Тестові завдання. 1. Державна програма економічного й соціального розвитку може складатися:

1. Державна програма економічного й соціального розвитку може складатися:

а. на довгострокову перспективу;

b. на середньострокову перспективу;

а. на наступний рік;

b. для розвитку регіонів;

с. всі попередні відповіді вірні.

2. Програми, що розробляють длямасштабної реалізації значних науково-технічних досягнень: створення нових видів конкурентоспроможної техніки, принципово нових технологічних процесів i нововведень та доведення їх до практичної реалізації, а також розвитку наукових досліджень i технічних розробок за найбільш перспективними напрямками науки й техніки. Це визначення:

а. програми;

b. програми економічного та соціального розвитку національної економіки;

с. програми економічного та соціального розвитку національної економіки на довгострокову перспективу;

d. цільової комплексної програми;

е. цільової комплексної науково-технічної програми.

3. Система взаємопов’язаних i узгоджених заходів, план дій, спрямовані на досягнення єдиної мети, розв'язання однієї проблеми, це: а. програма;

b. економічна програма;

с. цільова комплексна програма;

d. цільова комплексна науково-технічна програма;

е. програма економічного i соціального розвитку національної економіки.

4. Наукове, обґрунтоване системоювстановлених причинно-наслід кових зв'язків i закономірностей виявлення стану та вірогідних шляхів розвитку явищ i процесів - це:

а. програма;

b. програмування;

с. цільова комплексна програма;

d. прогноз;

е. прогнозування.

5. За змістом комплексні цільовіпрограми поділяються на:

а. соціально-економічні програми;

B. виробничі та регіональні програми;

с. науково-технічні програми;

d. екологічні та інституційні програми;

е. всі вище перераховані.

6. Прогнози можна класифікувати за:

а. ступенем контролю та масштабом;

b. функціональною ознакою та часом;

с. об’єктом та кількістю об’єктів;

d. залежно від варіанту прогнозу та від того, прогноз заданий одним числом чи інтервалом;

е. за всіма перерахованими ознаками.

7. До принципів прогнозування національної економіки відноситься:

а. принцип наукової обґрунтованості та адекватності;

b. принцип багатоваріантності (альтернативності);

с. принцип цілеспрямованості;

d. принцип ефективності (рентабельності);

е. всі перераховані принципи.

8. До головних функцій прогнозування можна віднести наступні:

а. науковий аналіз економічних, соціальних, науково-технічних процесів i тенденцій національної економіки;

b. оцінка об’єкта прогнозування на основі вибраних альтернатив;

с. підготовка рекомендацій для прийняття адекватних управлінських рішень;

d. оцінка можливих наслідків прийнятих рішень;

е. всі перераховані функції.

9. Економіко-математичні моделі можуть класифікуватися за:

а. характером i змістом;

b. очікуваним результатом;

с. рівнем агрегування показників;

d. аспектами розвитку національної економіки;

е. всіма перерахованими ознаками.

10. До колективних інтуїтивних методів прогнозування не належить:

а. метод «комісій»;

b. «Мозкова атака»;

с. Матричний;

d. Метод «Дельфі»;

е. «Дерево цілей».

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки i техніки» № 2623-ІІІ від 11 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради (ВРР). – 2001. – № 48.

2. Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного i соціального розвитку України» // Урядовий кур’єр. – 2000. – 26 квітня.

3. Закон України «Про державні цільові програми» № 1621-IV від 18 березня 2004 р. // Урядовий кур’єр. – 2004. – 21 квітня.

4. Державне регулювання економіки / За заг. ред. І.Р. Михасюка. – Львів: Українські технології, 1999. – 640 с.

5. Дітківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2000. – 209 с.

6. Економічна енциклопедія: У 3-х Т. / Відп. ред. С.В. Мочерний. Т. І. – К.: Академія, 2000. – С. 130, 308, 422.

7. Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку / За ред. Ю.М. Бажала. – К.: Ін-т екон. прогнозув., 2002. – 320 с.

8. Пашута М.Т., Калина А.В. Прогнозування та макроекономічне планування: Нав. посіб. – К.: МАУП, 1998. – 192 с