих бюджетів.

Дотації вирівнювання також включені до статті 9 Європейської хартії про місцеве самоврядування, де зазначено: «Необхідність захисту фінансово слабших місцевих самоврядувань зумовлює потребу в запровадженні проце­дур фінансового вирівнювання або аналогічних заходів, що мають на мсті ви­правити вади, зумовлені нерівним розподілом потенційних ресурсів фінан­сування і покладеного фінансового тягаря».

Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів розроблена на виконання частини третьої статті 98 Бюджетного кодексу України для роз­поділу обсягу міжбюджетних трансфертів, визначених пунктами 1. та 3. час­тини першої статті 96 цього Кодексу, міждержавним бюджетом та бюджета­ми Автономної Республіки Крим, обласними, міст Києва і Севастополя, міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та міст обласного значен­ня і бюджетами районів.

Обсяг дотацій вирівнювання з державного бюджету, що надаються бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджету міст Києва і Севастополя, бюджетам міст республіканського (Автономної Республіки Крим) і обласного значення та бюджетам районів, або коштів, що передаються з цих бюджетів до державного бюджету (T_i), визна­чається за загальним фондом бюджету адміністративно-територіальної одиниці як різниця між розрахунковим обсягом видатків (V_i), прогноз­ним показником обсягу доходів (кошику доходів), що акумулюються на її території (D_i) із застосуванням коефіцієнту вирівнювання (σ_i); за єдиним типом формули

Розрахунок прогнозного показника обсягу кошику доходів, закріпле­них за бюджетами місцевого самоврядування та доходів, передбачених пунк­тами 1, 3-5 частини другої статті 66 Бюджетного кодексу України здійснюється шляхом застосування індексу відносної податкоспроможної відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що обраховується на основі звітних даних про фактичні надходження відповідних податків, зборів до цих бюджетів за три останні бюджетні періоди (базовий період), що передують рокові, в якому формуються показники бюджету на плановий бю­джетний період. При цьому враховуються втрати закріплених доходів відповідних місцевих бюджетів унаслідок надання пільг платникам податків згідно з рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад.

Розрахунок обсягу доходів, закріплених за місцевими бюджетами, здійснюється на підставі прогнозного обсягу доходів зведеного бюджету Ук­раїни, визначеного на підставі прогнозних основних макропоказників еко­номічного і соціального розвитку України па плановий бюджетний період, а також шляхом застосування індексу відносної податкоспроможної адміністративно-територіальної одиниці.

Для місцевих бюджетів, що передають кошти до державного бюджету застосовується коефіцієнт вирівнювання σ_i який має індивідуальні значен­ня і знаходиться в межах 0,8-1,0, що враховує середньорічний темп прирос­ту обсягу кошика закріплених доходів бюджету 1-ої адміністративно-тери­торіальної одиниці за роки, які є базовими в розрахунку індексу відносної податкоспроможної.

При здійсненні розрахунків обсягів міжбюджетних трансфертів на 2002 p. σ_i приймається рівною одиниці для всіх дотаційних бюджетів.

Ці кошти є додатковим фінансовим ресурсом місцевих бюджетів, що розподіляється органами місцевого самоврядування між галузями, видатки на які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

Розрахунок обсягу видатків загального фонду місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів

Розрахункові обсяги видатків місцевих бюджетів визначаються окремо для кожної галузі виходячи із загальних ресурсів зведеного і місцевих бюд­жетів та першочерговості соціальних виплат.

Визначення розрахункового обсягу видатків бюджету Автономної Ре­спубліки Крим, обласних бюджетів, бюджетів міст Києва і Севастополя, міст республіканського (Автономної Республіки Крим) і обласного значення та районів здійснюється за єдиними нормативами видатків у розрахунку на ду­шу населення (державне управління, охорона здоров'я, культура і мис­тецтво, фізична культура і спорт, соціальні програми стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей), на дитину або учня — освіта, отримувача соціальних послуг – соціальний захист та соціальне забезпечення тощо.

Розрахунковий обсяг видатків місцевого бюджету обчислюється відповідно до розмежування видів видатків бюджету між державним та місцевими бюджетами, визначеного у Главі 14 Бюджетного кодексу України.

