Лікування болю в суглобах і м’язах

1. Всі препарати обережно вживати хворим на БА, виразкову хворобу, зі схильністю до кровотеч, із захворюваннями печінки і нирок.

2. Всі НПЗС, особливо препарати ацетилсаліцилової кислоти, слід приймати після їди.

3. Більшість з них зменшує агрегацію тромбоцитів і може викликати геморагічний синдром.

4. виведення НПЗС суттєво збільшується при лужній реакції сечі (тоді знижується ефективність препаратів і тривалість ефекту).

5. Для всіх НПЗС (особливо аспірину і індометацину) характерна ульцерогенна дія. Їх не призначають при пептичних виразках шлунка, геморагічних діатезах, аспіриновій бронхіальній астмі. Зараз виділена нозологічна одиниця НПЗС-гастропатія.

6. Водіям і особам інших професій не рекомендують кетопрофен, напроксен, сургам й індометацин, бо внаслідок накопичення серотоніноподібних метаболітів можливі головокружіння, безсоння, галюцинації.

7. При вживанні фенілбутазону (бутадіону) обмежувати вживання солі, раз в тиждень досліджувати сечу і кров.

8. Мазі і гелі з НПЗС наносити на інтактну шкіру!!!, не на слизову.

9. Можливі контактні дерматити – свербіж, набряк, лусочки. При наявності - припинити. можливі явища фотосенсибілізації, побічні ефекти, як при внутрішньому вживанні.

10. При одночасному застосуванні НПЗС й антацидів зменшується всмоктування і збільшується виведення НПЗС із організму.

11. Кеторолак не призначають для тривалого застосування, а в поєднанні з препаратами гінкго зростає небезпека геморагічних ускладнень.

12. Кетопрофен не рекомендується приймати людям, які палять і зловживають алкоголем – зростає ризик побічних ефектів.

Вимоги до зберігання ЛП в домашніх умовах. Терміни використання безрецептурних ЛП. Відповідно до положень Директиви рекомендації ЄС 92/27/ЄЕС, на етикетці й листку-вкладиші в упаковці мають бути вказані склад лікарського препарату, показання до застосування, дози, протипоказання, побічні ефекти, лікарські й інші взаємодії, застереження, умови зберігання. Ця інформація має бути викладена в доступній для більшості споживачів формі.

Управління по контролю за ліками МОЗ України вимагає вказівки терміну придатності на ліках. Безпека, стерильність і ефективність ліків має бути перевірена і встановлена заздалегідь їх виробниками. Якщо на препараті вказаний термін придатності до 18 місяців, це означає, що вищезгадані властивості нерозкритої упаковки гарантуються безпосередньо на 18 місяців, з урахуванням того, що всі умови зберігання дотримані. Якщо таблетки упаковані індивідуально (т.з. блістер), почату пачку можна продовжувати використовувати до закінчення терміну придатності. Розкритий флакон з таблетками рекомендується зберігати не більше року з моменту його відкриття, інакше є ризик одержати шлунково-кишкові проблеми. Як показали експерименти, у відкритому флаконі починають розмножуватися кишкова паличка, сальмонела, стафілокок. Крім того, таблетки/капсули можуть, залежно від їх властивостей, або зсихатися, або навпаки всмоктувати вологу з повітря, а це все впливає на те, як ліки потім всмоктуються в організмі. Загалом, у аптекарів, що відсипають по рецепту ліків з великих об’ємів у маленькі баночки, існує жорстка інструкція ліквідовувати препарат через рік після розкриття контейнера незалежно від того, скільки там ще залишилося. Протерміновані ліки можуть втрачати ефективність на 5-50%.

Ліки повинні зберігатися в тих умовах, що зазначені в листку-інструкції: в домашніх аптечках, далеко від дітей у сухому місці, далеко від сонця - таблетки і капсули, мазі, лініменти і гелі – залежно від складу – в холодильних при температурі 4-7^о С. Детально про правила зберігання ліків у домашніх умовах описано у наступному розділі.

Критеріями ефективності терапії безрецептурними ЛП, які використовуються для симптоматичного лікування порушень кістково-м’язової системи є зменшення інтенсивності суглобового та м'язового болю аж до зникнення симптомів, які його супроводжують (набряк, почервоніння, затруднення рухів), нормалізація температури тіла при її підвищенні, підвищення якості життя людини. Особи, котрі часто використовують безрецептурні таблетовані препарати, ризикують розвитком небажаних побічних ефектів з боку ШКТ. Тому оцінкою безпечності є контроль за появою диспепсичних і гастротоксичних розладів, розвиток виразок. Слід контролювати за загальним аналізом сечі (нефротоксичність) і крові (гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія й агранулоцитоз), біохімічним дослідженням крові (активність трансаміназ, кількість білірубіну та креатиніну в сироватці крові), аналізом калу на приховану кров. При використанні фенілбутазону такі дослідження треба робити раз у тиждень.