Дифузний токсичний зоб

Це – аутоімунне захворювання, що характеризується підвищеною функцією щитоподібної залози, з патологічним впливом надлишку її гормонів на інші органи і системи та залози внутрішньої секреції, і веде до порушення всіх ланок обміну речовин. Етіопатогенез. Частіше хворіють жінки (майже 10 раз частіше чоловіків). Провокуючими факторами аутоімунного процесу, що активує функцію щитоподібної залози, є психічні травми, інфекції, інтоксикації, та інші фактори, які сприяють під-вищенню тонусу симпатико-адренадолової системи. Це веде до утворення тиреоїд-стимулюючого імуноглобуліну, який виявляється в сироватці крові хворих на дифузний токсичний зоб. На фоні змін імунного статусу, (вродженого або набутого) та продукції тиреоїд-стимулюючого імуноглобуліну виникає аутоімунне неспецифічне запалення тиреоїдної тканини з надлишком продукції гормонів щитоподібної залози. Клінічна картина характеризується перш за все тріадою симптомів: зобом (різними ступенями збільшення ЩЗ); витрішкуватістю (очними симптомами) й тахікардією (кардіальним симптомом). Існує п’ять ступенів збільшення ЩЗ. Ступінь збільшення ЩЗ не відповідає прямо-пропорційно ступеню збільшення її функцій, продукції Т₃, Т₄. Для клінічної картини важливими є наступні синдроми: екзофтальм; широкі очні щілини і блискучі очі, що створюють враження переляку, здивування, гніву, рідке кліпання; відставання верхньої і нижньої повіки при рухах очного яблука і утворення білої полоски склер між верхньою повікою і радужною оболонкою; тремор повік; гіперпігментація шкіри повік. Другим ведучим синдромом є психоемоціональна лабільність: нервовість, подразливість, плаксивість, поганий поверхневий сон, швидка розмова, дрижання витянутих рук. Третім є кардіальний синдром - тахікардія в межах 100-150 уд. за хвилину, підвищення систолічного тиску і зниження діастолічного артеріального тиску.Основний обмін підвищується на 50%-100%, залежно від ступеня тиреотоксикозу. 9.2.3. Гіпотиреоз Гіпотиреоз – це захворювання, що спричиняється зниженою продукцією тиреоїдних гормонів щитоподібної залози і недостатнім вмістом їх у крові. Гіпотиреоз може бути вродженим і набутим. Вроджений гіпотиреоз – захворювання, яке вражає 1 із 4 тис. новонароджених. Його частота приблизно 0,25%, при умовах хронічної йодної недостатності. Вона значно збільшується в залежності від ступеня йодного дефіциту (в регіонах з вираженою йодною недостатністю – в 10-15 разів). Етіологія. Вроджений гіпотиреоз найчастіше виникає внаслідок внутрішньоутробної вади розвитку щитоподібної залози. Набутий гіпотиреоз може розвинутися після хірургічного видалення значної частини щитоподібної залози або при гострому запальному процесі в ній. Недостатність тиреоїдних гормонів в І і ІІ триместрах вагітності негативно впливає на процеси ембріогенезу в розвитку у нервової системи плода.Основною причиною йододефіцитних захворювань є не усунена екологічна недостатність йоду в їжі і воді, яка зумовлює гіпотереоз і пов’язані з ним порушення інтелектуального і фізичного здоров’я. Патогенез Зниження функціональної активності щитоподібної залози позначається на обміні білків, жирів, вуглеводів. Знижуються основний обмін і тонус симпатичної частини вегетативної нервової системи. Це обумовлює розвиток грубих змін в головному мозку у дорослих (зниження пам’яті, сонливість, апатію), тяжкі психічні дефекти у дітей. Дефіцит йоду у плода веде до абортів, мертвонародження; вроджених вад розвитку; кретинізму; психомоторних порушень. Дефіцит йоду у новонароджених сприяє підвищеній смертності; розвитку неонатального зобу; явному або субклінічному гіпотиреозу. Дефіцит йоду у дітей і підлітків є причиною ендемічного зобу; ювенільного гіпотиреозу; порушення розумового і фізичного розвитку; порушення формування репродуктивної функції. Клініка У хворих спостерігається загальна слабкість, апатія, мерзлякуватість, випадіння волосся, закрепи. Захворювання починається поволі, хворий не завжди може розказати про його початок. Виражена сповільнена мова, знижений слух, низький і хриплий голос. Шкіра щільна, складки на ній не виражені. Риси обличчя грубі, повіки набряклі. Брадикардія, гіпотонія, знижений апетит і збільшення маси тіла. Розрізняють легку, середню і тяжку форму гіпотиреозу.При вродженому (кретинізм) і рано набутому гіпотиреозі (дитячому) характерним з зовнішній вигляд хворого: потворне набрякле обличчя з товстими губами; збільшений язик, який ледь вміщується в роті; вузькі очні щілини; широке перенісся; не пропорційно велика голова; коротка товста шия. Шкіра суха, загрубіла, холодна на дотик. Підшкірна основа пастозна або набрякла. Волосся сухе, ламке, жорстке. Звертає увагу відставання психомоторного розвитку: дитина млява, сонлива, на оточення не реагує. Такі діти починають пізно говорити, сидіти, стояти, ходити. Хворі на гіпотиреоз дуже відстають у рості, більшість із них страждає на закрепи. Рівень розумового розвитку знижений – від легкого ступеня до повної ідіотії. Якщо гіпотиреоз розвинувся у дітей, які старші за 2-3 р., то серйозних порушень у їхньому розумовому розвитку не відмічають. Ці діти відрізняються своєю байдужістю до оточення, сповільненим мисленням.Дуже важливим для діагностики є визначення рівня білково-зв’язаного йоду. У нормі цей показник становить 35-76 мкг/л. При гіпотиреозі він знижений пропорційно ступеню тяжкості захворювання. Підтверджують діагноз знижені рівні гормонів Т₃ і Т₄, збільшений рівень тиреотропного гормону (ТТГ) у сироватці крові.