Різні точки зору , бачення системи джерел права США

Стосовно системи джерел американського права у юридичній літературі висловлюються різноманітні точки зору. Так, Саїдов до джерел американського права відносить: судовий прецедент, законодавство, адміністративну нормотворчість органів виконавчої влади, звичай та право справедливості [4, 360]. С. Боботов, I. Жигачьов до системи джерел американського права відносять: 1) звичаї та традиції; 2) законодавство, яке у широкому розумінні називається статутним правом; 3) прецедентне право, що створюється судами [6, 8]. В. Шумілов до джерел американського права відносить загальне прецедентне право; статутне право (закони, що прийняті Конгресом США, а також законодавство штатів); конституційне право (Конституція США та конституції штатів); підзаконні акти, що видаються виконавчою владою (адміністративне право) [7, 25].

Юридичний словник Д. Баувієра розділяє джерела права США на: «писані» та «неписані». до «писаних» джерел права відносяться: Конституція США, міжнародні договори, закони Конгресу, конституції штатів, акти органів законодавчої влади штатів, акти, що видані нижчими законодавчими органами, акти судів, що мають загальний характер. до «неписаних» джерел американського права відносяться: загальне право (загальне право Англії та рішення американських судів); звичаї; основні принципи римського права; канонічне право; судова практика [8].

Iснують й інші бачення системи джерел права США. Так, Т. Файн до первинних джерел відносить: Конституції (федерації та штатів); статути (федерації та штатів); адміністративні правила, накази (федерації та штатів); виконавчі накази та прокламації президента США та губернаторів штатів; прецедентне право (федеральних судів та судів штатів). А до додаткових – трактати вчених, збірники судових рішень, юридичні огляди, зводи правових норм, юридичні енциклопедії, уподібнені і модельні закони, процесуальні довідники та ін. [9, 12-13].

К. Осакве ділить джерела американського права на обов’язкові (нормативні, первинні) та необов’язкові (ненормативні, вторинні).

До обов’язкових джерел права він відносить: конституцію, загальне право (вихідні принципи права, зафіксовані у рішеннях судів); статути; міжнародні договори США; судові процесуальні правила, що приймає Верховний суд США; підзаконні акти (делеговане законодавство, субординаційне законодавство); судовий прецедент; справедливість; право розуму; торгівельний звичай; приватно-правові угоди (договори).

До необов’язкових джерел права він відносить: юридичні доктрини; законодавство зарубіжних країн; обґрунтування прецедентних рішень (dictum); рішення зарубіжних судів; судову практику [3, 188].