Розрахунок обсягу видатків на утримання органів управління

Обсяг видатків обласних бюджетів та бюджетів мм. Києва і Севастопо­ля на утримання органів місцевого самоврядування визначається виходячи з показників чисельності працівників цих органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 890, залежно від чисельності наявного населен­ня області (міста) та співвідношення обсягів відповідних рівнів бюджетів, що склалося за даними зведення місцевих бюджетів, затверджених відповідними радами на 2000 р.

Розрахунок обсягу видатків на охорону здоров'я

Розрахунковий обсяг видатків на охорону здоров'я визначається за­лежно від чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці та співвідношень між бюджетом Автономної Республіки Крим, обласними бю­джетами та бюджетами міст республіканського (Автономної Республіки Крим) і обласного значення та районів, з урахуванням коригуючих ко­ефіцієнтів та специфічних видатків.

Основна проблема полягає в тому, що тимчасові коефіцієнти, які застосо­вувались як основний диференціюючий фактор, є абстрактними, тобто не пока­зують конкретних факторів, виходячи з яких ці коефіцієнти були обчислені.

Крім того, ці коефіцієнти були затверджені ще в 1996 p., а ситуація в багатьох регіонах змінилася.

Завдання робочої групи полягали в тому, щоб знайти декілька варіантів поєднання тимчасових коефіцієнтів, що відображали б конкретні фактори, якими б можна було б замінити коефіцієнти розподілу асигнувань на охорону здоров'я в розрахунку на 1 жителя, які застосовувались до цього.

У процесі роботи було визначено, що найбільш прийнятними ко­ефіцієнтами, які можуть застосовуватись при розподілі асигнувань на охоро­ну здоров'я, є стандартизований коефіцієнт смертності та еквіваленти надан­ня медичної допомоги залежно від віку і статі населення в регіоні. Це сто­сується заміни тимчасових коефіцієнтів, які застосовуються для дифе­ренціації видатків на охорону здоров'я в цілому по області.

Це одна проблема — диференціація розподілу асигнувань між обла­сними бюджетами. Для диференціації цих видатків було запропоновано за­стосувати такий показник, як коефіцієнт поширеності захворюваності по шести основних нозологічних групах захворювань, лікування яких здійснюється у спеціалізованих закладах охорони здоров'я, що утримуються за рахунок коштів обласних бюджетів.

Фахівці Міністерства фінансів та Міністерства охорони здоров'я здійснили обчислення значень цих коефіцієнтів. Воші вперше були апробо­вані па показниках бюджету 2001 р. Результати цього порівняння дали мож­ливість зробити висновки, що хоч ці показники достатньо об'єктивні і перспективні, можливо, поки що не варто застосовувати їх при формуванні бюд­жету на наступний рік, оскільки виникають суттєві відхилення між регіонами.

У розрахунках є ще певні недоліки: оскільки рівень коливань ще до­сить значний, необхідно працювати над їх удосконаленням. Наприклад, згідно з попередніми розрахунками, асигнування па охорону здоров'я по місту Києву необхідно знизити на 25%.

При обчисленні бюджету враховується населення, що обслуговуються закладами охорони здоров'я, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету. У місті Києві такого населення найбільше.

При обчисленні бюджету застосовуються значення минулорічного ко­ефіцієнту з внесенням лише двох змін:

• відмови від переадресування видатків, як передбачено Кодексом, що були застосовані;

• врахування населення, що обслуговується закладами охорони здо­ров'я, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету.

Розрахунок обсягу видатків на освіту

Розрахунковий обсяг видатків на освіту визначається залежно від за­гального обсягу ресурсів місцевих бюджетів на освіту, розрахункового нор­мативу видатків на одного учня та приведеного контингенту учнів різних типів загальноосвітніх навчальних закладів на 5 вересня року минулого бю­джетного періоду.

Бюджетний Кодекс дає змогу освітянам по-новому подивитися на сис­тему фінансування освіти. Цьому сприяло переведення планування видатків на освіту з розрахунку за існуючою мережею (шкіл та класів) до розрахунку видатків на одного учня. Важливість освітньої галузі важко переоцінити, не кажучи вже про її значення для суспільного відтворення. Невдовзі частка ви­датків на освіту перевищить половину обсягу місцевих бюджетів, оскільки видатки на охорону здоров'я дедалі більше здійснюватимуться через систему медичного страхування, а видатки на соціальний захист стають прерогати­вою державного бюджету.

