Поняття ризиків у страхуванні та їх класифікація

Серед науковців немає однозначного тлумачення сутності ризику, що пояснюється декількома причинами:

по-перше, в радянській економічній науці ризик як економічна категорія взагалі не знаходив визначення,

по-друге, в умовах формування ринкової економіки трактування економічних категорій окремими вченими отримало довільну форму.

Найбільш універсальним і структурованим за складовими ризику є його визначення як комбінації трьох елементів:

1) будь-який ризик можливий лише при певному подію;

2) повинна бути певна ймовірність настання події, сама ймовірність виникнення ризику служить методологічною базою управлінняризиками;

3) від настання ризику повинні бути наслідки, які можуть мати як негативний, так і позитивний характер

Ризик - ймовірність настання певної події, результатом якого можуть бути втрати очікуваної економічної (фінансової) користі або прямих збитків.

Можна відзначити наступні функції ризику:

1. стимулююча функція ризику, яка проявляється у двох аспектах:

• конструктивний аспект, який полягає в дослідженні джерел ризику при проектуванні операцій та систем, конструюванні спеціальних пристроїв, операцій, форм угод, що виключають або знижують можливі наслідки ризику як негативного відхилення;

• деструктивний аспект, який виявляється в тому, що реалізація рішень з недослідженим або необгрунтованим ризиком може призводити до реалізації об'єктів або операцій, які відносяться до авантюрних, волюнтаристським;

2. захисна функція ризику має так само два аспекти:

• історико-генетичний аспект полягає в тому, що юридичні та фізичні особи змушені шукати засоби і форми захисту від небажаної реалізаціїризику;

• соціально-правовий аспект полягає в об'єктивній необхідності законодавчого закріплення поняття "правомірності ризику", правового регулювання страхової діяльності;

3. компенсирующая функція ризику може забезпечити компенсуючий ефект (позитивна компенсація), тобто додаткову порівняно з плановою прибуток в разі сприятливого результату (реалізації шансу);

4. соціально-економічна функція ризику, яка полягає в тому, що в процесі ринкової діяльності ризик і конкуренція дозволяє виділити соціальні групи ефективних власників в громадських класах, а в економіці - галузі діяльності, в яких ризик прийнятний. Втручання держави вризикові ситуації на ринках (включаючи гарантії, наприклад, у фінансово-кредитній сфері) обмежує ефективність соціально-економічної функції ризику.

Основу ризику пов'язують зі станом невизначеності.

Невизначеність - це неможливість точно передбачити кінцевий результат фінансової або господарської операції, тобто він може відхилятися від очікуваного в кращу або гіршу сторону.

Але з метою практичного застосування не можна ототожнювати ризик і невизначеність. У практиці страхування ризиком вважають лише ту невизначеність, яка може бути виміряна кількісно.

Дати точну кількісну оцінку невизначених величин можна, обчисливши ймовірність їх появи, яка враховує такі взаємодоповнюючі випадковості:

1) частоту настання події щодо місця та часу;

2) розмір збитку, тобто абсолютну величину від'ємного відхилення фактичного результату від очікуваного.

Залежно від наявних можливостей розрахункової бази, а також характеру випадкових явищ визначаються ймовірності кількох типів:

ймовірність математична (апріорна);

ймовірність статистична (апостеріорна);

ймовірність експертна (естіматічна).

Статистична та математична ймовірності застосовуються в оцінці ризиків у страхуванні коли є відповідна початкова база (інформація про реалізацію тих чи інших негативних подій в минулих періодах). У разі відсутності такої інформації (наприклад, при впровадженні нових видівстрахування або страхування унікальних нестандартних об'єктів) застосовується експертний підхід до оцінки ризиків.

Для проведення практичної роботи з оцінки ризиків їх необхідно класифікувати.

Класифікація ризиків може бути досить різноманітною залежно від критерію, покладеного в її основу, розрізняють страхові і не страховіризики.

Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Не страховий ризик - подія, яка супроводжується втратами для потерпілого, але не підлягає страхуванню, найбільш частіше у зв'язку з відсутністю бажання страховика взяти на себе зобов'язання з відшкодування шкоди, заподіяної цією подією.

Класифікація ризиків в залежності від:

1. характеру ризику ділиться на: індивідуальні та універсальні.

