Принципи фармацевтичної опіки хворих з алергозами

При першому прояві алергічної реакції потрібно обов’язково звернутися до лікаря і намагатися встановити причину виникнення алергії;

- при встановленому зв’язку алергічної реакції з тим чи іншим алергеном прийняти всі можливі заходи для припинення подальшого контакту з ним;

- у випадку, коли терапія, що запропонована лікарем, припинила проявляти відповідний ефект, необхідно повторно звернутися до лікаря для корекції фармакотерапії;

- препарати, що вміщують антигістамінні компоненти першого покоління, можуть проявляти сонливість, відчуття перевтоми, тому їх слід приймати ввечері (особливо пероральні лікарські форми);

- препарати, що вміщують антигістамінні компоненти, не слід приймати під час керування транспортними засобами, оскільки вони викликають порушення уваги та координації рухів;

- препарати, що вміщують антигістамінні компоненти як першого, так і другого покоління, не слід поєднувати з алкоголем, седативними, снодійними препаратами, транквілізаторами, нейролептиками, наркотичними анальгетиками, оскільки можливе посилення пригнічуючої дії препаратів на ЦНС;

- седативна дія антигістамінних препаратів першого покоління, що проявляється від легкої сонливості до глибокого сну, часто може проявлятись навіть при їх використанні в звичайних терапевтичних дозах;

- препарат дипразин (піпольфен) може викликати коливання артеріального тиску;

- при тривалому використанні антигістамінних засобів першого покоління відмічається значне зниження їх терапевтичної ефективності (тахіфілаксія);

- при алергічних ринітах (сезонних і цілорічних) та при полінозах використання антигістамінних препаратів першого покоління небажане, оскільки вони, володіючи М-холінолітичним впливом, можуть викликати сухість слизових, підвищувати в’язкість секрету і спричинювати розвиток гайморитів та синуситів, а при бронхіальній астмі – викликати та посилювати бронхоспазм;

- стабілізатори мембран опасистих клітин використовуються тільки з профілактичною метою;

- ефект препаратів із групи стабілізаторів мембран опасистих клітин повністю розвивається після закінчення курсу лікування – 10-12 тижнів постійного прийому;

- глюкокортикоїди для місцевого (локального) застосування не призначають після перенесених травм носа (2 міс.) та операцій на носовій перетинці (1 рік), наявності виразок на слизових оболонках носа;

- при тривалому застосуванні глюкокортикостероїди можуть викликати кандидоз верхніх дихальних шляхів, сухість слизових оболонок, носові кровотечі, пригнічення функції кори надниркової залози;

- не можна перевищувати рекомендовану дозу глюкокортикостероїдів в інгаляціях, суворо дотримуватися техніки розпилювання, що наведена в інструкції із застосування;

- глюкокортистероїди не рекомендується застосовувати у період вагітності та годування грудьми, а також дітям до 4 років;

- судинозвужувальні препарати групи симпатоміметиків не рекомендується застосовувати місцево більше 5–7 днів;

- перед застосуванням препаратів для лікування риніту необхідно обов’язково провести ретельний туалет носової порожнини;

- олійні розчини назальних крапель не застосовують у дітей, оскільки це може привести до потрапляння їх в легені і розвитку пневмонії;

- симпатоміметики можуть викликати підвищення артеріального тиску, тому їх з обережністю призначають хворим з артеріальною гіпертензією і гіпертиреозом;

- симпатоміметики можуть викликати підвищення внутрішньоочного тиску, тому їх з обережністю призначають хворим на глаукому;

- симпатоміметики не призначають особам, що мають порушення мозкового кровообігу, серцевого ритму, при вираженому атеросклерозі;

- симпатоміметики не призначають одночасно з іншими судинозвужувальними засобами, з блокаторами β-адренорецепторів (можливі зниження антигіпертензивного ефекту, розвиток порушень серцевого ритму), седативними (можливе зменшення вираженості дії), антидепресантами, інгібіторами МАО (можливе збільшення вираженості дії та побічних ефектів), з іншими препаратами, що вводяться через носову порожнину;

- необхідно дотримуватись інтервалу між прийомом ентеросорбентів та інших лікарських засобів, оскільки можливе уповільнення та/чи зниження абсорбції лікарських засобів;

- при тривалому застосуванні ентеросорбентів можуть виникати закрепи;

- вугілля активоване може забарвлювати кал у чорний колір;

- рослинні седативні препарати посилюють дію антигіпертензивних засобів центральної дії, анальгетиків, особливо у осіб з підвищеною емоційною збудливістю;

- седативні середники з обережністю призначають у І триместр вагітності та в період годування грудьми;

- седативні препарати підсилюють дію снодійних і можуть самі виявляти снодійний ефект при прийомі у високих дозах;

- седативні середники з обережністю застосовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, при тяжких захворюваннях печінки, головного мозку, у хворих на алкоголізм, діабет;

- при застосуванні седативних препаратів необхідно дотримуватись обережності при керуванні автотранспортними засобами і роботі з точними механізмами;

- седативні препарати найбільш ефективні при тривалому застосуванні (2–3 тиж. і більше);

- рослинні седативні препарати не викликають залежності і підходять для тривалого застосування;

- препарати валеріани чинять жовчогінну дію і стимулюють секрецію залоз шлунково-кишкового тракту;