За основу розрахунків взято наповнюваність класів. Новий механізм фінансування освіти зробив центром уваги учня, а не просто шкільні будівлі, поставив на порядок денний питання раціоналізації видатків, щоб не утриму­вати, скажімо, дитячі садки, в яких на одного вихованця припадає по одному вихователю, щоб не опалювати (не освітлювати) порожні приміщення тощо. Але економічна доцільність закриття такої установи входить у протиріччя з існуючим законом, що зобов'язує зберігати статус освітніх установ і не перепрофільовувати їх. Для того щоб справді оптимізувати мережу освітніх уста­нов, законодавець має зробити крок назустріч і скасувати заборону на можли­ве перепрофілювання закладів освіти, насамперед, дитячих садків.

При розрахунку видатків на дошкільну освіту за основу взято кількість дітей віком від 3 до 6 років у розрізі адміністративно-територіальних одиниць (табл. 29).

Фінансування освіти стає одним із центральних питань у розробці бю­джету.

Таблиця 2.9

Розмір коефіцієнта приведення учнів денних загальноосвітніх шкіл

сільської місцевості

Середня наповнюваність класів і класів-комплектів у денних загальноосвітніх школах сільської місцевості, учнів	Коефіцієнт приведення, Ks
Понад 22,2	1,010
17,8 – 22,2	1,178
14,8 – 17.8	1,305
11,7 – 14,8	1,431
До 11,7	1,683

Розрахунок обсягу видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення

Обсяг видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення визна­чається, виходячи з обсягів ресурсів бюджету на цю мету та контингентів от­римувачів соціальних послуг.

Розрахунок загального обсягу видатків на відшкодування витрат на на­дання населенню житлових субсидій провадився окремо по субсидіях на житлово-комунальні послуги, на скраплений газ і на тверде паливо, виходя­чи із кількості отримувачів та середнього розміру субсидій кожного виду.

З 1 січня 2002 року вступив в дію Закон України «Про державну допо­могу сім'ям з дітьми». Відповідно до цього Закону, сім'ям з дітьми надається п'ять видів допомоги:

• допомога незастрахованим жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами;

• одноразова допомога незастрахованим жінкам у зв'язку з народжен­ням дитини;

• допомога незастрахованим жінкам по догляду за дитиною віком до 3-х років;

• допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;

• допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми.

Розрахунок контингенту отримувачів допомоги сім'ям з дітьми базу­вався на звітних даних за 2000 рік про кількість непрацюючих жінок, що от­римували допомогу по догляду за дитиною віком до 3-х років, на даних Мінпраці щодо кількості жінок, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємств, та жінок, зареєстрованих у службі зайнятості як безробітні, що отримували допомогу по вагітності та пологах у 2000 p., а також на даних регіонів щодо середньомісячної кількості дітей, на яких отримували допомо­гу, на дітей під опікою чи піклуванням у 2000 р.

Крім того, оскільки всі види допомоги виплачуються громадянам через підприємства зв'язку, враховано також витрати по доставці допомоги - ко­ефіцієнт, що відповідає середньому відсотку поштових витрат (1,02).

Розрахунок обсягу видатків на надання допомоги малозабезпеченим сім'ям з дітьми провадився на підставі даних Держкомстату за 2000 р. про розподіл сімей за рівнем доходів та про середній розмір сімей (в тому числі сімей з дітьми).

Надання цього виду допомоги ґрунтується на доплатному механізмі.

Щодо державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, то її розмір не може бути більшим, ніж 75 % прожиткового мінімуму для сім'ї.

Розрахунковий обсяг видатків на допомогу по догляду за інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу обчислюється на підставі даних МОЗ про кількість психічних захворювань на 100 тис. населення України.

Обсяг видатків на виплати компенсацій реабілітованим громадянам на наступний рік в цілому по Україні розрахований, виходячи із кількості отри­мувачів грошової компенсації за час позбавлення волі та середнього розміру компенсації на підставі звіту за попередній рік.