2. впливу ризику: об'єктивні і суб'єктивні (залежно від сил природи або діяльності людей).

3. групи ризику виділяють: політичні (репресивні), економічні, соціальні, екологічні (природні), транспортні, техногенні ризики, специфічніризики (аномальні і катастрофічні) і ін.

Таблиця 6.1

4. Класифікація ризиків в залежності від ознаки ризику:

Ознака	Вид ризиків
Походження ризику	Природні
Антропогенні
Об'єкт ризику	Майнові
Особисті
Розмір ризику	Катастрофічні
Великі
Середні
Малі
Незначні
Розмір ризику за директивами ЄС	Великі
Масові
Можливий результат ризику	Чисті
Спекулятивні

Залежність від можливого результату ризики підрозділяються на: чисті і спекулятивні.

Чисті ризики означають можливість отримання тільки негативного чи нульового результату, а спекулятивні - як позитивного, так і негативного результату.

До чистих ризиків відносяться:

- Природні;

- Екологічні;

- Політичні;

- Транспортні;

- Частина комерційних (майнові, виробничі, торговельні).

До спекулятивним ризиків відносяться фінансові, а саме ризики, пов'язані: з купівельною спроможністю грошей; вкладенням капіталу.

В свою чергу ризики, пов'язані з купівельною спроможністю грошей, включають:

- Інфляційний ризик - ризик зниження реальної вартості активів;

- Дефляційний ризик - ризик підвищення реальної вартості пасивів;

- Валютний ризик - ризик валютних втрат внаслідок зміни валютного курсу;

- Ризик ліквідності - ризик зміни вартості активів при їх реалізації.

До ризиків, пов'язаних з вкладенням капіталу, можна віднести:

- Ризик упущеної вигоди;

- Ризик зниження дохідності (процентний ризик);

- Ризик прямих фінансових втрат, який включає: біржовий ризик (ризик несплати), селективний ризик (ризик неправильного вибору галузі інвестування), ризик банкрутства як кардинальне вирази селективного ризику.

6.2. Оцінка ризиків при прийнятті їх на страхування (андеррайтинг)

Після отримання заяви від страхувальника про прийняття ризику на страхування, страховик повинен вирішити приймати даний ризик, або відмовити в прийнятті.

Андеррайтинг - процес аналізу запропонованих на страхування ризиків, прийняття рішення про страхування того чи іншого ризику та визначення адекватної ризику тарифної ставки та умов страхування.

Андеррайтер - особа, уповноважена страховою компанією аналізувати, приймати на страхування (перестрахування) і відхиляти всі видиризиків, а також класифікувати обрані ризики для отримання за ними оптимальної страхової премії.

Андеррайтинг спрямований на вирішення п'яти основних задач:

> Оцінка запропонованого ризику з точки зору характеристики об'єкту страхування і ступеня ризику і розміру максимально можливого збитку;

> На основі оцінки вирішення питання про прийняття ризику на страхування або відхилення поданої заяви;

> У разі згоди зі страхування даного об'єкта - визначення строків страхування, розмірів страхового забезпечення, обсягу страхової відповідальності;

> Обчислення розміру страхової премії за договором страхування з урахуванням істотних характеристик даного об'єкта;

> Визначення частки участі перестрахувальника в прийнятті ризику на перестрахування.

Андеррайтинг залежить від виду страхової послуги, які з цією метою можна розділити на:

Стандартизовані: порівняно не великі страхові суми, прості умови страхування, можливість використання страхових агентів;

Специфічні: великі страхові суми, складність об'єкта страхування, необхідність залучення зовнішніх спеціальстов.

Якщо об'єкт страхування не є новим для страховика і досить поширений, а ризики по таких об'єктом є достатньо відомими, то андеррайтингможе проводитися фахівцем страховика, який займається Аквізиція.

Аквізиція - робота по залученню нових договорів добровільного страхування. У страхуванні Аквізиція виконується переважно страховими агентами.

Але, якщо йдеться про специфічні страхових об'єктах, то андеррайтинг є обов'язковим. При цьому, як правило, для проведенняандеррайтингу залучають фахівців вузького профілю (фахівців з відповідних технологій).

Андеррайтеру при цьому необхідно отримати наступні дані для розрахунку (табл. 6.2).

Таблиця 6.2