Мовленнєвий етикет

Культура говоріння тісно пов’язана з мовленнєвим етикетом, тобто з правилами вітання, знайомства, прощання, вдячності, вибачення, запрошення, схвалення тощо. Люди, як правило, негативно реагують на порушення вироблених суспільством форм етикету.

Для того, щоб ділове спілкування було ефективним, важливо, щоб його учасники зверталися один до одного на «Ви». Таке звертання – необхідний інструмент підтримання нормальних службових відносин і трудової дисципліни в колективі та встановлення партнерських стосунків з клієнтами. В обов’язковому порядку слід звертатися до іншого на його ім`я та по батькові. Часом ефективність спілкування залежатиме й від того, яким голосом розмовляє людина, яку має дикцію, акцент та ін. Майже кожній людині здається, що вона знає більше та вміє щось робити краще, аніж інший, тому їй хочеться говорити самій. Лише вихована людина відчуває, коли треба говорити, а коли слухати інших, навіть тих, хто її критикує.

Існують три універсальні величини ділового спілкування – погляд, усмішка та відстань, на якій ведеться бесіда.

Погляд – найсильніший компонент розмови.

Усмішка - настроїть на будь-яку розмову, на доброзичливий тон і взаємоповагу.

Відстань між особами служить регулятором їхніх відносин.

Мовленнєвий службовий етикет – це правила мовленнєвої поведінки на роботі.

Щоб досягти мети спілкування, треба знати правила ділового спілкування, або, інакше, - правила ділового етикету.

- вітання;

- знайомство і представлення;

- форми звертання.

Культура ділового усного мовлення досягається відповідним добором слів, граматичних конструкцій, синтаксису, стандартизацією цілих блоків ділового тексту. Тому офіційно-ділове спілкування виключає емоційно-забарвлену лексику, в ньому переважають нейтральні мовні засоби, стандартна канцелярська лексика, складні речення, гранично точний виклад думок.

Отже, мовленнєвий етикет – це складна система мовних знаків, що спирається на моральні правила й вимоги і вказує на ставлення як до інших людей, так і до себе. Культура спілкування – не просто культура вибору ефективних стратегій і тактик, в основі яких лежать гуманістичні комунікативні установки, знання та вміння. Це також результат застосування правил конструювання повідомлень, говоріння та слухання, це активне використання правил та норм гуманістичної етики, постійне дотримання вимог службового етикету