Щодо інших програм з соціального захисту, то це витрати, які плану­ються за окремими програмами для окремих регіонів.

Розрахунок обсягу видатків на культуру і мистецтво

Розрахунковий обсяг видатків на культуру і мистецтво (V_ki) визначається, виходячи із чисельності наявного населення адміністративно-територіальної одиниці та розрахунково-фінансових нормативів видатків на одного жителя, що визначається як середній розмір загальних видатків відповідних місцевих бюд­жетів, затверджених місцевими радами на минулий бюджетний період на одно­го жителя, і коригується на прогнозований обсяг ресурсів бюджету, що спрямо­вуються на зазначені програми у наступному бюджетному періоді.

Розрахунок обсягу видатків на фізичну культуру і спорт

Розрахунковий обсяг видатків на фізичну культуру і спорт (V_j) визна­чається з урахуванням чисельності наявного населення адміністративно-те­риторіальної одиниці та частки зазначених видатків бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, бюджетів міст республіканського (Автономної Республіки Крим) і обласного значення та районів у загальній сумі видатків на фізичну культуру і спорт усіх місцевих бюджетів за даними зведення місцевих бюджетів, затверджених місцевими радами на бюджетний період, що передує плановому.

Нерозподілений резерв коштів перерозподіляється між бюджетами міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значен­ня і бюджетами районів згідно із рішеннями Верховної Ради Автономної Ре­спубліки Крим та обласних рад з метою зменшення фактичних диспро­порцій між цими місцевими бюджетами через нерівномірність мережі бюд­жетних установ.

Розрахунковий обсяг видатків місцевих бюджетів на інші заходи (V_di) здійснюється за індивідуальним розрахунком. Значення показника V_di для бюджету міста Києва розраховується з дотриманням положень Бюджетного кодексу України щодо закріплення доходних джерел між Державним бюд­жетом України і місцевими бюджетами та норм Закону України «Про столи­цю України — місто-герой Київ» щодо стабільності у міжбюджетних взаємовідносинах Державного бюджету України і бюджету міста Києва. Об­сяг додаткових коштів, що забезпечує виконання цієї норми, визначається, виходячи з показників бюджету міста Києва у зіставних на плановий бюд­жетний період умовах.

Відповідно до Бюджетного кодексу, після визначення обсягу видатків місцевих бюджетів, що беруться до розрахунку при обчисленні трансфертів, ці видатки фінансуватимуться за рахунок здійснених за формулою транс­фертів та надходжень, що мають надійти з кошика доходів кожного місцево­го бюджету. Закладені в Кодексі принципи формування доходів полягають у тому, що «фінансування залежить від функції». Тобто доходи та вирівнювальні трансферти призначаються місцевим бюджетам для фінансування за­планованих видатків місцевих бюджетів, і в цьому розумінні доходи відігра­ють переважно пасивну роль у визначенні обсягу видатків. Формула позбав­ляє сенсу навмисного заниження доходів, щоб виторгувати щонайбільше трансферту.

Кошик доходів місцевого бюджету складається із семи окремих дже­рел, з-поміж яких найважливішим є прибутковий податок з громадян. Для розрахунку трансферту (T_j) місцевому бюджету Міністерство фінансів ро­бить оцінку сукупних доходів у кошику доходів (С) за прогнозованими макроекономічними показниками: рівня інфляції та рівня економічного зрос­тання. Оскільки прибутковий податок з громадян підлягає «розщепленню» згідно із статтею 65 БК, розрахунок по ньому здійснюється окремо.

Для бюджету кожного міста та району розраховується індекс відносної податкоспроможності (I_j), що використовується для оцінки доходів па душу населення в кожному місті чи районі. Головна функція цього індексу поля­гає в забезпеченні послідовної, надійної та прозорої методики розрахунку доходного потенціалу всіх місцевих бюджетів. Для кожного міста чи району цей індекс вимірюється як відношення його усталених середніх доходів на душу населення до середнього показника доходів на душу населення по країні. Скажімо, якщо цей індекс дорівнює двом, це означає, що певний місцевий бюджет має спроможність зібрати доходів на душу населення вдвічі більше за середній показник по країні.